«У Росії за цим стояли принципи, тут — маркетинг»: Саша Долгополов про розчарування в європейській квір-спільноті

Російська пропаганда роками змальовує Європу як місце «квір-свободи», однак реальність еміграції виявляється набагато складнішою. Відомий комік Саша Долгополов, який виїхав із Росії після загрози кримінального переслідування, у великому інтерв’ю телеканалу “Дождь” розповів про свій досвід життя в Європі, складнощі репрезентації небінарності в російській мові й те, чому західна система толерантності насправді виявляється лише замаскованим інструментом контролю.

Небезпечний вибір проти комерційного ходу

У Росії відкрите позиціонування себе як частини квір- або ЛГБТ-спільноти завжди вимагало величезної мужності. За словами Долгополова, на батьківщині за будь-яким подібним проєктом чи особистою заявою стояло «якесь серйозне рішення», міцні принципи та згуртована спільнота, готова до ризиків.

Після переїзду на Захід ілюзія абсолютної свободи швидко розвіялася. «Я стала по-іншому дивитися на речі та явища, які в Європі маркуються як квір», — зізнається комік. Поза європейськими столицями життя ЛГБТ-людей, як і раніше, маргіналізується, а становище біженців залишається критичним. Долгополов нагадує про трагічні випадки:

«У Нідерландах у таборах для біженців кілька транслюдей наклали на себе руки, з Росії теж — це далеко не квір-рай».

Ба більше, саме маркування «квір» на Заході часто втрачає свій первісний бунтарський сенс, перетворюючись на інструмент ринку. За європейськими вивісками далеко не завжди стоять реальні принципи чи солідарність:

«Часто це взагалі може бути просто комерційний хід, щоб привабити якусь певну аудиторію, просто це може бути саме, ну, таке позиціювання».

«Вау, вони вбили мого діда». У Москві суд заочно заарештував коміка Сашу Долгополова. Проти нього порушили справу про «реабілітацію нацизму» (відео) Читати

Кооптація протесту та «хитре пригноблення»

Долгополов переконаний, що такі здобутки західного ЛГБТ-руху, як одностатеві шлюби та державна інституціоналізація, насправді слугують цілям системи з нейтралізації опозиційних настроїв. Історично квір-середовище в усьому світі було протестним і антисистемним. Тепер же відбувається його «кооптація та знешкодження».

«Західний світ улаштований просто ніби… системи пригноблення й експлуатації тут присутні, просто вони вибудувані набагато хитріше»

— пояснює Долгополов.

Якщо в Росії пригноблення прямолінійне — «вийшов на вулицю, тебе вдарили кийком по голові й відправили на війну або до в’язниці», — то на Заході система йде на поступки, щоб позбавити рух зубів.

Як приклад комік наводить Берлінський прайд, який фактично розділений на два табори: мейнстримний (аполітичне «свято життя») та опозиційний (політичний, що порушує теми деколонізації та Палестини). Коли на мейнстримному прайді стався теракт, влада використала це для політичної риторики та збільшення фінансування поліції. Водночас, за словами Долгополова, поліція не захистила учасників комерційного прайду, але активно розганяла опозиційну квір-демонстрацію.

Чому довелося відмовитися від радикального мовного експерименту

Окремою темою розмови стало рішення Долгополова частково повернутися до чоловічих займенників, ухвалене наприкінці минулого року після періоду використання жіночого роду.

Головною причиною стала банальна побутова втома в умовах жорстко гендерованої російської мови. «Я втомився просто від того, що… кожен день твого життя російською — це здебільшого постійна боротьба», — ділиться комік. Поза вузьким колом підтримки небінарна людина постійно постає перед вибором: або приховувати себе й удавати, або вступати в нескінченні виснажливі мікроконфлікти.

«Тобі потрібна або готовність до конфронтації з якимись геть незнайомими, неготовими людьми — там, із податковими консультантами, з водієм таксі, з якимось чуваком, який прийшов до тебе полагодити бойлер».

Долгополов підкреслює, що не вважає це «детранзішеном». Це радше тактичне рішення задля збереження життєвих сил. В еміграції фокус його уваги змістився з питань гендерної ідентичності, які були важливими як точка соціальної напруги в Росії, на інші системні проблеми — клас, походження, міграційний статус і тиск європейської бюрократії. Після періоду «радикального експерименту» комік почувається більш урівноважено, а його основна аудиторія розуміє та приймає ці зміни.