«Чоловіки у спідницях хочуть, щоб їх задирали»: Олександр Васильєв про квір-моду та «фетишизм»

Історик моди Олександр Васильєв дав інтерв'ю ізраїльському ютуб-каналу «Тель-Авіведення». У ньому він обговорив, чому чоловіки дедалі частіше обирають перли та мереживо, чи стоїть за цим справжня свобода самовираження і чому «тотальний унісекс» може закінчитися швидше, ніж ми думаємо. «Doberman Media» переказав основні тези цієї розмови.

Чому чоловічі спідниці обговорюють саме зараз?

Те, що ще донедавна вважалося епатажем — прозорі тканини, укорочені жакети й чоловічі перли, — стає частиною подіумної реальності. Однак Васильєв вважає, що нинішній сплеск інтересу до квір-культури серед молоді — це значною мірою диктат політики й маркетингу. На його думку, тренд на розмивання меж між статями може бути пов'язаний із глобальним порядком денним щодо скорочення населення та популярністю філософії childfree. Історик моди вважає, що це «питання двох сезонів», а бар'єром для остаточного переходу до унісексу стануть світові воєнні конфлікти.

Але ж чоловіки носили спідниці століттями. У чому різниця?

Васильєв нагадує, що чоловіча сукня — це не новина для історії чи східних культур.

• На Сході: Арабська галабея або індонезійський саронг сприймаються як суто чоловічий одяг і не вважаються частиною квір-культури.
• У Європі: Шотландські кілти та спідниці грецьких гвардійців — це традиція, яка нікого не бентежить.

Проблема «асиметрії» (чому жінці в штанах — ок, а чоловікові у спідниці — ні) полягає в комфорті та безпеці. Штани банально зручніші для водіння автомобіля, а спідниця на чоловікові в сучасному західному суспільстві досі сприймається як «заклик» до флірту або навіть фетишизм.

Чи правда, що моду створюють лише геї?

Васильєв стверджує, що 90% дизайнерів у світі — геї, і це накладає свій відбиток на індустрію. За його словами, дизайнери мають власний інтерес до відбору моделей і «примірок на манекенниках». Крім того, представники квір-спільноти традиційно витрачають на одяг більше грошей, ніж гетеросексуальні чоловіки, які можуть роками ходити в одній «тільняшці або картатій сорочці». Тому бренди свідомо приваблюють аудиторію складним декором і мереживом.

Як сам Васильєв ставиться до перевдягання в жіночий одяг?

Олександр Васильєв підкреслює свою прихильність до традиційного чоловічого гардероба. Він стверджує, що не має жіночих речей і ніколи не заходить до відділів жіночого одягу.

Чутки про носіння жіночої білизни він коментує прагматично: «такого розміру просто не виготовляють». Інтерес чоловіків до панталонів із мереживом чи корсетів він називає «типовим фетишизмом», від якого сам безмежно далекий.

Що буде далі?

Васильєв упевнений, що ми живемо в епоху «розпаду родинності» та прощання зі старими європейськими цінностями. Мода, як «вітрогонка», завжди будується на саморуйнуванні: щоб продати нове, потрібно оголосити старе нестильним. Нині головним тригером став гендер.

Проте масова мода (на кшталт мережі Zara) залишається доволі консервативною й не поспішає заповнювати чоловічі відділи «викрутасами», віддаючи перевагу безпечному оверсайзу, який допомагає приховувати недоліки фігури.

Інтерв’ю було записано в маєтку Васильєва у Франції спеціально для проєкту Олександра Архангельського та каналу «Шекін 40».