«Ви заслуговуєте на підозру, а не на вдячність»: Нова доповідь Університету Нотр-Дам про геїв у священстві спричинила скандал

Інститут церковного життя Макграта при Університеті Нотр-Дам опублікував доповідь під назвою «Чи знаєте ви, що вони гідні?», у якій запропоновано нові правила оцінювання кандидатів на священство. Особливу увагу привернули пропозиції №11 і №12, які фактично ставлять під сумнів придатність геїв до служіння і створюють навколо них атмосферу підозрілості.

У середині липня було представлено документ, що містить 12 пропозицій для єпископів і ректорів семінарій щодо оцінювання «придатності» чоловіків до рукоположення. Френсіс ДеБернардо з організації New Ways Ministry зазначає, що доповідь зображує геїв у негативному світлі, що може посилити страх і відлякати тих, хто має справжнє покликання і позбавить церкву багатьох нових священників.

Проблема не лише у формальних перевірках, а й у самому підході авторів:

• Сексуалізація ідентичності: Теми, що стосуються геїв, поміщено до розділу «Формування цнотливості та целібату». Це передбачає, що гомосексуальність розглядається виключно крізь призму сексу, а головною проблемою геїв нібито вважається їхня схильність до порушення целібату.
• Подвійні стандарти: Доповідь виходить із того, що гетеросексуальні чоловіки апріорі здатні здоровим чином інтегрувати свою сексуальність, тоді як геї — ні, хоча сексуальна залежність однаково трапляється в усіх.
• Відсутність діалогу: Під час підготовки доповіді експерти не консультувалися із самими священниками-геями, які найкраще розуміють власний досвід. Натомість їхнє життя описується через складні богословські абстракції Магістеріуму.

На думку ДеБернардо, головна трудність для священників-геїв — це не целібат, а необхідність приховувати свою ідентичність.

1. Вимушене життя «у шафі» призводить до самотності, ізоляції та психологічних травм.
2. Причиною цих проблем є не сама гомосексуальна ідентичність, а гомофобна політика та структури, які заважають вести чесне й автентичне життя.
3. Атмосфера страху, створювана подібними доповідями, породжує саме ті психологічні проблеми, яких церква намагається уникнути.

Якби автори доповіді поговорили з представниками ЛГБТ-спільноти всередині церкви, вони б виявили, що ці люди мають величезну мужність і глибоке розуміння Божої любові, пройшовши через роки відчуження та сумнівів у собі.

Без геїв у священстві та єпископаті Католицька церква була б значно ослаблена. Замість того щоб маргіналізувати їх і ставитися до них із підозрою, церковне керівництво мало б із вдячністю визнати їхній неоціненний внесок у поширення Євангелія.