ЛГБТ, Гітлер і біполярний шторм: з яким багажем Каньє Вест їде підкорювати російські стадіони

Новина про те, що Каньє Вест (тепер офіційно виступає під ім’ям Йе) дасть одразу два концерти на 80-тисячній «Газпром Арені» в Санкт-Петербурзі 10 і 11 жовтня, миттєво підірвала російськомовний інфопростір. Поки квитки за ціною від 9 до 160 тисяч російських рублів (це приблизно від 90 до 1 600 євро) стрімко зникають з екранів, а депутати Держдуми та православні активісти змагаються у вимогах «перевірити репера щодо традиційних цінностей», саме час поставити головне запитання.

Як сталося, що людина-катастрофа, чия публічна риторика за останні кілька років перетворилася на токсичний коктейль із конспірології, антисемітизму та хаотичних випадів, їде до країни з найжорсткішою цензурою та законами проти «пропаганди»? І головне — як змінювалося його ставлення до ЛГБТ-спільноти, правам якої в Росії сьогодні офіційно оголошено війну?

2005 рік: коли хіп-хоп іще не вмів вибачатися

Щоб зрозуміти масштаб метаморфоз Йе, потрібно повернутися на два десятиліття назад. В інтерв’ю MTV News у серпні 2005 року він зізнався, що у старшій школі й сам був схильний до гомофобних висловлювань — вживав образливі слова, цурався всіх, кого вважав геями, — але переломним моментом стало відкриття, що його улюблений кузен (двоюрідний брат) — гей.

Після цього Вест публічно заявив, що хіп-хоп як культура систематично дискримінує геїв, і закликав колег по цеху покласти цьому край, порівнявши те, що відбувається, з дискримінацією темношкірих. Для середини 2000-х, коли відкрита гомофобія в реп-індустрії була майже нормою, ця заява була рідкісною та резонансною.

«Найбільше мене вражає те, що хіп-хоп завжди позиціонував себе як голос правди. Але затикати рота цілій групі людей і поливати їх брудом — це лицемірство. Я закликаю всіх реперів і всю індустрію припинити це», — заявляв тоді молодий музикант.

Тоді це здавалося проривом. У наступні роки Вест послідовно підкріплював цей образ: відкрито підтримував трансгендерну жінку Кейтлін Дженнер після її камінг-ауту, залучав ЛГБТ-дизайнерів до роботи над своїми колекціями та інтегрував квір-естетику в покази бренду Yeezy.

Падіння в «правий поворот» і ментальний хаос

Перелом у публічному образі намітився на початку 2020-х, коли на тлі важкого розлучення, ментальних криз і діагнозу біполярного розладу Вест із головою поринув у релігійний фундаменталізм та ультраправий порядок денний.

Серія антисемітських висловлювань наприкінці 2022 року (коли він відкрито заявляв, що «любить Гітлера», і звинувачував євреїв у змовах) коштувала йому контрактів із Adidas, Balenciaga і мільярдних статків. Пізніше в листі з вибаченнями, опублікованому в The Wall Street Journal, він спише це на наслідки важкої черепно-мозкової травми, отриманої в автокатастрофі 2002 року.

Але вибачення сусідили з новими перформансами. Найпоказовіший епізод стався в лютому 2025 року: у низці десятків ультраправих дописів у соцмережах, що прославляли нацистську символіку, Є раптом… зізнався в любові до представників ЛГБТ-спільноти та геїв-євреїв, назвавши все, що відбувається, «соціальним експериментом». Жодної логіки в цих словах не було: правозахисні та інклюзивні тези виявилися буквально вмонтованими в потік людиноненависницької риторики.

Петербург 2026: зіткнення світів

І ось тепер цей бекграунд прямує просто на «Газпром Арену». Для російської аудиторії — і особливо для незалежної російськомовної діаспори в ЄС, яка спостерігає за цим збоку, — приїзд Є викриває колосальне лицемірство системи.

З одного боку, російські суди пачками штампують реальні строки за «екстремізм» і «ЛГБТ-пропаганду», забороняють райдужні прапори та переслідують будь-які активістські ініціативи. З іншого — до країни завозять американську суперзірку з багажем сумнівних цитат, антисемітських скандалів і давніх заяв на захист квір-людей.

Система готова заплющити очі на будь-які минулі гріхи, якщо вони загорнуті в обгортку західного хайпу, що приносить мільйони організаторам із Say Agency і створює ілюзію «прориву культурної ізоляції».

У Каньє Веста сьогодні немає жодної послідовної позиції — ані про-, ані анти-ЛГБТ. Є лише нескінченний, монетизований хаос, де епатаж замінює політику, а перформанс слугує паливом для нових продажів. І петербурзькі концерти стануть ідеальним пам’ятником цьому часові: шоу, на якому десятки тисяч людей скандуватимуть треки людини, яка давно втратила зв’язок із реальністю, під схвальний кивок держави, що бореться з «згубним впливом Заходу» в усьому, крім власної каси.

Єдиної, сталої позиції щодо ставлення до геїв у Каньє Веста просто немає. Артист, який 2005 року одним із перших у хіп-хопі публічно засудив гомофобію, майже двадцять років потому опинився в центрі скандалів зовсім іншого штибу — а його окремі прихильні до ЛГБТ-людей висловлювання останніх років губляться в потоці значно тривожнішої риторики, яку він сам то пояснює психічним станом, то називає експериментом.