В автобіографії папи римського Франциска в Росії зацензурували фрагмент, у якому він розмірковує, що «гомосексуальність — не злочин»

В автобіографії Папи Римського Франциска, що вийшла у видавництві «Альпіна», зацензурували фрагмент, присвячений міркуванням понтифіка про одностатеві союзи й трансгендерних людей.

Фотографії сторінок книги з чорними смугами показала у своєму анонсі московська книгарня Primus Versus.

В описі автобіографії йдеться, що вона розповідає про життя Франциска «від родини італійських емігрантів і дитинства в багатонаціональному Буенос-Айресі до обрання Папою та керівництва Церквою».

Теологиня Наталля Василевич порівняла опублікований російський текст з оригіналом і навела у своєму телеграм-каналі фрагмент, який зазнав цензури. У ньому розповідається про декларацію, у якій Папа писав про благословення одностатевих пар, і про його зустрічі з трансгендерними людьми.

Теологиня Наталля Василевич написала:

Відкритість до сприйняття, а зовсім не релятивізм і не будь-яка зміна доктрини, — ось дух і суть Fiducia supplicans, декларації Дикастерії доктрини віри про благословення пар, які перебувають у неврегульованих ситуаціях, яку я підписав у грудні 2023 року. Благословляють людей, а не стосунки. Це випливає з прагнення не зводити все життя тих, хто шукає просвітлення й супроводу через благословення, до однієї ситуації чи одного стану.

До Церкви запрошені всі, зокрема розлучені, зокрема гомосексуальні люди, зокрема трансгендерні люди. Коли група трансгендерних людей уперше прийшла до Ватикану, вони йшли звідти зі сльозами, зворушені тим, що я взяв їх за руки, поцілував їх… Ніби я зробив для них щось виняткове. Але ж вони — дочки Божі!

Вони можуть приймати хрещення на тих самих умовах, що й інші віряни, можуть виконувати обов’язки хрещених батьків на тих самих умовах, що й решта, а також бути свідками під час укладення шлюбу. Жодне положення канонічного права цього не забороняє.

Більш ніж у шістдесяти країнах світу гомосексуальних і транссексуальних людей вважають злочинцями; приблизно у дюжині країн за це передбачено смертну кару, яку часом справді виконують. Але гомосексуальність — не злочин, це людська реальність, і Церква та християни не можуть залишатися байдужими перед лицем цієї злочинної несправедливості й не можуть реагувати на неї нерішуче.

Вони не «діти якогось меншого бога»; Бог Отець любить їх тією самою безумовною любов’ю, Він любить їх такими, якими вони є, і супроводжує їх так само, як супроводжує кожного з нас: залишаючись поруч, виявляючи милосердя й ніжність.

Якщо Господь каже «всі», то хто я такий, щоб когось виключати? «Скажи мені, кого ти виключаєш, і я скажу тобі, хто ти», — любив повторювати дон Луїджі Ді Льєгро, засновник римського відділення Caritas. Він і сам був сином мігранта, який приїхав до Південної Америки в пошуках роботи й неодноразово отримував відмову.

Упродовж усього мого пастирського життя я завжди приймав і супроводжував цих братів і сестер так само, як і решту. І якщо комусь довелося особисто пережити «відкинення з боку Церкви», я хотів би, щоб вони знали: це було відкинення з боку однієї людини в Церкві, адже Церква — це мати, яка кличе та збирає разом усіх своїх дітей.