У нас із партнером часто виникають конфлікти через нерозуміння та розбіжності. Ми не вміємо говорити про свої почуття й потреби так, щоб не образити одне одного. Кожна розмова закінчується скандалом, і ми ніяк не можемо знайти компромісне рішення. Як нам навчитися ефективно спілкуватися й вирішувати конфлікти мирним шляхом? Артур, Німеччина

Ми чекаємо на ваші листи за адресою[email protected]. Щоб ваш лист не загубився, будь ласка, вкажіть у темі листа «Моя історія».

Коментар психолога А.

Чому ми не називаємо психолога на ім’я? Коментар або інтерв’ю «Doberman.media» російська влада можуть розцінити як участь у діяльності «екстремістської» або «небажаної» організації. «Порушення» може обернутися арештом або реальним тюремним строком. Психолог А. – кризовий психолог і експерт із проблеми домашнього насильства. Ми повністю довіряємо автору і не сумніваємося в її компетентності.

90 відсотків проблем, які виникають у парах, — це проблема комунікації. 

За часів наших бабусь і дідусів не було прийнято розмовляти, але було прийнято терпіти. Це було фінансово й соціально виправдано. Нині у стосунках ідуть за іншим: за щастям, розумінням, гармонією та особистим розвитком. Досягти цього неможливо, якщо не домовлятися. І від самого початку потрібно сприймати свого партнера як рівного, у якого є свої сильні сторони. 

Існує міф про те, що якщо ми в парі сваримося, то в нас ненастоящі стосунки. За статистикою конфліктують практично всі люди. Це є нормою. Коли ми тісно спілкуємося, то відбуваються якісь події у світі, в нашому професійному або побутовому житті, накопичується напруження і, коли підвертається слушний привід, відбувається вихід цієї енергії через сварки. Скоріше має насторожити, коли вже нема за що сваритися, коли вже немає спільної історії, люди байдужі одне до одного.

Конфлікт – це частина стосунків. Суперечності є природними. Конфліктуючи, ми знаходимо правильне рішення і, завдяки цьому, стосунки розвиваються. Можна конфліктувати, не навішуючи одне на одного ярлики, які дуже ранять. Те, що ми говоримо в грубій формі, можна висловити ввічливо і тактовно. Психологи рекомендують говорити про вчинки або поведінку людини, про почуття, які виникають у зв’язку з діями партнера в якийсь момент. Безумовно, ми по-своєму інтерпретуємо той чи інший його вчинок. Наприклад, «Мене ранить те, що ти забуваєш про моє прохання. Мені здається, що тобі байдуже моє бажання». Це м’яка форма повідомлення, що дозволяє проговорити свою претензію і розповісти про свої переживання. Якщо ви чуєте претензії на вашу адресу і згодні з цією претензією, але вам не подобається форма, в якій вам її висувають, то можна сказати так: «Я приймаю це, але не в такій формі». Говоріть трохи тихіше, дивіться в очі, стежте за диханням, щоб воно було спокійним і рівномірним.

Ідея доводити, що я правий, а ти — ні, буде помилковою. З точки зору вашого партнера, ця ситуація виглядатиме інакше. Завжди є аргументи в обох сторін. Під час сварки потрібно ввести певну структуру. Один говорить, інший у цей час слухає й не перебиває. Можна уточнювати: Правильно я тебе зрозумів, з того, що ти сказав? У результаті потрібно знайти рішення, яке влаштує обох. Якщо діяти з позиції сили — погрожувати, змушувати, шантажувати, то така домовленість спрацює лише один раз, на короткий період, і вона зірветься. Людиною керуватиме страх, а не внутрішня згода з партнером. Якщо проблему не вирішити, то ймовірність повтору подібного висока. Потрібно переходити від сварки до діалогу й пошуку рішення. Домовленості можна переглядати, але важливо те, що на них можна спертися. Це краще, ніж хаос, коли люди розгублені й не знають, як вчинити в конкретній ситуації.

Важливо не узагальнювати, не говорити: «Ти завжди…», «Ти ніколи…», «Вічно ти…» тощо.. Таке послання завідомо неправильне і змушує людину ставати в оборону та не погоджуватися, бо вона точно пам’ятає протилежні випадки.

Коли ви відчуваєте дискомфорт у стосунках, то я б рекомендувала проводити практику звірки балансу. Краще це зробити у письмовому вигляді. Згадати, що ви даєте в цих стосунках і, що отримуєте. Порівнявши ці два списки, можна буде усвідомити для себе, що останнім часом я відчуваю образу, якщо мій внесок значно перевищує те, що я отримую. Якщо ви частіше стали брати, нічого не даючи взамін, то можете відчувати провину, або ваш партнер може виявляти невдоволення, і це може призвести до труднощів. При цьому не потрібно виставляти рахунки: «Я для тебе вже стільки зробив, а ти…». Потрібно поговорити про це, використовуючи все ті ж «Я-повідомлення».

Обов’язково обговорюйте час для розмови, не роблячи цього похапцем. «У мене є ЩО тобі сказати, давай поговоримо». Починати розмову потрібно з того, що вам подобається, що дорого для вас і за що ви вдячні. Лише після цього потрібно говорити про те, що хотілося б змінити або привнести у стосунки. Коли ми перебуваємо разом тривалий час, то помічаємо більше недоліків одне одного. Є речі, на які нам доведеться заплющити очі, попрацювати над собою в цьому плані, пофілософствувати, що це дрібниця і не потрібно звертати уваги. У разі якщо це не зачіпає ваші значущі цінності. Якщо це, наприклад, не рукоприкладство і не зрада. Але є якісь речі, з якими ви не можете змиритися. Це певна червона межа, далі якої ви не зможете йти. Ви розумієте, що для вас це критично. Тоді чесно і відверто слід попросити людину піти вам назустріч. Якщо в парі двоє людей ідуть назустріч одне одному, помічають позитивні моменти, то тоді це приводить до щасливого союзу.

Екологічне спілкування – це та близькість, у якій можна проявлятися, бути без масок. Поза домом ми буваємо в якихось ролях, а коли повертаємося, то стаємо справжніми. Важливо розуміти, що відчуження може сильно ранити партнера, змушує думати, що я зробила щось не так. Якщо людина обирає таку стратегію, то, найімовірніше, вона сформувалася в дитинстві і ми будемо практикувати певний тип комунікації. Комусь потрібно втекти, відокремитися, сепаруватися, побути у своєму домику. Для них легко дається формат мовчання. Вони грюкають дверима і йдуть. Але для партнера це може здатися покаранням мовчанням. І, як правило, такі люди потрапляють у пари з тими, кому нестерпне це відчуження. У цьому випадку, потрібно це проговорювати наступним чином: «Коли ти йдеш і не розмовляєш зі мною, то мені здається, що ти мене покинув. Давай домовимося: якщо ти будеш чимось ображений, то скажеш про те, що тебе зачіпає, але не будеш мовчати. Відчуття покинутості приводить до відчаю, і для мене це нестерпно боляче. Не покидай мене». Така просьба не гарантує її виконання. Але, якщо партнер продовжує поводитися в колишній спосіб, знаючи, що з вами відбувається, то тоді можна застосувати санкції. Це про те, що якщо ти мене не чуєш, то я теж не піду тобі назустріч.

Потрібно сказати, що на нетривалий час можна вийти і замовкнути, щоб гаряча не наговорити зайвого одне одному. Після того, як напруга спаде, потрібно поговорити. Річ у тім, що в розпал стресів і сварок префронтальна кора знижує свою активність. Нам у цей час складно формулювати екологічно фрази, говорити по суті. Ми можемо почати захищатися, ображати, критикувати. Під час такої паузи ви можете запитати себе: «Чого б я хотів у результаті цього спору?». Після цього потрібно запитати у партнера: «Чого хочеш ти?». Нерідко буває так, що ви ставите перед собою одну ціль. Але буває, що конфлікт через немитий посуд – це не про посуд, а причина його глибша. Тому потрібно поставити собі ще одне питання: «Яка моя потреба не задоволена?» І ви самі зрозумієте, що давно нехтуєте тим, що багато працюєте, не висипаєтеся, не чули слів вдячності від партнера тощо..

Часто нам заважають образи на партнера. У цьому випадку потрібно переглянути повинності. Якщо мені хтось щось винен, але не зробить цього, то я на нього злюся й ображаюся. Якщо він зробить те, що повинен, я не радію цьому і не дякую йому за це. Адже він зробив те, що був повинен. Якщо буде менше повинностей, тим більше буде того, що мій партнер зробить усвідомлений вибір і приготує мені обід або вечерю, приділить мені увагу, проведе зі мною час. Тим більше у мене буде вдячності всередині. Важливо те, ЯК ви формулюєте звернення. Адже зовсім по-різному звучатимуть фрази: «Ти повинен прибрати в квартирі» і «Мені було б приємно, якби ти зробив прибирання».

Ще одна помилка — це злиття. У такому разі, найімовірніше, ми відчуватимемо болісну емоційну залежність, а не любов.

У стосунках усього має бути в міру. Мені подобається порівняння союзу людей із авторською стравою. Коли там присутньо багато компонентів у визначеній кількості. Якщо в цій страві буде багато злиття, то вона буде нудотно солодкою і від неї може аж затошнити. Якщо в ній буде багато ревнощів, то ця страва явно пересолена і її неможливо їсти. Якщо в ній буде багато розлуки, то вона може виглядати як пшенична каша, яку не всі люблять. Навіть, якщо у вас хороший секс, але вам нема про що поговорити, у вас різні цінності, то кожен із вас може зазирати в інші тарілки. У таких стосунків небагато перспектив.

У кожній сім’ї, у кожних стосунках складаються свої звичаї, норми й правила, зокрема й у вираженні любові. Те, що було цінним і значущим у батьківській сім’ї одного з партнерів, що приносило велику радість і сприймалося як прояв любові, в сім’ї іншого може вважатися «само собою зрозумілим», звичним і таким, що не потребує визнання та вдячності, і навпаки. Опанувавши мову любові близької людини, можна постійно наповнювати її «сосуд любові», і процес буде взаємним.

Доктор філософії Гарі Чепмен, спираючись на свій практичний досвід роботи з сімейними парами, описав п'ять найпопулярніших серед людей мов любові. За допомогою яких вони виражають одне одному свою любов і прихильність: дотики, слова заохочення, практична допомога (турбота), подарунки і час. У кожної мови любові є різноманітні форми і способи вираження.

До мов любові, які виділив Гарі Чепмен, можна додати вираження емоцій і почуттів. До мови любові можна віднести такі «діалекти»: слова-погладжування («я тебе ціную», «люблю тебе», «спасибі тобі, що ти є»), похвала, схвалення, прощення, прохання, підбадьорювальні слова («я в тебе вірю», «ти чудово це робиш», «не здавайся»). Дуже важливі слова вдячності. Те, що відбувається у стосунках, це не само по собі. Це ми робимо одне для одного. Важливо зрозуміти, що слова, які люди промовляють, діють на кількох рівнях: є саме зміст, сенс, який передається словами. Але є ще й ставлення до дій партнера, яке передається інтонаційно. За результатами досліджень однаково значущими для розуміння іншої людини виявляються вербальні сигнали (слова) і те, як він це говорить, з якою інтонацією. Також мають значення невербальні сигнали: міміка, жести, поза, дистанція, погляд і т.д.. Важливо, щоб сенс, який людина передає словами, збігався з тим, який звучить в інтонації й демонструється в поведінці. Якщо на словах партнеру передають, що його уважно слухають, а його погляд спрямований у телефон, виникає відчуття власної непотрібності і відсутність інтересу до себе. З часом відсутність почуття власної значущості закріплюється і приводить до незадоволеності у стосунках.

Зустріти людину, з якою можна будувати довірливі стосунки, — це велика удача. Якщо вам пощастило, такі стосунки потрібно цінувати й берегти.