Родичі-гомофоби: інструкція з виживання

Сьогодні ми поговоримо про те, як вижити з гомофобами. І наголошую, що саме вижити, а не мати благополучний психологічний стан, живучи з ними.

Спробуйте послухати цей та інші наші подкасти на своїх улюблених платформах у дорозі, у спортзалі, на роботі або під час відпочинку:

Хотів би почати нашу розмову з того, що для мене і для будь-якої людини гомофобія — це не точка зору. Гомофобія — це, скоріше за все, хибне уявлення.

І в нашій статті ми ставитимемося до неї як до оманливого уявлення. Чому я так стверджую?

Тому що коли ти в гомофобів питаєш якісь аргументи, якщо вони можуть піти на користь гомофобії, то ви, як правило, не знайдете раціональних аргументів.

Вони, так би мовити, будуть із трьох груп. 

Перша — це традиційні

Так ніколи не було. Так ніколи не виходило. Але традиційні, можна сказати, ви ніколи й не користувалися айфоном. Ви ніколи ще не користувалися чимось іншим. З іншого боку, у традиції яких країн? Ми знаємо багато прикладів, коли гомосексуальні стосунки в деяких країнах або культурах були цілком допустимими. Тому традиційні не працюють.

 Друга категорія — це пов’язана з демографією і так далі, і так далі.

Але якщо ми говоримо, що людина, яка прийняла або не прийняла свою сексуальну орієнтацію, навряд чи створить свою сім’ю. А навіть якщо створить, то, скоріше за все, ця сім’я не буде щасливою. Навіщо її створювати? Тому що це сім’я, в якій люди нещасливі.

Ну і третя категорія — це релігійні цінності й так далі.

І тут у мене дуже простий аргумент, який на поверхні. Якщо в цій релігії так не прийнято, чому це прийнято в іншій? 

І якщо ми беремо всі ці три групи аргументів, то вони нераціональні — неспроможні.

І тому приймати гомофобію як точку зору, скоріше за все, не потрібно. Але з цими людьми все-таки доводиться співіснувати. І тут у нас… І я б сказав, є кілька стратегій, давайте про них поговоримо.

Перша стратегія – якщо ми ставимося до гомофобії як до проблеми саме освіти, тому що ми дуже часто боїмося того, чого не знаємо, або ж ми дуже добре піддаємося впливу якихось інформаційних загроз. На жаль, інформаційне тло на пострадянському просторі досить гомофобне. І наші родичі, наші близькі люди, будучи хорошими людьми, підкреслю, будучи хорошими людьми, дуже часто на це ведуться, тому що в простої людини просто немає досвіду стикатися з цим явищем. У першу чергу, якщо ви все-таки наважуєтеся продовжити спілкування з людьми, які гомофобні,

Друге. Визначтеся зі своїми межами й стійко їх захищайте. На жаль, дуже часто ми не обираємо своїх родичів, але також ми не обираємо свою орієнтацію. Це щось інше. І тут біосоціальна модель. Так склалося. Напевно, це тема великого двогодинного подкасту, чому так склалося. Досліджень недостатньо, але ми тут говоримо, ну так склалося.  І тому вас як особистість визначають інші речі. Ви можете бути онуком, ви можете бути братом, ви можете бути сином, ви можете бути хорошим працівником, ви можете бути ще чимось. І виходить, що ваша орієнтація – це один із проявів вас. І про це варто пам’ятати. І якщо ви описуєте свої межі з родичами, просто поставте запитання, чому тобі важливо говорити саме про мою орієнтацію, а не про те, який я студент, який я працівник, який я онук, чи достатньо я про тебе дбаю. Ми часом надто зосереджуємося на орієнтації, забуваючи про інші свої соціальні ролі.  

Дуже часто наші родичі не такі ворожі, як нам здається. Їм просто бракує якоїсь освіти, їм просто бракує розуміння. І я наведу приклад. У мене була клієнтка в терапії, якій вистачило показати своїй бабусі просто статтю у Вікіпедії про гомосексуальність, де були наведені дослідження. Бабуся була з вищою освітою, учитель. І ми з клієнткою, коли планували, ми, чесно кажучи, робили кризовий план і думали, що все це — розрив стосунків.

З’ясувалося, що бабуся достатньо освічена людина, і вона стала менш гомофобною щодо своєї онуки, і все вийшло добре.

При чому слід говорити – обговоріть зі своїми родичами, які гомофобні, ваші почуття і ваше нерозуміння того, чому вони на цьому акцентують увагу.  І тут потрібно жорстко знову-таки заздалегідь обговорити, які теми з вами є. Можна обговорювати, а які теми з вами не можна обговорювати.І дуже часто це буде критерієм того, наскільки ваші родичі, ті люди, яких ви вважаєте рідними, адекватні. Якщо вони не готові обговорювати ваші особисті межі і знову-таки лізуть туди, то ви маєте право не підтримувати цю розмову.

Дуже часто самому налагодити цю комунікацію важко. І я б сказав, що немає нічого страшного. Якщо ви будете шукати відповіді на ці питання, то це буде дуже складно. Якщо ви будете шукати підтримку, шукайте її в спільноті.

І я б сказав, що дуже часто люди кажуть: от мене ніхто не приймає, мене ніхто не розуміє, і все, закінчується консультація. Знаєте, з чим? Ми просто гуглимо, які в регіоні є асоціації або групи підтримки ЛГБТ людей, і люди отримують цю підтримку. 

Ви мені скажете, що останнім часом це стало дуже небезпечно. І так, я погоджуся. Але, з іншого боку, правозахисна діяльність у наших краях склалася так, що ці люди завжди виживали, ці люди завжди вміли дбати про безпеку.

У більшості випадків вони вміють вибудувати безпечне середовище, яке не буде небезпечним для вас. А отримати підтримку десь зовні — це означає вибудувати свої межі з родичами, мати комфортне спілкування.

І найголовніше — у спілкуванні з родичами все-таки подбати про свою безпеку, про свою цілісність. Як вони можуть проявляти свою агресію?

• Ну, я дуже рідко бачу фізичну агресію, коли когось б’ють, на когось нападають. Хоча я був живим свідком вкрай гомофобного ставлення співробітників правоохоронних органів до людини, коли в нього просто знайшли веселку.
• Вербальна агресія — це радше те, з чим ми стикаємося найчастіше. Це й слова, і тексти. Так званий хейт-спіч і так далі. І знову повертаємося до питання родичів. Іноді це не питання агресії. Іноді це питання їхньої освіти. Наприклад, у їхніх краях заведено називати це явище таким словом. Не будемо його вимовляти. Ви можете просто попросити змінити лексику. І нам здається, що це хейт-спіч. Іноді це просто сформована традиція. І знову повертаючись до думки, що гомофобія — це все-таки нестача інформації. Це нестача інформації.
• Іноді це соціальна ізоляція. Вона буде полягати в тому, що якісь важливі для вас родичі перестануть із вами спілкуватися, перестануть із вами взаємодіяти. І тут я б сказав про дві стратегії. Перша — якщо ці люди для вас справді важливі й потрібні, спробуйте все-таки налагодити комунікацію. Якщо це бабуся або хтось такий, згадайте, що для них важливіше. І нагадуйте їм. Невже ти ставиш мою гендерну ідентичність вище за те, що я твій онук, або за те, що ми з тобою мали якусь спільну історію? І, повірте, нам іноді страшно про це сказати. Ми боїмося бути відкинутими. Але, як правило, навіть якщо ваш гомофобний родич щось говорить, пам’ятайте, що це людина зі своїми цінностями, зі своїми переконаннями. І якщо ви донесете інформацію, якщо це адекватна людина, то в більшості випадків, принаймні, мої кейси такі, можна домовитися. 
• Заперечення прав. Тобто люди говорять, що у вас немає жодних прав, ви не заважаєте. І, найімовірніше, тут діє принцип: раз так кажуть, значить, у цій справі щось нечисто. Встановіть ті критерії, які ви обговорюєте зі своїми родичами. І якщо вони про щось говорять, то, знову ж таки, готові слухати інформацію — отже, ви не ділитеся. Не готові? Значить, комунікація переривається. Це має бути жорстко. Якщо ви в комунікації не можете донести свою точку зору, то ви закріплюєте в них поведінку, за якої вони продовжують тиснути на вас.

Дуже часто родичі, знову ж таки, важливо зрозуміти мотивацію, думаючи, що роблять нам добре, намагаються нас, прости господи, лікувати, намагаються нас якось переробити.

І тут виникають два запитання. Перше. Чому вони так роблять? Як би це дивно не звучало, бабуся так робить, тому що вас любить. Тому що їй здається, що те, що з вами відбувається, ненормально.

І якщо будувати комунікацію не на емоціях, а просто зрозуміти, треба сказати: бабусю, а що для тебе важливо — моя безпека чи твої якісь установки? У більшості випадків — так. Якщо важливі якісь установки, робіть висновки. 

Я не буду тим психологом, який скаже, що розставляйтеся з усіма родичами і живіть в ізоляції. Але, скоріше за все, якщо ваші потреби ці люди не можуть почути, то чи буде це спілкування для вас правильним? Чи буде воно для вас вірним?

Іноді нам потрібен час, щоб відстояти свої права і продовжити комунікацію через якийсь час. І наостанок хотілося б сказати про деякі способи самозахисту:

• Перш за все, якщо у вас є якісь проблеми з гомофобними родичами, оцініть ситуацію й вирішіть, наскільки вона справді для вас небезпечна. Це може бути побутовий хейт-спіч, який для вас не надто небезпечний, тож просто поставте на місце свого родича. Якщо ж є загроза вашому життю, або ви бачите, наприклад, як якийсь п’яний родич на сімейному святі робить проти вас щось, то, мабуть, вам краще втекти.
• Уникайте конфліктів, як би дивно це не звучало. Нам іноді на емоціях хочеться довести, щоб усі нас почули.
• І так, дуже часто частиною прийняття себе є те, щоб мене прийняли й оточуючі. Але інколи варто поставити собі запитання: а чи здатні вони це зробити?
• Зберігайте докази.   І зберігайте докази гомофобії проти вас. Дуже часто ці документи можуть бути корисні для вас, щоб зберегти собі життя. Тому що люди в більшості випадків не хочуть зв’язуватися з міліцією або поліцією.
• Ще в правилах безпеки я б сказав, що варто знайти якісь правозахисні організації або психологічні, пов’язані з ЛГБТ-тематикою у вашому середовищі. У цих людей справді є досвід. Ці люди справді можуть підказати й допомогти в якихось конкретних ситуаціях. Починаючи від психолога, закінчуючи юристом. Чому це важливо? Тому що нам деякі ситуації здаються безвихідними.

Приведу приклад.

А ось вони дізналися все про мене і що буде далі. І ми просто вибудовуємо кризові плани, і ми іноді вираховуємо, що це не так небезпечно, як людині здається.

Тут навіть є така психологічна техніка. Я катастрофізую і дивлюся на найстрашніший варіант, що станеться найгірше. Іноді відповідь на запитання. Буде справді страшно. Потрібно вжити якихось заходів, щоб зберегти навіть життя. А іноді відповідь буде дуже простою. Мій родич покричить ще трохи. І що? Ось це правило безпеки.

Як тільки ви забезпечили свою безпеку, хочеться сказати, що іноді наші родичі, іноді рідні люди не є підтримкою та опорою для нас просто тому, що вони не здатні її дати. Шукайте підтримку. Шукайте підтримку серед фахівців. Шукайте підтримку в спільноті. Шукайте підтримку в тих спільнотах, від яких ви її не очікуєте. 

Наприклад, наша підтримка — це не лише ЛГБТ-тематика. Подумайте, з ким би ви ще хотіли дружити, з ким би ви хотіли спілкуватися. І дуже часто серед нас більше адекватних людей, ніж неадекватних. Просто ми живемо в такому своєму футлярі, де думаємо, що весь світ небезпечний. Насправді світ не небезпечний і не поганий. Світ нейтральний. Ми його самі робимо. 

Наприкінці хотілося б сказати, що ви не самотні. Є люди, які хочуть про вас подбати, можуть вам допомогти. Їх просто потрібно знайти. І будь-яка людина, незалежно від того, віра, віросповідання, сексуальна орієнтація тощо, має право на безпеку, свободу.  Просто пам’ятайте: ви людина. І ніхто не має права на це посягати. Навіть якщо він помиляється. Підписуйтеся на наші подкасти. І до нових зустрічей.