Як російську пісню про Марлен Дітріх переклали німецькою мовою — через десятиліття після того, як її біографію переклали російською

Я живу і виступаю в Німеччині як дрег-квін артистка під сценічним псевдонімом Lola Q. Для концертів у російськомовній спільноті Франкфурта мені хотілося додати до програми пісню німецькою мовою. Я довго перебирала різні варіанти, аж поки одного разу знову не почула пісню «Марлен», написану Олексієм Романовим і виконану Лолітою.

Є історії, які неможливо розповісти один раз. Вони продовжують жити, змінюючи мову, епоху і людей, які до них доторкаються. Саме такою історією для мене стала пісня «Марлен».

Коли я вперше почула її у виконанні російської співачки Лоліти, написану Олексієм Романовим, мене вразило не лише музичне творіння. Мені захотілося знову відкрити книжки про Марлен Дітріх, перечитати її біографію, листи, спогади людей, які її знали.

Так почалася робота, яка виявилася набагато більшою, ніж просто переклад пісні.

Мене не полишала одна думка.

Колись Майя Кристалінська подарувала російському читачеві можливість пізнати Марлен Дітріх, переклавши її біографію з німецької мови. Це був напрочуд дбайливий переклад — не лише слів, а й самої інтонації, характеру, атмосфери.

За десятиліття я несподівано опинився в зворотній ситуації.

Тепер уже мені судилося взяти російську пісню Олексія Романоффа, присвячену Марлен, і повернути її мовою країни, де сама Марлен Дітріх народилася.

У цьому є якась дивовижна симетрія.

Колись німецька історія заговорила російською.

Сьогодні російська пісня повертається до німецького слухача.

Мабуть, саме тому мені хотілося бути максимально обережним. Не змінити зміст. Не втратити інтонацію. Не втратити саму Марлен.

Кожен рядок перевірявся не лише на точність, а й на звучання. Для мене було важливо, щоб німецький текст сприймався не як переклад, а як природне продовження оригіналу. Щоб слухач не думав про те, якою мовою пісня була написана спочатку.

Під час роботи я дедалі частіше ловив себе на думці, що займаюся не стільки музикою, скільки перекладом емоцій.

Перекласти слова можна майже завжди.

Набагато складніше перекласти паузу.

Зітхання.

Тишу між двома рядками.

Мені хотілося зберегти саме це.

Мабуть, саме тому ця робота стала для мене такою особистою.

Це не спроба переписати історію Марлен Дітріх.

Не спроба зробити її сучаснішою.

І не бажання створити ще одну версію відомої пісні.

Швидше, це спроба збудувати ще один маленький міст між двома культурами, які колись уже зустрілися завдяки Марлен.

І якщо після прослуховування німецької версії хтось уперше зацікавиться історією Марлен Дітріх, а хтось, навпаки, відкриє для себе російську пісню Олексія Романофа і Лоліти, значить, цей шлях між двома мовами був пройдений недаремно.

Примітка автора. Під час створення німецької версії пісні використовувалися інструменти штучного інтелекту виключно як допоміжний засіб. Усі творчі рішення, редагування та остаточна версія були особисто погоджені й затверджені автором пісні Олексієм Романовим і співачкою Лолітою.