«Краще бути щасливим, ніж нормальним»: Як квір-люди і церква намагаються співіснувати в сучасній Німеччині

До 24 серпня в Берліні в Музеї гомосексуальності (Schwules Museum) проходить виставка під назвою «Краще бути щасливим, ніж нормальним! Життя квір-людей у контексті християнського фундаменталізму». Експозиція побудована на особистих історіях людей, які зіткнулися з тиском з боку релігійних громад і намагалися змінити свою сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність під впливом церковних догм.

Чи можуть квірність і християнська релігія співіснувати в одній площині? Deutsche Welle обговорила це з небінарною персоною, священником і куратором берлінського Музею гомосексуальності.

Хто має змінитися: людина чи церква?

Одна з ключових героїнь і кураторка виставки — трансгендерна жінка Софі Раушер, яка вивчала євангельську теологію в Гісені. За її словами, багато віруючих квір-людей змушені переосмислювати свої стосунки з Богом, щоб зберегти віру, адже в багатьох конфесіях Бог досі сприймається як суто монотеїстична і патріархальна постать. Для багатьох поєднання ідентичності з релігією стає способом зцілитися від минулих травм, адже «у світі стільки всього, що важко пережити наодинці».

Однак шлях до такого поєднання часто лежить через конверсійну терапію — комплекс псевдонаукових і небезпечних методик, спрямованих на «виправлення» ідентичності. Музей гомосексуальності зібрав інтерв’ю семи людей, які пройшли через цей досвід. Ззовні це може виглядати як проста розмова зі священником за кавою, але насправді квір-людям навіюють гріховність їхнього способу життя, використовуючи гіпноз, медикаменти, а іноді навіть тортури й приниження.

Історія Лотара: 40 років у громаді та втрата сім’ї

Один із найтрагічніших прикладів, представлених на виставці, — історія 72-річного Лотара. Він провів у релігійній спільноті понад 40 років. Усвідомивши свою гомосексуальність ще в юності, він зіткнувся з презирством у молодіжній парафіяльній групі: його почуття назвали «огидними». Лотар намагався «виправитися»: пройшов курс конверсійної терапії, дотримувався стриманості й навіть одружився.

Коли правда відкрилася, дружина пішла від нього, забравши дочок, а громада повністю припинила з ним спілкування. Минуло 15 років, а він так і не зміг відновити зв’язок із дітьми. Пройшовши курс психотерапії, Лотар дійшов висновку, що Біблію не можна сприймати буквально, і тепер він хотів би сказати всім фундаменталістам: «Ви не можете змінити орієнтацію людини».

Закон і «духовні бесіди»

З 2020 року в Німеччині діє офіційний заборона на конверсійну терапію. За її організацію загрожує до одного року тюрми, а за рекламу або посередництво — штраф до 30 000 євро. Водночас практика продовжується під іншими назвами.

42-річний австрієць Дам'ян, небінарна персона, виріс у сім’ї католицького диякона. Його батьки здавалися ліберальними «християнськими хіпі-активістами», але в питаннях ідентичності були непохитні. Дам'ян згадує, що релігія давала йому «чіткий моральний компас», за межами якого, здавалося, нічого не існувало, що навіть привело його на певний час до монастиря. Нині Дам'ян вважає себе атеїстом, але визнає, що й досі відчуває страх перед пеклом: «На те, щоб перестати соромитися й ненавидіти себе, пішло багато зусиль».

«Любов є любов»: позиція ліберальної церкви

На іншому полюсі перебувають священники на кшталт Йоахіма Райха з англіканської Церкви святого Георгія. Він наголошує, що в його парафії квір-персони — це передусім парафіяни. Райх наводить приклад трансжінки, яка відкрито розповіла громаді про свій перехід і зміну імені та була прийнята без осуду.

На думку Райха, за останні 20 років ставлення до ЛГБТК+ у церкві сильно змінилося під впливом фемінізму та боротьби за громадянські права. Основна проблема криється в есенціалістському мисленні консервативних церков, які вважають бінарність (створення Богом лише чоловіка і жінки) незмінною основою світопорядку і ставлять приписану при народженні стать вище за почуття людини.

Американський вплив і радикалізація

Важливим фактором залишається вплив американських проповідників. Куратори виставки зазначають, що священнослужителі зі США спеціально приїжджають до Німеччини для роботи в конверсійних таборах. Йдеться здебільшого про «вільні євангелічні церкви» (вони становлять близько 1% жителів ФРН і не пов'язані з офіційною Євангелічною церквою Німеччини).

Іноді цей вплив набуває екстремальних форм. У 2023 році пастор Мозес Голла, який належить до американської секти Faithful Word Baptist Church, погрожував розправою німецькому священнику Лотару Гассману. Голла випустив трек «Бог ненавидить ЛГ», де згенерований голос закликав «убити» Гассмана. Після початку розслідування пастор переховувався в США.

Мегацеркви і лазейка в праві

У центрі дискусії також перебуває організація Міжнародне християнське співробітництво (ICF), чия мюнхенська філія нагадує американські мегареформатські церкви з шоу замість традиційних служінь. Журналіст Кевін Еберт у ході експерименту з’ясував, що в таких громадах досі практикують молитви за «зцілення» гомосексуалів.

У відповідь на запити щодо закону 2020 року представники ICF заявляють, що вітають його, але наголошують: закон не повинен обмежувати «розмови духовного характеру». В організації вважають, що «добровільна зміна сексуальної орієнтації» має бути можливою, і наполягають на «визвольній силі Ісуса Христа». При цьому в самому тексті закону жодних винятків для «духовних бесід» не прописано — під забороною перебувають будь-які методи, спрямовані на зміну ідентичності.