Як Кремль перетворив переслідування ЛГБТК-людей на геополітичну зброю — і хто в Європі та Азії почав її використовувати

У самій Росії «міжнародний рух ЛГБТ» визнано екстремістським, а транс-перехід повністю заборонено. Однак тепер російські власті використовують ці репресії не лише для внутрішнього контролю, а й як «експортований механізм» впливу на сусідів. Розповідаємо, як російська анти-ЛГБТ повістка захоплює Центральну Азію та Східну Європу і чому місцеві політики вважають її такою зручною.

Головне — це «інфраструктура переслідування»

Росія вибудувала легальну систему, яка робить життя квір-людей небезпечним, і ця модель легко копіюється іншими країнами. Експерти виділяють три основних важелі цієї системи:

Правова невизначеність: формулювання законів про «пропаганду» або «екстремізм» настільки розмиті, що під них можна підганяти будь-яку дію.

Знищення допомоги: криміналізація організацій і НКО, які надають юридичну або психологічну підтримку.

Транснаціональний тиск: переслідування активістів навіть за межами країни.

Центральна Азія: «Колоніальний тиск» і копіпаст законів

Країни регіону часто копіюють російські норми майже дослівно.

Киргизстан: У 2023 році тут ухвалили закон про «пропаганду», аналогічний російському, а в 2026-му заговорили про заборону транс-переходу. Через рейди й тиск найбільші квір-організації країни, такі як «Киргиз Індиго» і «Лабріс», були змушені закритися або піти в підпілля. За словами експертів, ухвалення таких законів для місцевої влади — спосіб продемонструвати лояльність Москві, від якої країна економічно залежить.

Казахстан: Наприкінці 2025 року тут також схвалили заборону «ЛГБТ-пропаганди». Активісти зазначають, що війна Росії проти України та економічні зв’язки лише посилюють вплив Кремля: «Росія розуміє, що їй не потрібно нас окуповувати, бо ми й так у неї в кишені».

Таджикистан, Туркменістан і Узбекистан: У цих країнах одностатеві стосунки криміналізовані давно, але зараз влада почала використовувати статті про «розповсюдження порнографії» для переслідування за особисте листування й фото в телефонах.

Європа: Боротьба за «традиції» як бар’єр для ЄС

У Східній Європі та Балтії російські наративи використовують консерватори й проросійські політики:

Грузія: Дискусії про права ЛГБТК+ тут безпосередньо пов’язують із питанням євроінтеграції. Влада використовує приклад Угорщини, щоб довести: можна бути в Євросоюзі й водночас ухвалювати гомофобні закони «з честю», захищаючи традиції.

Литва: Місцеві консерватори запропонували закріпити в Конституції статус сім’ї лише як союзу чоловіка й жінки, фактично повторюючи поправки Володимира Путіна 2020 року.

Молдова: Перед виборами проросійські сили активно поширювали фейки про те, що європейські партії нібито нав’язуватимуть «ЛГБТ-ідеологію» в школах. Активісти кажуть, що людям із «промитими мізками» вкрай складно пояснити користь євроінтеграції через призму прав людини.

Білорусь: Олександр Лукашенко у 2026 році підписав закон про відповідальність за «пропаганду ЛГБТ і чайлдфрі». Дослідники вважають, що це може бути просто «декоративним жестом єднання з русским миром», але силовики вже використовують його для тиску на родичів активістів, які виїхали.

Чому це працює?

Російська пропаганда успішно продає ідею про те, що права ЛГБТК+ — це «західна експансія», чужа місцевим народам. Політики використовують квір-людей як зручний інструмент: ними лякають виборців, щоб відволікти їх від економічних проблем або виправдати боротьбу з НКО.

Чи є надія на опір?

Попри репресії, спільнота знаходить способи виживати:

У Росії, всупереч заборонам, до програм допомоги долучається дедалі більше «дружніх» психологів і юристів, а батьки квір-підлітків створюють групи підтримки.

У країнах, де НУО заборонені, допомога переходить в онлайн-формат або координується міжнародними організаціями.

Культурні проєкти, такі як фестиваль Queer Voices у Молдові або прайди у Вільнюсі, допомагають боротися зі стигмою через емпатію та особисті історії, а не через сухі звіти.

Як зазначають правозахисники, головна мета Кремля — розділити громадянське суспільство на «прийнятне» і «екстремістське». Єдиний спосіб цьому протистояти — не допустити такої ізоляції й пам’ятати, що права ЛГБТК+ — це частина базових прав людини, які стосуються кожного.

Матеріал підготовлено на основі публікації «Настоящего Времени»: «Ненависть на експорт: Росія, ЛГБТК+ в Європі та Азії». Оригінал: https://www.currenttime.tv/a/nenavist-na-eksport-rossiya-lgbtk-v-evrope-i-azii/33776085.html