Чому мігрантам складно прийняти реальність: 5 кроків до нового життя

Як психолог-емігрант, я сама часто працюю з «нашими». Якщо для тих, хто щойно приїхав, проблеми найчастіше пов’язані з адаптацією та прийняттям нового життя, то чоловіки, які рік, а то й два в еміграції стикаються зовсім з іншими проблемами. І, буває, дуже серйозними. Давайте розберемося.

Одразу зауважу, що психолог — це людина, до якої приходять люди з проблемами. Можливо, більшість із вас і не зіткнеться з проблемами, які я хочу описати, але для тих, хто звертається по допомогу, такі проблеми досить типові.

Спробуйте послухати цей та інші наші подкасти на своїх улюблених платформах у дорозі, у спортзалі, на роботі або під час відпочинку:

Вигоряння в еміграції

 Сам процес переїзду, а в деяких і події до переїзду досить стресові для людини. Психіка здорової людини на стрес реагує, як правило, мобілізацією. І, попри всю тяжкість переїзду, документів і первинної інтеграції більшість із цим справляється. Але модель стресу така, що після мобілізації завжди настає вигорання або просто спад сил — отут і з’являються всі проблеми психологічного характеру. Це можуть бути й специфічні для міграції проблеми: культурний шок, прийняття реальності та проблеми з адаптацією, а також просто «накривають» старі проблеми. Хто був схильний до алкоголізму, потрапляє в зону ризику; люди з панічними атаками можуть знову отримати напади тощо.  Ці труднощі пов’язані з проблемою саме цієї хвилі міграції — неможливістю прийняття цієї реальності.

Прийняти реальність еміграції

Багато хто, хто виїжджав за кордон, думав, що це ненадовго і скоро все владнається. Як наслідок, вони «давали собі рік-два», а далі нічого не відбувалося. Але сама надія, що незабаром «щось станеться», може бути важливим фактором вигорання. Тут проблема екзистенційного характеру — нам складно прийняти реальність, у якій немає визначеності, і свідомість «чіпляється» за будь-які способи керувати світом. Тому люди, які думають про своє повернення за певних умов, читають багато аналітиків різного рівня, бачать знаки і, по суті, не живуть там, де їхнє тіло. Щойно вони повертаються в реальність, настає фрустрація. Під фрустрацією розуміють стан психіки, коли вона не може тривалий час досягти чогось. А фрустрація сама по собі може призводити до депресії або вигорання. Що робити? Прийняти реальність. Ви живете в іншій країні і не маєте термінів, як довго. Тому найкраща стратегія — розпакувати валізи й, нарешті, облаштовувати своє життя на новому місці.

Не будувати ілюзій в еміграції

Найімовірніше, якщо ситуація в рідній країні зміниться, то це буде непередбачувано. Автомобілісти знають, що витрата пального в місті вища, ніж на прямій і рівній дорозі. Приблизно так само й з нашою психікою. Психіка любить спокій і наявність приблизних цілей та векторів розвитку. Моя улюблена метафора: попрощайтеся з Батьківщиною, а якщо все буде по-іншому, нехай це буде нова історія, ви ж хочете жити в новій країні. Це дозволить вам перестати тривожитися. Приведу діалог:

– Але ж прийняти — це здатися?

– Прийняти – це дати собі можливість жити й мати сили. Чи є ефективність у тому, що ви зараз сидите й доводите себе до депресії? Чи вам можна зберегти своє здоров’я, і, коли ви зможете бути корисним країні, допомогти?

– Здоров’я важливе.  А що робити, щоб прийняти?

– Підпишіться на новини вашої країни перебування, заведіть друзів не лише з Білорусі, купіть кімнатні рослини тощо.

– Я точно цього року хочу пошукати дачу, хоча б в оренду.

– Гарний крок!

Ставити цілі

Тут ключова проблема в тому, що люди, яким довелося все залишити й поїхати в нове місце, бояться будувати плани. А відсутність планів сама по собі погіршує якість життя — немає заощаджень, є труднощі в облаштуванні житла, та й якщо до роботи ставитися як до тимчасової, то навряд чи там будуть успіхи. Наявність планів дає змогу хоч якось контролювати своє життя. Тут я дуже часто натрапляю на думку, що «все буде погано і навіщо планувати». Це когнітивне викривлення, і воно має свою назву — чорно-біле мислення. Наведу приклад діалогу:

– Іван, яка кар’єра, тут таке відбувається.

– А що відбувається?

– А що з цього заважає будувати кар’єру в ІТ?

– ну, а раптом я побудую і…

– що?

– я не знаю.

– А якщо не знаєте, то чи є сенс через це переживати?

Клієнт засміявся.

Як почати будувати плани? Запишіть собі всі сфери життя, де вам хотілося б ставити плани, і напишіть, чого вам цікаво досягти. Наприклад, у сфері здоров’я — сходити до лікаря; у кар’єрі — отримати підвищення; у фінансах почати або продовжити відкладати на пенсію тощо. Далі для кожної цілі пропишіть усі кроки, починаючи з малого. І зробіть один крок. Не бійтеся — вони не кусаються. Навіть у таких ситуаціях важливо показати собі, що багато чого ви можете контролювати. Плани — це шлях до профілактики вигорання.

Оточення в еміграції

Після року міграції багато хто починає усвідомлювати, що оточення немає, а якщо й є, то це колеги або ті, з ким, окрім політики та інтересів, спільного нічого немає. Звідси ключова порада для мігрантів — інтегруйтеся. Це не зрада — це порятунок себе.

На початкових етапах своїх консультацій я припускався помилок. Радив людям шукати «своїх» і завдяки цьому розширювати своє коло спілкування. Мабуть, тут краще навести приклад із практики:

– Якою була ваша зустріч? Чи допомогло це вам?

– Ні, стало тільки гірше.

– Поясніть?

– Ми зібралися й разом плакали про політику, про втрачений час і про складнощі в міграції. Мені стало так сумно.  З одного боку, і легше, що я не один_на така, але це ж наводить на безвихідь.

– А що вас об’єднує з цими людьми?

– Мова.

– А стали б ви з ними говорити, якби мовний бар’єр не був перешкодою? 

– Ні, мені цікаво говорити на цю тему…

– Як вам здається, що буде з вашою терапією?

– Вивчати мову й шукати саме однодумців?

– Спробуйте.

Такі приклади не поодинокі. Річ у тім, що інтеграція – це важлива частина профілактики депресії. З одного боку, це й розширення кола спілкування. Один мій клієнт має друзів, з якими їх об’єднує спорт. Вони говорять про спорт, про правильне харчування. І йому цікаво. Одного разу він сказав: «Як же чудово іноді поговорити про щось поза політикою, як у 2019 році побував».

З іншого боку, інтеграція — це і успіх в інших сферах. Наприклад, з одним клієнтом ми працювали в форматі коучингу, щоб він почав краще вивчати мову. Для нього мова була тим ключем, який допомагав йому краще реалізуватися у своїй професії, успішніше інтегруватися. Тому, обираючи між психологом і репетитором з мови, варто замислитися: а чи не мову ви обговорюватимете з психологом?

В еміграції ми сумуємо

За рік і більше ми встигаємо скучити за нашими друзями, рідними та близькими. І тут є два шляхи: подумати, що завдяки міграції ваші рідні не зіткнулися з проблемами, а з іншого боку — визнати, що ви маєте право сумувати з цього приводу. Адже спілкування, навіть за допомогою відео, ніяк не замінить обіймів із мамою. Але варто пам’ятати: ті цінності або цілі, через які ви там, де перебуваєте. Деяким клієнтам я навіть раджу таку вправу: виписати, яких цінностей або цілей вони позбулися б, якби не переїхали, і наклеїти на видне місце. Це допомагає навіть у моменти, коли сильно накрило й немає сил справлятися з тугою.

Сім'я…

Ще одна проблема полягає в тому, що міграція — це дуже велике потрясіння для стосунків із партнером. Ми по-різному реагуємо на зміни, і оголюються ті проблеми, на які на Батьківщині можна було б і не зважати. Наприклад, під час переїзду у партнерів різна адаптивна здатність. Один може легко знайти нових друзів, роботу й познайомитися із сусідами. А для іншого його партнер залишиться єдиним джерелом спілкування та опори. Ця ситуація часто напружує першого партнера, і він починає конфліктувати. Це може звучати так: «Він навіть не може сам записатися до лікаря, а я з ним як мама. А я хочу бути дружиною». Такі конфлікти ускладнюють життя й можуть призводити до розставання. Тут важливо прийняти обом партнерам різну швидкість адаптації. А якщо вас просять записати до лікаря, то найкраща допомога — це допомогти записатися самому, а не записати до лікаря. Це допоможе вашому партнеру краще інтегруватися в суспільство і стане профілактикою конфліктів у майбутньому.

Як бачимо, навіть через деякий час у міграції все одно виникають психологічні проблеми, які можна вирішити. Якщо вас «накрило», то просто подумайте, що вам складно прийняти? Можна навіть трохи погорювати, але недовго, адже вам насправді важко. Але берегти себе потрібно в будь-якому разі: щоб повернутися сповненими сил або будувати своє нове життя на новому місці. У будь-якому разі, почніть із турботи про себе.