Що робити, якщо ваша дитина сказала: “Тату, я гей?”

Проблема ЛГБТ-людей — це не лише їхня особиста проблема. ЛГБТ-люди живуть зі своїми батьками, спілкуються з ними, мають оточення, друзів. І важливо, коли ми говоримо про соціалізацію будь-якої людини, незалежно від її сексуальної орієнтації, враховувати її оточення. Сьогодні поговорімо про те, як батькам упоратися з думкою і прийняти, що їхня дитина, донька чи син, належить до ЛГБТ-спільноти.

Камінг-аут — це процес, у якому людина розкриває свою сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність іншим людям. Цей крок може бути як звільняльним, так і лячним, тому важливо усвідомлювати всі можливі наслідки та вживати заходів для власної безпеки й комфорту.

Спробуйте послухати цей та інші наші подкасти на своїх улюблених платформах у дорозі, у спортзалі, на роботі або під час відпочинку:

Я почну з історії. До мене звернувся один клієнт, йому 36 років. Він розповів своїй матері, що довгий час приховував свою орієнтацію. Ба більше, він навіть створював ілюзію: приводив до батьків дівчат, казав, що в них буде сім’я. Він створював ілюзію звичайної гетеросексуальної пари. У свої 36 років він нарешті знайшов у собі сили зізнатися. Реакція матері не була агресивною. Вона була холодною, але такою, що приймає. Єдине, про що попросила мама, — не говорити про це бабусі, бо, найімовірніше, бабуся до такої інформації не готова.

Давайте розберемося, чому в батьків може бути важка реакція на таку інформацію і чому їм складно реагувати так, як хотілося б.

По-перше, це шок.

Уявіть, що за 36 років життя дитини в батьків сформувалася певна думка про неї. 36 років — це досить дорослий вік, і дізнатися щось нове про людину, яку ти знаєш стільки років, саме по собі шокуюча подія.

Уявімо, що в батьків були не лише переконання про дитину, а й вони будували свій світ, спираючись на ці переконання. І тут вони дізнаються щось, що змінює їхні уявлення. Це завжди буде удар, який може шокувати. І під ударом я не маю на увазі щось погане чи хороше. Батьки можуть бути цілком доброзичливо налаштовані до дитини, але ваше визнання змінює їхній світ.

По-друге, це страх за майбутнє дитини.

Батьки виросли в суспільстві, де успіх дуже часто асоціюється із сім’єю, дітьми, стабільною роботою. Успішність людини вимірюється крізь цю призму: чи є в неї сім’я, чи є діти тощо. У батьків може не бути інших підстав вірити, що в дитини все буде добре і поза традиційною гетеросексуальною сім’єю.

По-третє, у багатьох батьків, навіть якщо вони налаштовані доброзичливо, немає досвіду прийняття іншої моделі сім’ї.

Не обов’язково класична модель, де є чоловік, жінка, дитина. Це дуже часто пов’язано навіть не з чуттєвим досвідом, а загалом із відсутністю досвіду. Уявіть, якщо людина живе в місті або місцевості, де немає відкритих ЛГБТ-сімей, і про це не прийнято говорити вголос. У неї просто немає досвіду.

Тут ми говоримо про шок: коли людина стикається з новою для неї інформацією, вона просто не знає, як із нею бути. Це трапляється дуже часто, але пов’язано не з тим, що батьки погані, а з тим, що в них просто немає такого досвіду.

На перший погляд нам здається, що батьки поводяться інфантильно або відштовхуюче. Але потрібно прийняти й зрозуміти батьків, адже в їхньому сприйнятті світу деякі установки перевернулися. Іноді батьки реагують запереченням: кажуть, що це тимчасово, через молодість, і дитина змінить свою думку.

У мене був приклад дівчини, чия мама говорила: “Ми тебе вилікуємо” і навіть шукала психолога. До речі, вони звернулися до мене, думаючи, що я зможу “допомогти” доньці. Але тут важливо зрозуміти, що батьки перебувають у стані шоку.

Важливо допомогти батькам зрозуміти, що їхня головна цінність — виховати хорошу, гідну людину — ніяк не пов’язана із сексуальною орієнтацією дитини. Сексуальна орієнтація і те, наскільки людина хороша, ніяк не корелюють.

Ми знаємо, що сексуальна орієнтація людини часто зумовлена біологічними й психологічними факторами, які вона не може контролювати. Тому, якщо батьки відчувають провину, важливо допомогти їм усвідомити, що це не їхня вина.

Важливо переключити увагу батьків на інші речі:

• Яка у дитини робота?
• Наскільки він добрий?
• Наскільки успішний у житті?

Сексуальна орієнтація не впливає на ці аспекти. Це не робить батьків поганими батьками, якщо їхня дитина розповіла про свою орієнтацію. Набагато важливіше, щоб дитина довіряла батькам і була готова говорити з ними.

Це гарна новина: у сім’ї формується атмосфера довіри, де дитина може ділитися тим, що з нею відбувається. Батьки не несуть відповідальності за сексуальну орієнтацію. Це біологія — ви не можете відповідати за погоду чи за зріст своєї дитини.

Початкова реакція батьків пов’язана зі шоком.

Далі можуть послідувати заперечення й спроба вписати нову інформацію в старі установки. Якщо таких установок немає, інформація буде відхилятися.

Наступний етап — діалог.

Якщо ви зізналися батькам, важливо відповісти на їхні запитання. Зрозумійте, що в батьків є свої стереотипи. На жаль, у суспільстві їх доволі багато. Наприклад, багато батьків думають, що дитина з гомосексуальною орієнтацією виглядатиме інакше або що в неї вищий ризик зараження ВІЛ.

Або в нього можуть виникнути проблеми на роботі через це і так далі. Важливо на етапі діалогу обговорити всі стереотипи батьків. Завдання дитини, яка вирішила зізнатися батькам, полягає в тому, щоб, як не дивно, прийняти всі стереотипи батьків і зрозуміти, що вони виникли не тому, що батьки погані або невиховані.

Якщо на етапі діалогу відповісти на всі запитання батьків, це буде дуже корисно. У батьків є страх за майбутнє дитини, але важливо показати, що в сучасному світі змінилися критерії успіху. Сьогодні важливі здоров’я, стабільна робота, внутрішнє благополуччя, а не застарілі соціальні норми.

Може виникнути важливе питання: кому говорити, а кому ні. Якщо сім’я не є нуклеарною (лише тато і мама), це можуть бути бабусі, дідусі та інші родичі. Я б запропонував дотримуватися принципу здорового глузду. Чи потрібно бабусі знати цю інформацію? Якщо ви вважаєте, що бабуся достатньо зріла й доросла людина, щоб зрозуміти інформацію про свого онука чи онучку, то це можливо.

Однак часто бабусі достатньо знати, що ви її любите, дбаєте про неї і є хорошою людиною. Адже стереотипи покоління, яке є батьками для наших батьків, досить стійкі. Важливо проявляти здоровий глузд, навіть якщо в емоційному пориві вам хочеться, щоб вас визнали всі близькі.

Не поспішайте всім розповідати. Запитайте себе: навіщо я це роблю? Зважуйте плюси і мінуси.

Коли з батьками обговорені їхні страхи, важливо розуміти, що можуть спливти старі образи, не пов’язані безпосередньо із сексуальною орієнтацією або неприйняттям одне одного. Наприклад, батьки можуть бути засмучені тим, що ви приховували від них значну частину свого життя або що вони, можливо, не створили атмосферу довіри. Це може стати причиною глибших конфліктів, ніж прийняття або неприйняття вашої орієнтації.

Важливо обговорити підводні камені та нез’ясовані проблеми в сім’ї. Такі розмови можуть бути дуже корисними, особливо якщо у вас із батьками вже налагоджена атмосфера довіри.

Які плюси в цій ситуації? По-перше, і батьки, і дитина уникають довготривалих психологічних травм. Якщо дитина може бути собою, їй не потрібно вдавати або грати ролі. Це сприяє емоційному здоров’ю й захищає від депресії.

Що може бути ціннішим для батьків, ніж емоційно здорова дитина? Життя без тривоги й у теперішньому допомагає створити атмосферу довіри в сім’ї. Якщо стадія прийняття сексуальної орієнтації дитини проходить успішно, це лише зміцнює сімейні стосунки.

Іноді виникають конфлікти цінностей. Наприклад, у батьків можуть бути релігійні погляди, що суперечать прийняттю дитини. Тоді важливо зіставити цінності сім’ї та віри.

Наприклад, у християнстві є напрямки, які приймають ЛГБТ-людей. Батькам важливо визначити, що для них важливіше: сексуальна орієнтація дитини чи їхні добрі стосунки з нею.

Іноді батьки обирають цінності віри, і це теж варіант норми. Але тоді важливо чесно відповісти собі, як ці цінності можуть співіснувати з прийняттям дитини.

Наприклад, якщо ви належите до спільноти, де про це не прийнято говорити, варто подумати: чи потрібно вам розкриватися? Можливо, це й зовсім не обов’язково.

Батькам може знадобитися додаткова підтримка. Це можуть бути книги, групи підтримки, психологи або розмови з іншими батьками.

Мені в цьому плані подобається інший підхід. Якщо ви в інтернеті можете знайти людей, у яких теж діти гомосексуальні, то це непогано, тому що ви можете скористатися їхнім досвідом. Вони можуть поділитися з вами своїм досвідом, і вам буде простіше. Серед книг я особливо рекомендую Мей Пемелі і Хет Роберта Хілтона, де детально описано процес прийняття ЛГБТ-дітей.

Ця книга мені, до речі, сподобалася. Вона більше про підлітків і молодих людей. Також мені подобається книга Це книга для батьків геїв-дітей. Вона є і російською мовою. Чесно кажучи, я читав її по діагоналі, але, судячи з відгуків, вона дуже корисна для батьків.

Існує також велика кількість подкастів і відеоматеріалів, зокрема цей, які варто послухати або подивитися.

Головне, щоб у вашій сім’ї не було конфлікту — не лише між вами, а й між вашими цінностями та реальністю. Якщо цінності вступають у конфлікт із реальністю, подумайте, наскільки ці цінності для вас важливі.

Якщо цінність дитини для вас важливіша за якісь інші переконання, то просто сміливо дайте собі відповідь на це запитання: Для мене дитина важливіша за ті цінності, які заважають її прийняттю.

І насамкінець: прийміть той темп, який потрібен вам і членам вашої родини, щоб звикнути до цієї новини. Тут я б звернувся і до дітей: прийміть, що вашим батькам теж потрібен час. Їхній світ дещо змінився, їм потрібно прийняти вас новими.

Прийняття — це процес, а не одна розмова. Тому над стосунками потрібно працювати, працювати через діалог. Я б запропонував неемоційний діалог, у якому всі одне одного звинувачують, а терплячий і спокійний. Випишіть усі свої побоювання й обговоріть їх.

Якщо ці проблеми можна розв’язати, то розв’язуйте їх. Якщо не знаходите рішення, спробуйте звернутися до спеціалістів або пошукати інформацію в інтернеті. Чим менше у вас буде непорозумінь і страхів, тим міцнішими будуть ваші стосунки з дитиною.

Важливо пам’ятати: ви виховали хорошу людину. Ви виховали людину, яка вам довіряє, і тепер ваше завдання — працювати над стосунками з нею. У вас усе вийде. Бажаю вам усього найкращого, міцного здоров’я та до нових зустрічей у подкастах!