Стендап-комік Руслан Білий 10 хвилин розглядав сідниці іспанських поліцейських — і це говорить про його свободу більше, ніж здається

На YouTube-каналі Слави Комісаренка вийшов випуск шоу «Давайте вместе сделаем шоу #8», який несподівано перетворився на сеанс масової психотерапії. Комік Руслан Білий зізнався, що в Барселоні провів 10 хвилин, просто споглядаючи форми місцевих поліцейських.

Гей-журнал «Doberman media» розбирає монолог Руслана Білого про барселонських гвардійців і пояснює, чому щире захоплення чужою естетикою досі викликає напруження в чоловічій гетеро-компанії. Спираючись на дані сексології про шкалу Кінсі та різницю між естетичною і сексуальною атракцією, спробуємо показати, як внутрішня впевненість дозволяє зруйнувати архаїчні табу маскулінності й спокійно визнати красу людського тіла без страху втратити статус.

Що саме розповів Білий?

Під час прогулянки Барселоною Руслан Білий наштовхнувся на патруль La Guardia. За його словами, поліцейські виглядали «неймовірно»: молоді, підтягнуті, з доглянутими бородами й у дуже обтислому одязі. Комік щиро зізнався, що, маючи вільний час, він просто сів на лавочку і 10 хвилин спостерігав за тим, як на них сидять штани і яка в них форма сідниць.

Коли колеги по шоу (Слава Комісаренко і Сергій Детков) почали підсміюватися над ним, Білий заявив, що це було «естетичне задоволення», і поставив пряме запитання:

«Чому одразу якийсь сексуальний підтекст у тому, що от просто насолоджуватися тим, як виглядають люди?»

Чому його колеги так сміялися? (Спойлер: це внутрішня цензура)

Реакція Комісаренка і Деткова — традиційний для чоловічих компаній «підлітковий гогіт» — наочно ілюструє межі пострадянської маскулінності.

У класичній патріархальній культурі поле зору гетеросексуального чоловіка поділене на суворо окреслені зони. Є об’єкти для залучення (жінки) і є об’єкти для оцінки конкуренції, загрози або товариства (інші чоловіки). Будь-який вихід за ці прапорці — привід для негайної захисної реакції. Саме тому жарти Білого тут же викликали бурхливу реакцію залу і колег: суспільство досі вимагає від чоловіка залізобетонної, демонстративної сліпоти до краси собі подібних.

Помітити можна лише машину, годинник або, в крайньому разі, фізичну форму суперника по качалці з точки зору «скільки він жме від грудей».

Але монолог із празького концерту б’є по іншому нерву. Білий милувався не силою чи домінантністю в дусі архаїчного маскулінного епосу. Він милувався естетикою. І в цьому сенсі його поведінка — це абсолютна норма для людини, що живе у відкритому міському просторі сучасної Європи, але аномалія для внутрішньої цензури пострадянського чоловіка.

А це взагалі «нормально» для гетеросексуала? Що говорить наука

Соціологія і сексологія давно зруйнували міф про те, що сексуальність — це дві суворі папки: «гетеро» і «гомо».

Соціологічні дослідження останніх десятиліть уперто руйнують міф про бінарність людської сексуальності. Ще в середині ХХ століття відома праця американського біолога і сексолога Альфреда Кінсі «Sexual Behavior in the Human Male» (1948) довів, що людська сексуальність не ділиться на суворе «чорне і біле» (винятково гетеро- чи гомосексуальність), а являє собою плавний спектр. Згідно з розробленою Кінсі семибальною шкалою (від 0 до 6), величезна маса людей перебуває в проміжних зонах, поєднуючи в різній мірі елементи гетеро- і гомосексуальних потягів, думок чи фантазій.

Проблема полягає в тому, що для цисгендерного гетеросексуального чоловіка визнання естетичної або навіть часткової привабливості іншого чоловіка досі прирівнюється до соціального табу. Гетеронормативна матриця влаштована так, що будь-який сумнів у монолітності орієнтації карається втратою статусу.

Слова Руслана Білого — це рідкісний приклад публічного розхитування жорсткої рамки. Чоловікам роками вселяють, що їхній погляд має бути стерильним до всього, окрім жінок. На практиці ж дослідження людської поведінки показують: прихована гнучкість і оцінка зовнішньої привабливості людей своєї статі властиві набагато більшій частині населення, ніж прийнято визнавати вголос, просто люди пригнічують ці імпульси через страх внутрішнього сорому та соціального осуду.

Парадокс цієї ситуації полягає в тому, що здатність відкрито захоплюватися естетикою інших чоловіків і жартувати про це зовсім не підриває, а навпаки, підкреслює впевненість коміка у власній гетеросексуальності.

Якщо люди з крихкою маскулінністю панічно бояться будь-якого відступу від архаїчних правил і сахаються власної тіні, то психологічна зрілість дозволяє повністю відкинути захисні бар’єри.

Саме ця внутрішня свобода і абсолютна впевненість у собі дають людині право на просту людську щирість — коли можна дозволити собі помітити красу довкола, не боячись при цьому зруйнувати умовний образ і доводити комусь свою «правильність».

«Як турист у музеї»: Руслан Білий і нова свобода

Коли Руслан Білий із щирим захватом розповідає про каталонських гвардійців, він оголює абсурдність заборони на цей погляд. Чому захоплюватися архітектурою Ґауді можна відкрито й захоплено, а естетикою людського тіла в тій самій Барселоні — лише з застереженнями та виправданнями?

«Чому захоплюватися архітектурою можна відкрито… а естетикою людського тіла — лише з застереженнями?»

Руслан Білий

Він виділив два ключові аргументи на свою користь. По-перше, дивлячись на підтягнуті форми гвардійців, він згадує про них у залі, коли не хочеться робити присідання. По-друге, у свої 40 років комік відзначає, що йому більше «не хочеться виділятися» і приховувати свої думки (назвемо це “віковий пофігізм”).

Монолог Білого — це рідкісний приклад «розхитування жорсткої рамки» в публічному полі. Попри жарти Комісаренка про те, що цей фрагмент потрапить у Telegram-канал Соловйова як доказ «загнивання», сам факт такої розмови — крок до світу, де чоловік може просто помітити красу довкола, чи то іспанський поліцейський, чи захід сонця, без переходу в агресію або виправдання.

Зрештою, світ стає трохи безпечнішим, коли чоловік на лавочці може дозволити собі помітити красу довкола — навіть якщо це іспанський поліцейський у обтислому однострої, а не лише черговий бізнес-успіх чи курс криптовалюти.

Шкала Кінсі: Класичне дослідження Альфреда Кінсі Sexual Behavior in the Human Male (1948) і матеріали Інституту Кінсі, які заклали концепцію спектральності сексуальної орієнтації.

Сприйняття чоловічої естетики: Наукові праці про критерії привабливості та сприйняття чоловічої тілесності в чоловічому середовищі (наприклад, дослідження взаємодії чоловічого погляду та оцінки фізичних параметрів, висвітлювані в профільних соціологічних виданнях на кшталт International Journal of Men’s Health / ResearchGate).

P.S. Лікарі, дерматологи та фахівці з гігієни сходяться на думці, що змінювати нижню білизну потрібно щонайменше раз на добу. Пахова ділянка тіла людини постійно виділяє піт і секрет сальних залоз. У теплі та темряві під щільною тканиною мікроорганізми розмножуються з величезною швидкістю. Якщо носити одні й ті самі труси довше доби, багаторазово зростає ризик розвитку дерматитів, подразнень, свербежу, грибкових інфекцій (наприклад, пахового дерматомікозу або «свербежу жокея») і запалень. Міняти білизну частіше (двічі на день або одразу після навантажень) медики рекомендують у спеку, за підвищеного потовиділення, після тренувань або занять спортом, а також за наявності медичних проблем чи запальних процесів. Залишати вологу білизну після спортзалу чи басейну категорично не рекомендується — це ідеальні умови для інфекцій.