Брати Лібермани. Чому ШІ зробить одних надбагатими, а інших — злиденними?

У новому інтерв’ю для Forbes серійні підприємці Данііл і Давид Лібермани пояснюють, чому сучасна економіка більше не працює за підручниками, як ІІ пов’язаний із вашим дідусем і чому «безкоштовні» соцмережі — це пастка. Ми переказали основні тези цієї розмови у форматі розбору.

Данііл і Давид — серійні підприємці родом із Росії, які десять років живуть у Кремнієвій долині й за цей час встигли залучити інвестиції в Ілона Маска, продати свою компанію Snapchat, запустити кілька стартапів, а тепер — намагаються здійснити ІІ-революцію.

Довідка. Данііл (р. 21 грудня, 1982) і Давид (р. 22 лютого, 1984) Лібермани — брати, які займаються серійним підприємництвом, бізнесмени, інвестори. Засновники і співзасновники компаній Sibilant Interactive, Канобу, Простір ідей, Kernel AR, венчурних фондів Reveality Ventures, Brothers Ventures і стартапу Frank.Money. Засновники телепередачі Мульт особистості, директора з продукту Snapchat.

Чому молодим сьогодні складніше розбагатіти, ніж їхнім предкам?

Головний економічний розлам сьогодні проходить не між бідними і багатими, а між молодими і літніми. Багатство зосереджене в руках тих, хто вже накопичив капітал. Пенсійні фонди сьогодні володіють від 50% до 90% найбільших корпорацій.

Коли молоді люди купують товари або користуються послугами, вони фактично оплачують зростання акцій, бенефіціарами якого є пенсіонери. Держави в будь-яку кризу захищають заощадження літніх, тому що вони — економічна і голосуюча більшість. У підсумку праця молодих людей стає «швидкопсувним продуктом», який їм потрібно якось «заморозити» і перенести в майбутнє, але умови для цього перенесення диктує старий капітал.

Що дорожче: атомна бомба чи штучний інтелект?

Створення інфраструктури для ШІ — це «мегабудова», співставна за витратами з програмою «Аполлон» (висадка на Місяць) або створенням атомної бомби, якщо вимірювати їх як відсоток від ВВП. Сьогодні корпорації інвестують у дата-центри та чипи не просто мільярди, а сотні мільярдів доларів. Це гонка озброєнь, де вхідний квиток коштує настільки дорого, що його можуть дозволити собі лише одиниці.

Як вийшло, що ШІ вчиться на знаннях усього людства, а заробляють на ньому одиниці?

ШІ-моделі тренуються на всіх коли-небудь написаних книгах і публічних даних, які є «суспільним надбанням». Однак юридично корпорації знаходять лазівки. Наприклад, за використання мільярдів книг авторам і людству виплачуються мізерні штрафи (близько 4 млрд доларів), що в перерахунку на одну книгу становить копійки.

Корпорації зі США та Китаю монополізують доступ до обчислень. 90% обчислювальних потужностей (GPU) зараз перебувають у США, Китай активно наздоганяє. Щойно одна зі сторін досягне лідерства, вона, найімовірніше, «закриє» свої моделі для решти світу з міркувань «економічної безпеки».

IT-гіганти, реклама і пенсії: як це пов’язано?

Це замкнене коло. Ми самі просимо корпорації підвищувати ціни й збільшувати прибуток, тому що наші пенсійні заощадження інвестовані в їхні акції.

• Google і Facebook заробляють на рекламі, яка є «продуктом пошуку» споживача, створеним виробником.
• Чим дорожчий маркетинг, тим дорожчим для вас буде кінцевий продукт (одяг, машини).
• Усю маржинальність забирає посередник-монополіст, який більше не створює нових безплатних продуктів на кшталт Gmail чи Maps, а просто накопичує кеш (у Apple і Google на рахунках сотні мільярдів доларів).

Чому акції такі дорогі і до чого тут Сатоші Накамото?

Акції й валюти дорогі, тому що в світі накопичено занадто багато капіталу, який потрібно перенести в майбутнє. Люди готові купувати активи з безглуздими мультиплікаторами, аби тільки їхню працю не знецінювали.

Ідея Сатоші Накамото (творця Біткоїна) полягала у створенні інструменту для перенесення капіталу, який не можна «додрукувати» за рішенням центробанків. Біткоїн став альтернативою для тих, хто хоче вийти за межі державного регулювання. Нині за цією ж логікою розвивається ринок ШІ: люди шукають децентралізовані способи володіння технологіями, щоб їх не «вимкнули» з економіки клацанням пальців.

І що робити, коли роботи прийдуть забирати нашу роботу?

Є два сценарії майбутнього:

1. Корпоративна антиутопія: 5–10 компаній володіють усіма ШІ-моделями й роботами. Решта людства живе на допомогу (UBI), повністю залежачи від волі власників технологій.
2. Світ достатку: ШІ та роботи стають публічною інфраструктурою (як дороги чи електрика). У такому разі продуктивність кожної людини зросте в 4 рази. Особистий робот коштуватиме 10–20 тисяч доларів і працюватиме на вас, а не на корпорацію.

Чому Лібермани не працюють із Китаєм і що таке «Гонка»?

Китай — це закрита екосистема з «Великим файрволом», де блокчейн довгий час був під забороною, а держава жорстко контролює дані. Брати Лібермани роблять ставку на децентралізований протокол «Гонка» (Gonka).

Це OpenSource-проєкт, який дає змогу будь-якій людині підключити свій чип до спільної мережі й заробляти токени, надаючи потужності для навчання ШІ. Мета — побудувати публічну інфраструктуру обчислень, яку неможливо заблокувати чи монополізувати. У цій системі немає ради директорів, усе визначається протоколом, як у Біткоїні.

Бізнес більше не заробляє за старими правилами?

Старі закони попиту й пропозиції не працюють для «копійованих продуктів» (софт, ШІ-моделі). Створення першої копії коштує мільярди, а кожної наступної — нуль. Це природним чином веде до монополії.

Щоб вижити в новій економіці, потрібно переходити від моделі «оплати за чат» до використання ШІ-агентів, які можуть самі обирати найдешевші обчислювальні потужності в децентралізованих мережах. Лібермани впевнені: майбутнє за тими, хто володіє не інформацією, а доступом до інфраструктури, яка цю інформацію обробляє.