Чорні смуги: як російська книжкова індустрія адаптується до нової реальності, вирізаючи теми війни та ЛГБТК

В Росії цензура в книжковій індустрії набула системного й безпрецедентного характеру, перетворившись на масштабну інфраструктуру контролю, яка охоплює весь цикл — від рукопису до полиці магазину. Після початку повномасштабної війни проти України видавництва масово вилучають із текстів згадки про «небажані» теми, перетворюючи книгу з джерела знань на об’єкт ідеологічної обробки.

«Блекаут» як новий стандарт

Візуальним символом цієї політики став так званий «блекаут» — фізичне закреслювання фрагментів тексту чорними смугами. Якщо раніше цей прийом використовувався в мистецтві як форма протесту, то в сучасній Росії він став інструментом приховування сенсу, який більше не ховається, а відкрито демонструється читачеві. У результаті аудиторія отримує не цілісний твір, а фрагментований продукт, де чорні рядки стають звичною частиною «правил гри».

Під жорстку модерацію або повну заборону потрапляють такі теми:

• Війна і критика російської агресії;
• Тематика ЛГБТК+;
• Еміграція та деколоніальний дискурс;
• Описи, пов’язані з наркотиками або самогубством.

Алгоритми на службі цензури

Для перевірки величезних масивів текстів деякі російські видавництва почали впроваджувати штучний інтелект. Алгоритми сканують твори на предмет потенційних ризиків, однак ШІ часто помиляється, ідентифікуючи звичайні слова або нейтральні сцени як порушення.

Остаточне рішення щодо правок ухвалюють юристи й редактори, які змушені працювати в умовах високих ризиків — від великих штрафів до кримінального переслідування. Це призвело до масової самоцензури: навіть класичні твори світової літератури піддаються «очищенню» під час підготовки нових перекладів або перевидань. Наприклад, твори Пушкіна й Чехова вже позначаються маркуванням «18+» через згадки про речовини.

Наслідки для культури

Експерти зазначають, що така трансформація ринку має глибокі наслідки. Обмеження доступу до повних текстів не лише звужує суспільний дискурс, а й заважає збереженню історичної пам’яті. У цифрову епоху читачі все ще можуть знайти оригінальні тексти онлайн, однак системне використання «чорних смуг» створює ефект «нормалізації відсутності», де навіть порожні місця між рядками набувають політичного значення.