Вдова Джона Леннона Йоко Оно вважала, що один із «Бітлз» був таємним геєм — Пол Маккартні розкрив секрет

Йоко Оно зателефонувала Полу Маккартні одразу після того, як Чепмен всадив у Джона Леннона чотири кулі біля дверей «Дакоти». Не через тиждень, не через місяць — одразу. І серед усього, що можна було сказати в той момент, вона обрала ось це: «Знаєш, я думаю, Джоне, можливо, він був геєм».

Є слова, які промовляють пошепки — і які десятиліттями не наважуються озвучити вголос. У 2015 році Пол Маккартні дав інтерв’ю Vanity Fair, опубліковане лише нещодавно, через 11 років, — до виходу документального фільму «Man on the Run» про його життя після «Бітлз». І в цьому інтерв’ю спливла історія, яка змусила весь світ поставити собі запитання: яким насправді був Джон Леннон — один із головних культурних іконоборців XX століття?

Грудень 1980 року. Джон Леннон убитий біля дверей свого нью-йоркського дому. Йоко Оно — приголомшена, убита горем — тим не менш починає телефонувати близьким. Одним із перших її співрозмовників стає Пол Маккартні. І ось що вона йому каже:

«Знаєш, я думаю, Джоне, можливо, він був геєм».

Маккартні розгубився. «Я не впевнений», — відповів він обережно. І пояснив: вони з Джоною пройшли через бурхливі шістдесяті, коли дівчат було вдосталь; вони нерідко ділили одну кімнату під час гастролей — і ніколи, ні єдиного натяку, ні жесту, ні погляду. «У мене не було жодного найменшого приводу так думати», — підсумував сер Пол.

Чутки про можливу негетеросексуальність Леннона завжди були нерозривно пов’язані з ім’ям Брайана Епстайна — людини, яка відкрила «Бітлз» світові. Епстайн був геєм — у той час, коли в Великій Британії це було кримінально караним. Він обожнював Джона, захоплювався ним, і деякі біографи припускали, що це захоплення виходило за межі професійного.

Примітно, що сам Леннон у різні роки давав неоднозначні відповіді на запитання про їхні стосунки з Епстайном — ні підтверджуючи, ні спростовуючи. Пол Маккартні говорить прямо: особисто він не вірить, що між ними щось було. Але хто знає, що відбувалося за зачиненими дверима тієї епохи, коли самого слова «гей» ще не існувало в сучасному значенні?

Скажімо чесно: 1960-ті — це епоха, в якій гомосексуальність у Британії була кримінальним злочином аж до 1967 року. Буквально. Тюрма. Тож коли нам кажуть «Та ні, він точно не гей, навколо було стільки дівчат» — ми киваємо й думаємо: ну звісно. Саме так це й працювало.

Леннон був людиною, яка все життя бунтувала проти категорій. Він писав про світ без кордонів, без релігій, без воєн. Він носив жіночий одяг на обкладинках. Він влаштовував «постільні протести» разом із Йоко — акції, де саме поняття тілесності та близькості ставало політичним висловлюванням. Чи був він геєм, бісексуалом, чи просто людиною, якій були тісні будь-які рамки — можливо, це й є найточніша відповідь.

Сама Йоко Оно — у свої 93 роки — давно стала іконою для квір-спільноти. Художниця-авангардистка, феміністка, пацифістка — вона завжди жила поза мейнстримом і ніколи не просила вибачення за це. Її звинувачували в руйнуванні «Бітлз», у маніпуляціях, в ексцентричності. Але саме вона, схоже, першою наважилася поставити запитання, про яке багато хто боявся навіть думати.

До Джона в неї був японський авангардний композитор Тоші Ітіянaґі, потім кінорежисер Ентоні Кокс, з яким вона народила дочку Кьоко. Жінка, тричі змінювала своє життя — і не боїться переосмислити навіть найголовнішу його главу.

83-річний Маккартні останнім часом напрочуд відвертий. У тому ж циклі інтерв’ю він зізнався, що взяв на себе критику за розпад «Бітлз»: «Коли всі говорили, що я нестерпний і що саме я все зламав — я, по суті, з цим погодився». Це рідкісна для рок-легенди риса — безжальна вразливість до себе.

На лондонському показі «Man on the Run» він розчулився, побачивши в кадрі свою покійну дружину Лінду — вона померла від раку в 1998 році. «Вона така красива. Така крута. Усе це — діти, Лінда, Джон, музика — мов життя, що промайнула перед очима».

Історія про дзвінок Йоко — це не таблоїдна сенсація. Це нагадування про те, як багато великих людей минулого жили у світі, де не було слів для їхніх почуттів, не було безпечного простору для їхніх бажань. Леннон співав All You Need Is Love у 1967 році — за два місяці до того, як одностатеві стосунки перестали бути злочином у його країні — і, можливо, сам не міг до кінця розібратися, якої саме любові йому не вистачало.