«Причин для оптимізму — нуль (якщо ви — не Ігорь Синяк)». Що робити чоловіку, щоб не схопити депресію

Якщо ви не матюкаєтеся за кермом, значить, ви неуважно стежите за дорогою. З настроєм — точно так само.

Якщо ви веселі, легкі й безтурботні — ви не стежите за тим, що відбувається. Нормальна людина в цей істеричний (або історичний) період щасливою бути не може. 

Приводів для смутку безліч. Як кажуть, на будь-який смак. 

Починаючи із сезонних (відсутність сонця, 3 місяці зими попереду, мокрий сніг із дощем), закінчуючи загальнолюдськими (війни, диктатори, пропаганда, потепління клімату, отупіння населення). До того ж кефір подорожчав, а це вже ні в які ворота…

Отже, причин для оптимізму — нуль (якщо ви — не Ігор Синяк, ну або Сергій Григорьєв-Апполонов), а значить, ось вона — депресія тієї чи іншої інтенсивності. 

Цитуючи класиків, “голова — предмет темний і дослідженню не підлягає”, але там цілий спектр діагнозів. Я навіть нещодавно новий дізнався — ангедонія. Це коли перестає тішити навіть те, що тішило раніше. А це, погодьтеся, взагалі фігня якась.

Я почав вивчати, що можна зробити, перш ніж спитися або віддатися в турботливі руки психіатрів. І ось що нагуглив. Раптом комусь стане в пригоді.

По-перше, фізкультура. Ви будете сміятися (особливо якщо прогулювали фізру в школі), але це справді корисно. Мало того, що кров розганяє, так м’язи під час скорочення, виявляється, ще й виділяють якісь там гормони. Такі, від яких стає весело й радісно.

Причому, по суті, неважливо, який вид фізичної активності ви віддаєте перевагу. Триатлон, бої без правил, десятиборство, пілатес — усе згодиться. Головне — не перевтомлюватися. А то можна дійти до того, що будеш усе одно сумний, але ще й втомлений. 

Людям похилого віку після 35 років, на кшталт мене, краще підійде щось спокійне. Наприклад, дартс або шашки.

По-друге, свіже повітря. Можна поєднувати з першим пунктом, можна приймати окремо. Класно, коли під час прогулянки вдається дивитися на природу, а не на кам'яні джунглі. Хоча б на дерева або як тужиться сусідський пес. Природа заспокоює.

Хороше харчування. Знову ж таки, звучить як тавтологія, але корисна їжа справді корисна. Салатик там, печінка тріски, пророщене насіння чогось. Вам лише здається, що організму хочеться пива з дерунами. Насправді немає нічого кращого за середземноморську дієту.

Вище перелічено те, що просто й доступно. Далі йде складне.

Наприклад,обмежити соціальні мережі і взагалі час, проведений біля екранів. Не знаю, як для вас, а для мене це прямо фізично складно. Так спокусливо наприкінці дня прилягти, вимкнути мозок і ввімкнути ці рілзи в інстаграмі. Лежиш, ворушиш великим пальцем, а вони там танцюють, розповідають щось, з велосипедів падають, котики знову ж… 

Ось як виявляється, це прям не можна-не можна. Особливо перед сном!

Ще з вищого пілотажу — перестати читатиновини. Бажано — зовсім. Та й не просто з огляду на те, скільки всього зараз відбувається. Як кажуть китайці, хай би вам бог дав жити в епоху змін. Я, скільки себе пам’ятаю, тільки в ній і живу. Але останні 5 років стали зовсім уже мінливими. Ніколи не знаєш, у якій реальності прокинешся завтра, тому хочеться все знати.

Я пару раз поривався перестати тримати себе в курсі, так ледве не пропустив заколот Пригожина!

Та правда в тому, що важливі новини все одно якось тебе знайдуть. Тому можна їх спеціально не шукати, поберегти собі нерви.

Ну і, нарешті, для зовсім просунутих — регулярна медитація. Хоча б десять хвилин на день сидіти, заплющивши очі, і думати виключно про власне дихання — це бальзам для наших бунтівних мізків. Заняття це зовсім не таке просте, як здається. Медитації треба вчитися, як будь-якій іншій справі. Але якщо її опанувати, стає реально легше. По ідеї. Ось опаную — розповім.

А взагалі, звісно, кращого за стародавніх не скажеш. 

“Господи, дай мені спокій прийняти те, чого я не можу змінити, дай мені мужність змінити те, що я можу змінити. І дай мені мудрість відрізнити одне від одного.”

Якщо не виходить — не засмучуйтесь. Добрі дядьки в білих халатах завжди нас чекають.

Всім здоров'я і добра!