Віспа мавп: симптоми, передача, діагностика і лікування

Контекст. Новий штам африканського вірусу Mpox (віспи мавп) за кілька місяців поширився як мінімум у 16 африканських країнах, причому в шести з них вірус з’явився всього за 10 днів. Загинуло понад 500 людей при офіційно підтверджених близько 20 тисячах випадків. Новий мутаційний вірус Mpox характеризується вищою смертністю порівняно з Covid-19 і поширюється майже з такою ж швидкістю. У зв’язку з цим Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) може найближчим часом оголосити максимальний рівень глобальної небезпеки. Нині ефективної вакцини проти цієї хвороби не існує.

Що таке опа-обезьян?

Віспа мавп — це рідкісне вірусне захворювання, спричинене вірусом із роду Orthopoxvirus, до якого також належить вірус натуральної віспи. Хоча мавпяча віспа менш небезпечна й заразна, ніж натуральна віспа, вона залишається значною проблемою для громадського здоров’я, особливо з огляду на спалах 2022 року, коли вірус поширився за межі Африки й був зареєстрований у десятках країн по всьому світу.

Віспу мавп уперше виявили 1958 року в лабораторних мавп, яких використовували для досліджень, що й дало назву цьому захворюванню. Перший випадок зараження людини було зареєстровано 1970 року в Демократичній Республіці Конго. Відтоді вірус періодично спричиняв спалахи в Західній і Центральній Африці, де він є ендемічним. Джерелами вірусу є різні дикі тварини, зокрема мавпи, білки та гризуни.

Вірус може передаватися від тварин до людини через укуси, подряпини або контакт із інфікованими тваринами, такими як мавпи, білки та гризуни. Людина також може заразитися через контакт із біологічними рідинами або шкірними ураженнями хворого.

Від людини до людини вірус передається через контакт із ураженою шкірою, респіраторними виділеннями або через спільні предмети (наприклад, одяг).

Діагностика включає клінічне обстеження і лабораторні тести, такі як ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) для виявлення вірусу.

Специфічного лікування немає, але симптоматична терапія та підтримувальне лікування можуть допомогти хворим.

Вакцинація проти натуральної віспи забезпечує певний захист від мавпячої віспи, хоча вакцинацію проти натуральної віспи більше не проводять масово.

Уникайте контакту з потенційно зараженими тваринами й людьми, а також дотримання гігієни може допомогти запобігти інфекції.

Віспа мавп найпоширеніша в Західній і Центральній Африці, де періодично виникають спалахи захворювання. Останніми роками випадки хвороби було зареєстровано і в інших регіонах, зокрема в Європі та Північній Америці, що викликало занепокоєння в глобальному масштабі.

У 2022 році ВООЗ оголосила про спалах мавпячої віспи в кількох країнах за межами Африки, що привернуло увагу до цієї хвороби на міжнародному рівні.

Спалах 2022 року

У 2022 році сталася найбільша зареєстрована спалах мавпячої віспи за межами Африки. Випадки захворювання були зафіксовані в більш ніж 100 країнах, включаючи Європу, Північну Америку і Азію. Вірус поширювався як серед людей, які мають тісні контакти з хворими, так і через сексуальні контакти, що стало новим фактором ризику, виявленим під час цієї спалаху.

У липні 2022 року Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оголосила спалах глобальною надзвичайною ситуацією у сфері громадського здоров’я, що підкреслило серйозність ситуації та необхідність міжнародного співробітництва для боротьби з поширенням вірусу.

Які симптоми у “Оспи мавп”?

Симптоми віспи мавп зазвичай розвиваються через 5-21 день після зараження і включають дві основні фази: продромальний період і фазу шкірних висипань.

Продромальний період (ранні симптоми):

• Лихоманка: Підвищення температури є одним із перших симптомів. Лихоманка може бути помірною або високою і зазвичай супроводжується ознобом.
• Головний біль: Часто спостерігається виражений головний біль.
• М’язові болі (міалгія): Біль у м’язах і суглобах часто супроводжує лихоманку.
• Збільшення лімфовузлів (лімфаденопатія): Один із ключових симптомів віспи мавп, який відрізняє її від багатьох інших вірусних інфекцій. Лімфовузли можуть збільшуватися в ділянці шиї, пахв і паху.
• Загальне нездужання: відчуття слабкості, втоми, зниження апетиту.

Шкірні висипання:

Висипання починаються через 1-3 дні після появи лихоманки й проходять кілька стадій: макули, папули, везикули, пустули та кірки. Вони можуть з’являтися на обличчі, долонях, підошвах і поширюватися на інші частини тіла.

1. Приблизно через 1-3 дні після появи лихоманки починається висипання, яке проходить кілька стадій.
2. Макула: починаються як плоскі червоні плями на шкірі.
3. Папули: Плями стають припіднятими над шкірою.
4. Везикули: Потім папули наповнюються прозорою рідиною і перетворюються на пухирці.
5. Пустули: Везикули з часом заповнюються гноєм, стаючи жовтуватими.
6. Корочки: Пустули поступово підсихають і вкриваються кірочками, які відпадають через кілька тижнів.

Висипання можуть з’являтися на обличчі, а потім поширюватися на інші частини тіла, включно з долонями та підошвами. Однак у 2022 році траплялися випадки, коли висипання були локалізовані переважно в ділянці геніталій, анального отвору та рота, що ускладнювало діагностику.

Атипові та легкі форми захворювання

Спалах 2022 року показав, що в деяких пацієнтів симптоми можуть бути менш вираженими, ніж це було характерно раніше. Деякі захворілі мали обмежені висипання або легкі форми хвороби без значного підвищення температури.

У низки пацієнтів симптоми починалися з уражень слизових оболонок (наприклад, у роті) й аноректальної ділянки, що призводило до болю в цих зонах. Ці симптоми були особливо помітні серед людей, інфікованих під час сексуальних контактів.

Болючі та тривалі симптоми

Деякі пацієнти скаржилися на сильний біль, пов’язаний із висипаннями, особливо в генітальній та анальній ділянках. Це могло супроводжуватися ускладненнями, такими як вторинні бактеріальні інфекції.

Хвороба могла тривати від 2 до 4 тижнів, і навіть після зникнення кірок у деяких пацієнтів залишалися рубці та зміни пігментації шкіри.

Як передається мавпяча віспа?

Вірус мавпячої віспи передається від тварин до людини через укуси, подряпини або прямий контакт із біологічними рідинами інфікованих тварин. Основними переносниками вірусу є дикі тварини, включно з гризунами та приматами.

Передача вірусу від людини до людини можлива через:

• Загальні предмети (наприклад, одяг, постільна білизна), які були в контакті з ураженнями шкіри хворого.
• Прямий контакт з шкірними ураженнями або біологічними рідинами інфікованої людини.
• Респіраторні краплі при тісному контакті обличчям до обличчя, що особливо актуально в умовах закритих приміщень або під час тривалого перебування поруч із хворим.

Сексуальний шлях передачі: Хоча вірус передається під час тісного контакту зі шкірою або біологічними рідинами, під час спалаху 2022 року було виявлено, що сексуальні контакти стали значним фактором передачі, особливо серед чоловіків, які мають секс із чоловіками (МСМ). Це призвело до появи специфічних симптомів, таких як висипання в ділянці геніталій і ануса.

Локалізовані висипання: Висипання могли залишатися обмеженими на окремих ділянках тіла, на відміну від класичного поширення по всьому тілу, що ускладнювало діагностику.

Ці особливості зробили спалах 2022 року унікальним і вимагали перегляду деяких підходів до діагностики та лікування віспи мавп.

Діагностика

Діагностика віспи мавп включає клінічне обстеження і лабораторні тести. Основні методи діагностики:

• Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР): Найнадійніший метод, що дає змогу виявити ДНК вірусу в зразках із уражень шкіри, зіву або крові.
• Електронна мікроскопія: Використовується для візуалізації вірусних частинок у зразках тканин.
• Серологічні тести: Вони можуть використовуватися для виявлення антитіл до вірусу, але не завжди дають точні результати на ранніх стадіях хвороби.

Правильна й своєчасна діагностика особливо важлива для запобігання подальшому поширенню вірусу, особливо в умовах глобального спалаху.

Лікування

Наразі специфічного лікування віспи мавп не існує. Лікування спрямоване на полегшення симптомів і підтримання загального стану здоров’я пацієнта. Основні методи лікування включають:

• Симптоматична терапія: Застосування жарознижувальних засобів для зниження температури, анальгетиків для зменшення болю, а також засобів для догляду за шкірою, щоб прискорити загоєння висипань.
• Підтримувальна терапія: Включає гідратацію, прийом вітамінів і за потреби антибіотиків для запобігання або лікування вторинних бактеріальних інфекцій, які можуть виникнути на тлі шкірних ушкоджень.

У деяких випадках застосовують противірусні препарати, такі як тековіримат, які були розроблені для лікування віспи й показали певну ефективність проти мавпячої віспи.

Профілактика

Профілактика мавпячої віспи включає заходи для запобігання контакту з потенційними джерелами вірусу та інфікованими людьми. Основні рекомендації:

• Уникайте контакту з дикими тваринами в ендемічних регіонах, особливо з мертвими або хворими тваринами.
• Використання засобів індивідуального захисту (рукавички, маски) під час догляду за хворими або при контакті з біологічними рідинами.
• Гігієна: Часте миття рук, використання антисептиків, а також ретельна дезінфекція предметів, які могли бути в контакті з хворими.

Особливу увагу було приділено вакцинації. Вакцинація проти натуральної віспи, яка була припинена у 1980-х роках після глобальної ерадикації хвороби, виявилася ефективною і проти мавпячої віспи. В умовах спалаху 2022 року низка країн почала проводити вакцинацію груп високого ризику, таких як медичні працівники та люди з підвищеним ризиком зараження.

Порівняння COVID-19 та африканського вірусу Mpox (віспи мавп)

Характер вірусу і швидкість передавання

Оспа мавп: Вірус віспи мавп передається головним чином через прямий контакт з інфікованими шкірними висипаннями, біологічними рідинами або зараженими предметами, а також через респіраторні краплі при тісному контакті. На відміну від COVID-19, вірус віспи мавп не так легко передається повітрям і потребує більш тісного контакту, що знижує його швидкість поширення.

COVID-19: Вірус SARS-CoV-2, що викликає COVID-19, передається переважно повітряно-крапельним шляхом і має високу заразність. Це означає, що вірус може швидко поширюватися в великих популяціях, особливо в умовах щільного населення і закритих приміщень.

Інкубаційний період і симптоми

Оспа мавп: Симптоми віспи мавп зазвичай проявляються чітко, і більшість людей є заразними лише після появи симптомів, таких як висипання та гарячка. Це полегшує виявлення інфікованих і ізоляцію хворих, що сприяє ефективнішому контролю спалахів.

COVID-19: Захворювання може поширюватися ще до появи симптомів, що ускладнює контроль за поширенням вірусу. Приховані та безсимптомні випадки відіграють велику роль у передаванні інфекції.

Вакцини та лікування

Оспа мавп: Існують вакцини, розроблені для боротьби з натуральною віспою, які також ефективні проти віспи мавп. Ці вакцини можуть бути використані для запобігання поширенню вірусу, особливо серед груп високого ризику. Крім того, уже існують противірусні препарати, які можуть використовуватися для лікування важких випадків.

COVID-19: Вакцини проти COVID-19 були розроблені в екстреному порядку і почали поширюватися лише через кілька місяців після початку пандемії. До цього моменту пандемія призвела до значних втрат і перевантаження систем охорони здоров'я.

Глобальна готовність до Оспи мавп після COVID-19

Пандемія COVID-19 підготувала світову спільноту до нових загроз інфекційних захворювань. Уроки, винесені з боротьби з COVID-19, такі як розвиток систем моніторингу, швидка мобілізація ресурсів і поширення інформації, можуть бути використані для ефективнішого контролю спалахів віспи мавп та інших захворювань.

Спалах мавпячої віспи у 2022 році став важливим нагадуванням про необхідність готовності до нових інфекційних загроз. Хоча хвороба залишається менш небезпечною порівняно з натуральною віспою, глобальне поширення вірусу показало, що навіть відносно рідкісні інфекції можуть становити серйозну загрозу в умовах глобалізації та змінних шляхів передачі. Посилення міжнародної співпраці, моніторинг, вакцинація й освіта населення залишаються ключовими елементами в боротьбі з такими захворюваннями, як мавпяча віспа.