Токсичний успіх: що це таке і як він доводить до депресії

Звісно, «краще бути здоровим і багатим, ніж бідним і хворим», але реальність часто говорить про те, що культ успіху в соцмережах може погіршити якість вашого життя. У цьому подкасті я хочу описати кейс, у якому токсична успішність стала причиною депресії та вигорання.

Спробуйте послухати цей та інші наші подкасти на своїх улюблених платформах у дорозі, у спортзалі, на роботі або під час відпочинку:

Підтримайте незалежну журналістику. Це не спливаюче вікно. Ви можете прокрутити далі або закрити це сповіщення

Doberman Media працює без інвесторів і грантів — лише завдяки вам. Ваша допомога, навіть невелика, дає нам змогу продовжувати роботу. Допоможіть нам вижити: оформіть підписку або підтримайте разово. Не маєте змоги задонатити? Просто перешліть цей текст другу.

Трохи теорії… 

У психіатрії не так багато смертельних захворювань, сходу можна сказати про анорексію і депресію. Депресія дуже часто є причиною суїциду та самопошкоджень. Тому, попри всю уявну поширеність депресії та стереотипам «ой, просто сумненько», до цього варто поставитися серйозно. Останнім часом усе частіше я чую, що причиною депресії є саме успіх. Точніше, його культивування в інформаційному полі. 

Модель депресії часто виглядає так: я чогось хочу і не можу цього досягти тривалий час, і мені стає дедалі гірше й гірше. Як це виглядає у випадку токсичного успіху? Людина, яка дивиться рекламу курсів про те, як швидко стати багатим, успішним і нічого для цього не робити, може створити собі ілюзію, що є якийсь секрет або одне чарівне діяння, завдяки якому її кіт Барсик перетвориться на золоту антилопу, але нічого не відбувається. І людина дедалі більше провалюється у вигорання та депресію. На конкретному прикладі спробую описати, як це відбувається.

Вони всі в інстаграмі успішні, а я — ні.

До мене звернувся клієнт із досить значними показниками за шкалою депресії, і ми з ним обговорювали візит до психіатра за таблетками. В основі його депресії було те, що він вважав себе невдачником і нікчемою. Запит звучав так: «Чому я невдаха?»

“Адже в Instagram і Facebook він спостерігав життя інших людей, які постійно мандрували, мали нові домівки й бізнеси”

Ми почали розбиратися, виявилося, що це чоловік із хорошою роботою в логістиці, його зарплата була трохи вищою за середню, у нього була сім’я, але все це для нього було неважливим. Адже в інстаграмі та фейсбуці він спостерігав життя інших людей, які постійно в подорожах, у них нові будинки й бізнеси. А ще його улюбленими книжками були книжки «про успіх», відео про мільйонерів.

Цього цілком вистачало чоловікові, щоб знецінювати все, що він мав. Наведу фрагмент нашого діалогу:

– А ви самі ведете соціальні мережі?

– Щось туди кидаю.

– А що ви постите?

– Ну, якщо кудись сходити з партнером, якщо буде прикольний день або в подорожі.

– А в будні?

– Що мені, фоткати ноут з усіх боків?

– Ваша інста може виглядати так, ніби у вас теж постійне свято й відпочинок?

– Мабуть, так.

– А на кого ви орієнтуєтеся, як часто щось публікуєте?

… Звісно, мій клієнт мені не повірив, і ми провели експеримент: виявилося, що в його оточенні люди теж подорожують і ходять у ресторани. А ті люди, які часто транслювали «успіх» у соціальних мережах, самі були «продавцями щастя». Один із його друзів продавав крипту, а інший був коучем. Висновок був такий: «У соцмережах брешуть!».

Мій клієнт продовжив і розповів про свій досвід участі в так званому марафоні бажань. Він виконував усі завдання, вчасно здавав усе, і певний час йому здавалося, що він близький до успіху, але коли марафон закінчився, мій клієнт ще кілька місяців «щось робив» і вигорів. Він намагався «працювати над собою», «працювати над кар’єрою і фінансами», «працювати над стосунками» тощо. Я поставив просте запитання: «А ви бачили марафонців на фініші?». Ми обоє засміялися. 

Проблема будь-яких тренінгів особистісного зростання, марафонів бажань і всього такого ось у чому:

По-перше, вони вміють показати пару фокусів і на короткому відрізку прокачати мотивацію. Ось і все. Це непогано для розв’язання локальних завдань. Але чи робить це життя людини системою, в якій вона може отримувати стабільний результат.

По-друге, методики, які там використовуються, розраховані на щось незрозуміле. Адже в усіх людей своє уявлення про успіх. Що таке для вас хороша робота? Для когось це хороша зарплата, для когось — вільний час, а для когось — щоб було близько до дому. Так само й успіх — у кожного свій. У когось міцна сім'я, у когось нова машина, а в когось багато вільного часу.

По-третє, вони побудовані на тому, що людям навіюють, ніби вони особливі, найкращі тощо. До чого це призводить? До того, що в якийсь момент люди починають висувати до себе й світу завищені очікування, які жодним чином не пов’язані з реальністю. Наприклад, на одному з тренінгів я без жартів чув, що люди за три місяці почнуть заробляти по кілька тисяч євро на день, тому що вони обрані. Але на тому тренінгу була лише одна така людина — його організатор. Решта людей були звичайними. 

Моєму клієнту знадобилося багато часу, щоб прийти до тями після цього. У результаті він вигорів і опинився в мене. 

Ну а далі чи було щастя моєму клієнту? Звісно ж, ні. Новою думкою, яка йому заважала, було: «Я такий самий, як усі, я пересічна людина».

Ідея не «бути пересічним» або «бути таким, як усі» — це також маніпуляція.

Ідея не «бути пересічним» або «бути таким, як усі» — це також маніпуляція. З одного боку, це й непогано, що у вас є власна думка та своя індивідуальність. Але з іншого боку, іноді в бажанні виділитися ми витрачаємо надто багато сил. І один зі способів не бути схожим на всіх — стати «успішним». Чому ми вирішили, що бути «пересічною людиною» — погано? Історії успіху, як правило, говорять про те, що в успішної людини всюди успіх, але чи так це насправді? Ні, наприклад, Дейл Карнегі, автор книги «Як бути щасливим у сім’ї», насправді був нещасливий у сім’ї і закінчив життя самогубством, а якби в нього була просто «звичайна сім’я»? Автор книг із виховання Бенджаміна Спока його власні діти ненавиділи. І таких прикладів багато. Вони радше про те, що транслювати успіх і бути успішним — це часто різні речі. Насправді обидві ці людини були успішні в одному — вони вміли продавати вигаданий образ життя. В іншому ж вони цілком могли бути пересічними людьми, і в цьому немає нічого страшного.

 Якщо ви хочете бути успішним, то подумайте, що у вас найкраще виходить, і спробуйте в цій сфері досягти успіху. В інших сферах спробуйте модель «середньої людини». Інакше ви не впораєтеся ні з чим. Наприклад, я можу бути відмінним фахівцем з логістики, але середнім гравцем у футбол, тому що це хобі.

Найімовірніше, успіх пов’язаний із тим, що людина багато часу присвятила розв’язанню якоїсь задачі. Сюди ж можна віднести теорію 10000 годин. У кожного свої таланти, і річ не лише в майстерності, тому 1000 годин — радше метафора. Адже подальші дослідження показали різний час. Для якихось сфер це й 1000 годин, а для якихось — і 20000 годин. 

Терапія, у описаному кейсі, завершилася тим, що мені вдалося вивести людину з вигорання, а клієнт знову почав жити повним життям, у якому є місце успіху. Ми з ним описали його індивідуальний план успішності. Поділюся ним із вами: 

1. Виписали свої критерії успішності саме для клієнта;
2. Поставили конкретні професійні цілі з прив’язкою до можливостей самого клієнта;
3. Опрацювали непотрібний перфекціонізм, і подекуди мій клієнт прийняв ідею бути «пересічною людиною».
4. Включили турботу про себе та своє благополуччя в план розвитку. Адже якщо ви не дбаєте про себе, то й про який успіх може йтися.
5. Клієнт дозволив собі помилятися і не орієнтуватися на людей у соціальних мережах і крутих коучів, а на свої потреби та бажання.

У чому полягав його критерій успіху? Ви здивуєтеся, але ми з ним знайшли час, коли він міг їздити на риболовлю й гуляти лісом, без втрати зарплати та рівня життя. А який у вас критерій успіху?

Бути успішним чи ні? Вирішувати тільки вам, але не інстакучам, крутим книгам і подкастам. Але для мене головне в прагненні бути успішним — бути собою. Якщо у вас виходить, то успіхів вам!