Чому чоловіки не говорять про секс

“От і все, не пощастило”. Таку коротку й чітку відповідь на це запитання можна часто почути. І мені, як людині допитливій, одразу стає цікаво: “То а чого не пощастило-то?”

І одразу ж хочеться сказати: “Ви в курсі, що взагалі-то це важливо і потрібно, не тільки для сексу, а й для життя”. І тут же додати: “Та яке там для життя — для суспільства! Для демократії!”

І тут Остапа понесло.

Ну а поки мене не занесло зовсім далеко, давайте розбиратися, чому так сталося, що не кажуть, і чому було б добре, якби говорили.

А перед тим, як почну, хотілося б уточнити. Коли я кажу “Говорить про секс”, я не маю на увазі перелік людей, з якими шанованець чоловік міг мати статевий акт. Або коротке “Ось її/його/їхні єбали”. Я маю на увазі щирі розмови про досвід (про те, що сподобалося, а що не дуже), про хвилювання, пов’язані з цією темою, про нові бажання тощо. Ну, такі душевні розмови, знаєш?

І, звісно ж, я ніколи не насмілюся стверджувати, що ніхто цього не говорить. Я впевнена, що є чоловіки, які ведуть ці самі душевні розмови. Ба більше, я навіть таких зустрічала! І, можливо, це ти, дорогий читачу. І тисну тобі за це руку, від усього людського роду. Але все ж наважуся заявити, не маючи офіційної статистики під рукою, що більшість чоловіків із пострадянських країн не так уже й відкрито про це розмовляють.

Та все ж, чому ж воно так склалося?

Соромно, коли видно.

Давайте про чистоту — тема, про яку я тут пишу, м'яко кажучи, гостра. Не кожен витримає говорити про неї серйозно і без сорому. Мало хто з нас виріс у домах, де вільно могли говорити навіть на тему статевого дозрівання, не кажучи вже про сам секс. Дякую пострадянському вихованню, в якому “сексу не було”, і релігійним залякуванням, що виховали стільки зразкових і слухняних хлопчиків і дівчаток! І неважливо, що вся ця стигма навколо теми сексу неймовірно шкодить їхньому здоров'ю, безпеці й благополуччю. Зате перед Людкою-сусідкою не соромно! (Сподіваюся, ти вловив цей жирний сарказм).

Коли про якусь тему довго й уперто не говорять, а якщо й говорять, то, червоніючи й спітніючи, то, звісно, комфортно почуватися тут максимально складно. І саме цей сором, глибоко вкорінений у наших душах, заважає чоловікам вільно говорити на цю тему.

І, до речі, це далеко не єдиний негативний ефект цього самого сорому. Тут і відсутність задоволення, і втрачені ерекції, і незадоволені партнерки або партнери, і… І, якщо чесно, про шкоду сорому саме в темі сексу можна писати книжки. Можливо, колись я це зроблю. Але поки що хочеться просто звернути твою увагу, що навіть якщо ти цього не усвідомлюєш, швидше за все, сором у цій темі є і в тебе також. На жаль, це дуже поширене явище.

Не навчили

У вас у школі було статеве виховання? У нас, наприклад, було. Цілих два уроки присвятили цій темі! Один із них був урок біології, де були маточки, тичинки й смішки. А другий — урок на предметі, назву якого я й не пригадаю, коли хлопці йшли постріляти з фізруком, а дівчата навчалися… ну, чогось там жіночого. Наприклад, що треба носити сексі халатики, щоб чоловік завжди її хотів (О, якби я хотіла, щоб ця історія була жартом, але ні. Це чиста правда).

Тобто статеве виховання в усіх школах, де ми навчалися, було практично на нулі. Так, і зараз воно на вкрай низькому рівні в Росії, Білорусі, Казахстані, Україні, Литві, Латвії … (список можна продовжувати нескінченно), особливо якщо порівнювати з розвиненими країнами, наприклад, Швецією. А скоро може й піти в мінус.

Із освітою, як і з домашнім вихованням, схожа схема — якщо тема не нормалізується, її накриває завіса таємниці й сорому. Через таку завісу дуже складно почати розмову.

Хлопці не зрозуміють

А хлопці-то справді можуть не зрозуміти. Вони ж, як і ти, виросли в суспільстві, де про цю тему зовсім не прийнято говорити. Та що там про цю — більшості тем чоловікам незручно говорити. Ти ж мужик! Терпи! Не плач! Будь сильним!

У мене особисто серце болить за те, скільки чоловіків постраждало від цих слів і переконань. Просто подивіться на жахливу статистику самогубств серед чоловіків.

Ну добре, а якщо не з пацанами? Що щодо розмови зі своїми другими половинками? Тут може бути трохи легше, особливо якщо друга половинка — жінка. Але теж далеко не завжди, і це можливо. Адже жінки виросли в тому самому суспільстві, з тими самими переконаннями й соромами.

Ніхто не говорить, і я не говоритиму

Поруч немає прикладу, який міг би показати й пояснити, як це можна робити. А починати першим — страшно, соромно, ще раптом не зрозуміють (дивися пункт 3). Та й твій друг думає те саме. Ось і виходить замкнене коло. Усі мовчать.

Часто буває, що якомусь чоловікові вдається відкритися серед друзів-товаришів, але вони, на жаль, через власні страхи й, знову ж таки, сором не можуть підтримати цю розмову. Лякаються, жартують, применшують. Коротше, не завжди здатні дати те розуміння, яке потрібне під час такого делікатного процесу. І знову чоловік замикається з думкою: «Та ну його до біса».

Ох! Я перечитала всі ці пункти й дійшла висновку, що тут немає абсолютно нічого дивного в тому, що розмов про секс так мало серед чоловіків. І взагалі, я б зараз просто розвела руками від нерозуміння, як сталося це диво, якби чоловіки могли вільно говорити на цю тему.

Якщо вдуматися, то помітиш, що кожен цей пункт так чи інакше пов’язаний із токсичним соромом. І ось уже справді “Отак склалося”, що він став частиною нашого життя. Але це зовсім не означає, що так і має тривати. Уже надто великі від нього збитки і для чоловіків, і для жінок, і для котиків-собачок, і навіть для демократії, прости Господи. У суспільстві, спалюваному соромом і страхом, не може народитися свобода. Таке суспільство легко піддати репресіям. І зокрема тому важливо боротися з токсичним соромом і все-таки знаходити в собі цю сміливість і говорити про секс, про почуття, та й просто про себе.

А якщо не хочеш думати про суспільну користь, можеш подумати і про себе. Скільки полегшення ти можеш відчути, якщо все-таки наважишся поговорити про потаємне. І як же чудово, якщо раптом на твоєму шляху зустрінеться людина, яка зможе тебе зрозуміти, прийняти і навіть поділитися своїм досвідом. Може, звісно, статися, що ти залишишся незрозумілим. Але не впадай у відчай! Знай, що це не про тебе. Ця людина, найімовірніше, зазнала великої кількості страху й сорому в цій темі. Якщо таких людей немає у твоєму оточенні, не біда — завжди можна звернутися до фахівців.

Окрім полегшення, ти так само відкриєш для себе можливість поліпшити своє сексуальне життя. Можливо, хтось поділиться з тобою своїм досвідом, і ти дізнаєшся про секс щось нове, окрім того, що бачиш у порношці (де, до речі, дуже багато абсолютно нереалістичного сексу). А можливо, ти зможеш нарешті розповісти своїй другій половинці про те, що тобі в сексі не подобається, і тим самим змінити його на краще.

І ні, це не означає, що треба тепер на кожному кроці кричати про те, якими сексуальними втіхами ти займався минулих вихідних. І ти точно не зобов’язаний ділитися всіма інтимними подробицями зі своїми близькими друзями. І навіть зі своєю партнеркою чи партнером вести щоденні бесіди на цю тему немає потреби.

Цією статтею я лише хотіла нормалізувати розмови про секс серед чоловіків і дати зрозуміти, які в цього можуть бути плюси. До цього можна вдаватися, коли є потреба. Сексом не обов’язково соромитися. Розмовляти про нього важливо, потрібно і корисно. І я вже точно не перебуваю в ілюзіях, що все так просто — прочитав статтю і побіг базікати! Це справді може зайняти певний час, як і будь-яка навичка. Але, на мою думку, ця гра все ж варта свічок. І, до речі, я ще не чула про людей, які почали розмовляти на цю тему й стали нещаснішими.