“Мене змусили зізнатися”. Історія квір-курсанта з Білорусі

Про квір-людей у білоруських силових структурах майже не говорять. Колишній курсант МНС Олексій Павлюков вирішив порушити це мовчання й розповів DW, як після розмови зі співробітником КДБ був змушений залишити Білорусь.

“Коли ти гей (у силових структурах. – Ред.), є відчуття, що ти не можеш бути собою. Ти не можеш нормально ні з ким зустрічатися, не можеш кохати. Дуже великі ризики”, – зізнається білорус Олексій Павлюков. Він вступив на військово-медичний факультет, мріючи стати лікарем у системі МНС Білорусі й допомагати людям.

Під час навчання йому доводилося приховувати свою сексуальну орієнтацію. Переломним моментом, за його словами, стала розмова зі співробітником КДБ, який змусив його зізнатися, що він гей, і назвати інших квір-персон серед курсантів. Після цього Олексій вирішив виїхати з Білорусі.

“Ми не могли нікому нічого розповідати”

Олексій закінчив ліцей при Міністерстві з надзвичайних ситуацій, після чого йому, як одному з найкращих курсантів, запропонували продовжити навчання на військово-медичному факультеті медуніверситету (тепер Військово-медичний інститут. – Ред.), який готує лікарів для силових відомств. “Мені просто хотілося стати лікарем у МНС, допомагати людям, робити добру справу, попри все, що відбувається”, – каже співрозмовник.

За словами героя, від перших же днів навчання курсантам давали зрозуміти, що будь-які прояви нелояльності матимуть наслідки. Їх розпитували про ставлення до політики та можливу участь у протестах, телефони регулярно перевіряли, часто без попередження.

Олексій також згадує історію білоруськомовного курсанта, якого після однієї з розмов із силовиками відвезли до міліції: “Після цього він не перестав говорити білоруською, але став набагато частіше переходити на російську мову”.

У самого Олексія початок навчання збігся з періодом прийняття себе, першими серйозними стосунками та необхідністю їх приховувати: “Я тоді лише почав усвідомлювати себе. Я зустрічався з хлопцем, він теж був із “воєнки”. Така країна, ми не могли нікому нічого розповідати”.

За словами співрозмовника, усе це разом із жорсткою військовою дисципліною та напруженим навчанням спричиняло в нього серйозний стрес. А тригером, після якого він вирішив виїхати з Білорусі, стала розмова зі співробітником КДБ.

“Він змусив мене зізнатися”

“Це була дуже травматична подія в моєму житті”, – зізнається Олексій. Він згадує, що спочатку силовик ставив запитання про політику, про події 2020 року, починав тиснути на нього: “не скажеш – ми самі все знайдемо”.

Потім співробітник КДБ наказав розблокувати телефон і вимкнути додатковий захист у Telegram. Пізніше, за словами Олексія, він зрозумів, що в його акаунт заходили з іншого пристрою. Також силовик побачив, що Олексій завантажував застосунок для знайомств геїв. “Він змусив мене зізнатися, що я гей, запитував, кого ще з курсантів я знаю”, – згадує Олексій. 

За його словами, протягом усієї розмови співробітник КДБ вживав образливі висловлювання та стверджував, що йому вже відомо про інших ЛГБТК+-людей на їхньому факультеті. У якийсь момент Олексій назвав людину, яку допитували до нього та чиє прізвище було написане на аркуші в папці силовика.

“Він знайшов листування з моїм знайомим, сміявся з нього й фотографував повідомлення на свій телефон”, – розповідає Олексій.

Наприкінці співробітник КДБ сказав, що не він ухвалюватиме рішення про долю курсанта, але незабаром прийде до нього ще раз. “Я вийшов і зрозумів, що їду з Білорусі. Я втомився від усього цього. Це мене добило”, – каже співрозмовник.

“Їхнє завдання – змусити співпрацювати”

Олексій вважає, що співробітник КДБ вийшов на нього через ланцюжок знайомств і контактів інших квір-людей; імовірно, один із них міг потрапити в поле зору силовиків після участі в протестах.

“Затримали одного хлопця, забрали телефон і через листування почали виходити на інших, – припускає співрозмовник. – Вони (силовики. – Ред.) приходять, починають ставити запитання, копати, шукати зв’язки. Мені здається, їхнє завдання – зробити людей лояльнішими або змусити співпрацювати”. Олексій упевнений, що, якби він залишився в Білорусі, його теж, імовірно, почали б шантажувати й схиляти до співпраці.

“Я боюся уявити, що було б, якби ця ситуація сталася зараз, коли вийшов закон (що запроваджує адміністративну відповідальність за “пропаганду гомосексуальних стосунків”. – Ред.)”, – каже Олексій.

Він зазначає, що в силових і державних структурах є чимало квір-персон, але вони змушені це приховувати й пристосовуватися.

“Я б не хотів, щоб хтось пережив досвід, схожий на мій”

Чому квір-люди вступають на спеціальності, пов’язані з військовими та силовими структурами? Олексій вважає, що багато хто просто не уявляє, що на них чекає. “Ніде немає інформації про те, що там так тиснуть на квір-людей. Буває, звертаються не одразу: до мене звернулися через рік, до мого друга — через чотири роки”, – розповідає він.

За словами Олексія, багатьох курсантів утримують і фінансові зобов’язання перед державою: вони підписують контракт, а держава оплачує їхнє навчання, проживання, форму, утримання.  У разі відрахування частину цих витрат можуть вимагати компенсувати. “Це просто якась непідйомна сума”, – каже Олексій.

Після переїзду до Польщі Олексієві знадобився час, щоб оговтатися після пережитого. Зараз він вступив до Ягеллонського університету в Кракові, де вивчатиме біотехнології.

Олексій вирішив публічно розповісти свою історію, оскільки вважає тему квір-людей у білоруських силових структурах практично невидимою. “Напевно, моя історія — одна з перших, розказаних людиною, яка сама це пережила. Для мене важливо, щоб люди про це почули, – зазначає Олексій. – Я б не хотів, щоб хтось пережив досвід, схожий на мій”.

Тетяна Гаргалик / Deutsche Welle