LGBTQ+ … пора додати букву «H»? Чому абревіатура головного правозахисного руху продовжує зростати і до чого тут гетеросексуали

Спільноту ЛГБТК+ часто критикують за надто довгі назви — іноді їх іронічно називають «алфавітним супом». Однак за кожною новою літерою стоїть історія боротьби за видимість і визнання. Журналіст і ветеран руху Марк Сігал запропонував піти ще далі й додати до LGBTQ+ ще одну літеру «H» (heterosexual). Розбираємося, навіщо це потрібно і як змінювалися самоназви активістів за останні 50 років.

З чого все почалося?

У 1969 році, коли було сформовано «Фронт визволення геїв» (Gay Liberation Front), активісти свідомо обрали слово «гей» як об’єднувальне. Тоді це був найпростіший спосіб заявити про себе суспільству, яке воліло не помічати протестувальників. Більшість учасників руху — і чоловіки, і жінки — називали себе просто «геями», відкидаючи клінічний термін «гомосексуал» або «гомосексуаліст».

Як абревіатура почала зростати?

З часом усередині спільноти почалися дискусії про те, чиї інтереси представлені в назві:

• Жінки звернули увагу на те, що слово «гей» часто асоціюється лише з чоловіками, тож з’явилося визначення «геї й лесбіянки».
• Бісексуали наполягали на включенні літери «B», щоб їхня ідентичність не стиралася.
• Трансгендерні люди додали літеру «T», коли почали організовуватися під спільною назвою.
• Згодом активісти повернули собі колись образливе слово «квір» (Queer), додавши літеру «Q».

Зрештою, коли список став включати інтерсекс-людей, асексуалів і тих, хто перебуває в пошуку своєї ідентичності, активісти вирішили додати знак «+», щоб не перетворювати назву на безконечну книгу алфавіту.

Навіщо додавати літеру «H» для гетеросексуалів?

Марк Сігал зазначає, що ідентичність не завжди така проста, як алфавіт. На його думку, літера «H» (Heterosexual) заслуговує на згадку з кількох причин:

1. Розмитість меж. Деякі люди, які вважають себе гетеросексуальними, можуть одночасно ідентифікувати себе як «квір».
2. Текучість ідентичності. Існують приклади, коли люди на різних етапах життя визначають себе як бісексуалів, залишаючись у гетеросексуальних стосунках.
3. Політичні цілі. Сігал згадує випадок, коли кандидатка на виборах раптово назвала себе «квір», щоб конкурувати з суперницею-лесбійкою.

Чому всередині спільноти через це сперечаються?

Кожне розширення списку літер викликає внутрішні дебати. Наприклад, нещодавня дискусія в New York Times під заголовком «Я гей, а не квір» показала, що багато представників спільноти не хочуть асоціюватися з новими термінами.

Сигнал також вказує на проблему ейджизм: сучасні активісти часто переписують історію руху, не питаючи тих, хто стояв біля його витоків і створював перші прайди після Стоунволла.

Що це означає для майбутнього?

Ймовірно, нова буква офіційно не з’явиться — сам Марк Сігал визнає, що в черговому символі немає гострої потреби.

Головний висновок полягає в тому, що жодна комбінація літер не зможе ідеально описати мільйони людей з їхнім унікальним досвідом. Рух будувався не навколо акронімів, а навколо людей і їхнього права на самовизначення без осуду з боку оточення.

Стару назву «Gay Liberation Front» було обрано через її простоту й здатність робити людей видимими — і саме цю видимість ветерани руху вважають головним досягненням.