Скрепи замість бензину. Поки Путін воював із геями, в Росії закінчилося пальне

Вранці 21 червня Сергій Аксьонов повідомив, що на всіх АЗС Криму припинено відпуск пального — за готівку, карткою, за талонами. Бензин тепер лише для державних служб. Звичайним водіям — нічого. Це вже друга паливна криза на півострові за дев’ять місяців: минулої осені теж стояли в чергах, теж запроваджували талони, теж просили не заправляти каністри.

Влада пояснює те, що відбувається, ударами українських дронів по бензовозах і логістичних маршрутах. Це правда — але неповна. Дрони б’ють по інфраструктурі, яка й без них роками деградувала. До того моменту, коли ЄС у 2022 році заборонив постачання обладнання і каталізаторів для російських НПЗ, залежність галузі від імпортних реагентів за окремими позиціями перевищувала 90%. Західні компанії — Shell, BP, ExxonMobil — пішли з Росії разом із технологіями, сервісними контрактами та інженерами. Російська нафтопереробка до 2026 року, за даними агентства Argus, відкотилася до рівня 2010 року.

Це не наслідки війни. Це її умова — створена задовго до лютого 2022-го.

У 2013 році Путін підписав закон про заборону «гей-пропаганди». Російські чиновники пояснювали це захистом дітей і традиційних цінностей. Насправді закон був частиною більшого розвороту: Росія офіційно оголошувала себе цивілізаційною альтернативою ліберальному Заходу. Геї, іноземні агенти, незалежні медіа і західний капітал потрапили в один список — усе це було «чужим», усе це підлягало витісненню.

Це був політичний вибір. І він мав конкретну ціну — і платять її зараз на кримських заправках.

Shell, BP і ExxonMobil пішли з Росії не тому, що не люблять гроші. Вони пішли тому, що держава, яка саджає людей за веселковий прапор і оголошує міжнародні правозахисні організації «небажаними», перестала бути передбачуваним партнером ще до війни. Війна лише зафіксувала те, що Путін будував двадцять років: країну, закриту для всього, що він вважав загрозою. Разом із геями та журналістами за периметр витіснили інженерів, технології та інвестиції.

Санкції ЄС заборонили постачання в Росію технологій для НПЗ, обладнання для переробки нафти й каталізаторів. Програму модернізації російських заводів довелося зсунути щонайменше до 2028 року — тому що вона від початку будувалася на імпортному обладнанні. Залежність російської нафтопереробки від імпортних хімічних реагентів на момент запровадження санкцій становила: за антивспінювачами — 80%, за інгібіторами корозії — понад 90%, за нейтралізаторами — понад 95%.

Очільник Міненерго Цивільов у середині 2025 року публічно визнав: ремонтувати НПЗ стало складно через санкції. Це визнання від посадовця, який роками розповідав про «імпортозаміщення» і технологічний суверенітет. У «Роснефті» — найбільшій нафтовій компанії країни — падають обсяги видобутку й доходи, технологічне відставання не дає розробляти наявні родовища, а найперспективніший проєкт «Восток Ойл» не зрушує з місця.

Крим у цій історії — ідеальна модель у мініатюрі. Півострів анексували у 2014-му і одразу відрізали від нормальної ринкової логістики. Сам Аксьонов пояснював паливні проблеми «відсутністю вертикально інтегрованих нафтових компаній» у регіоні. Іншими словами: ринку немає. Інфраструктури немає. Конкуренції немає. Є держава, талони і черги.

Якщо криза триватиме, за оцінками місцевих економістів, ціни на продукти харчування можуть зрости від 30 до 100 відсотків. Тарифи на таксі вже зросли вдвічі. Міненерго запустило онлайн-навігатор із даними про наявність бензину — як у місті, де продукти продають за картками.

Держава, яка переслідує геїв, закриває іноземні компанії та саджає журналістів, виявила, що не вміє переробляти нафту без західних каталізаторів. Це не іронія історії. Це її механіка. Коли ти зводиш стіну між собою і «чужими цінностями», по інший бік стіни залишаються не лише права людини — там залишаються технології, інвестиції та інженери.

За оцінками «Новой газеты — Европа», зараз із обмеженнями працює майже третина потужностей НПЗ країни. Дефіцит не обмежується Кримом — жителі Курської та Бєлгородської областей скаржаться на нестачу пального, у Москві, Підмосков’ї та Петербурзі запроваджують обмеження на продаж.

Примітка редакції: Doberman.media дотримується позиції міжнародного права і використовує визначення статусу Криму відповідно до резолюцій Генеральної Асамблеї ООН. Крим є територією України, тимчасово окупованою Російською Федерацією. Згадка російських органів влади та адміністративних структур у матеріалі не означає визнання російського суверенітету над півостровом.