«Геї схильні до зради, доносів і в критичний момент «підставляють». Вероніка Степанова розповіла про «зворотний бік» гей-спільноти — розбираємо її тези

Популярна психологиня Вероніка Степанова (3,16 млн підписників) у своєму новому розборі, присвяченому блогеру Ігорю Синяку, представила докладну характеристику чоловічого гей-середовища. На думку Степанової, за зовнішнім лоском і «нескінченним перформансом» приховуються меркантильність, схильність до підстав і тотальна нетерпимість.

Степанова сама чесно окреслила методологію своєї роботи: її висновки засновані на «статистичній базі стереотипів». По-російськи це означає — не на даних, а на упередженнях. Нижче — розбір Doberman.media кожного тезиса з опорою на реальні дослідження.

Теза 1. «Зрада — це перше, що фонить»

Головною рисою характеру представників спільноти Степанова вважає схильність до зради. «Зрада — це перше, що фонить», — стверджує вона, додаючи, що в цьому середовищі заведено «кляузничати» й «судитися» один з одним. Психолог закликає тримати геїв-друзів «на витягнутій руці», оскільки в критичній ситуації вони можуть «підставити» або «щось підкинути».

Геї схильні до зради, доносительства і в критичний момент «підставлять». Жінкам слід тримати таких друзів «на витягнутій руці».

Це не психологічний тезис — це навішування кримінального ярлика на цілу групу людей за ознакою сексуальної орієнтації. З таким самим успіхом можна заявити, що всі блондини брехливі або всі бухгалтери жадібні.

Дослідження прямо кажуть протилежне про роль дружби в житті геїв. Робота, опублікована в PMC (Національна медична бібліотека США, 2023), показала: підтримка з боку друзів є найпотужнішим предиктором психічного здоров’я й резильєнтності у геїв — сильніше, ніж підтримка сім’ї або відчуття належності до спільноти загалом. Люди, які «зраджують за замовчуванням», не вибудовують таких мереж підтримки.

Важливий контекст, який Степанова навмисно ігнорує: геї з дитинства живуть у середовищі, де їх можуть відкинути найближчі — батьки, родичі, церква, школа. Це формує особливу цінність дружби як обраної сім’ї (chosen family) — феномен, добре описаний у соціології ЛГБТК+-спільнот. Така дружба, як правило, глибша й усвідомленіша, ніж випадкові соціальні зв’язки.

Схильність до зради — риса окремих людей із певними особистісними патернами, а не ознака сексуальної орієнтації. Приписувати її всім геям — це дискримінація, а не психологія.

Теза 2. «Геї дуже меркантильні» і «купують дружбу»

Значна частина розбору присвячена фінансовому боці життя блогерів. Степанова прямо називає геїв «дуже меркантильними». На прикладі Ігоря Синяка вона описує механізм взаємодії всередині тусовки.

Психолог упевнена, що Синяк «купує» лояльність свого оточення, утримуючи друзів і роблячи їм дорогі подарунки. Вона вважає, що без фінансових можливостей він був би «нікому не потрібен». Постійні покупки сумок Chanel та інших предметів розкоші Степанова трактує як спробу замінити живих людей безпечними неживими об’єктами, які «не зрадять». Усю атмосферу навколо подібних блогерських компаній вона наділяє «соціопатським духом», де навіть близька людина може дати наводку на пограбування.

Геї тримають оточення «на гачку» фінансово, дружать лише за гроші, витрачають величезні суми на люкс.

Тут змішані два зовсім різні явища: поведінка конкретного блогера і риси характеру мільйонів людей.

Що стосується люксу — так, дослідження у сфері споживчої поведінки фіксують, що геї в середньому більш схильні до бренд-орієнтованого споживання. Але причини зовсім інші, ніж «меркантильність». Академічне дослідження, опубліковане в International Journal of Business Marketing and Management (2019), пояснює це пошуком ідентичності: люкс-бренди використовуються як інструмент самовираження та відмінності в суспільстві, яке довго заперечувало саме право на існування цієї ідентичності. Це психологічний механізм компенсації стигми — не жадібність.

Крім того, стереотип про «багатих геїв» — так званий міф про DINK (double income, no kids) — давно критикується дослідниками як маркетинговий конструкт, що не відображає реального економічного становища більшості ЛГБТК+-людей, особливо в незахідних і менш толерантних країнах.

Описувати одного конкретного блогера і його оточення як «типових геїв» — це помилка репрезентативності, якої не припустився б жоден добросовісний психолог.

Теза 3. Відносини «поверхневі» і зводяться до сексу та проміскуїтету

Степанова зазначає, що стосунки в гей-середовищі мають «надзвичайно поверхневий характер» і будуються навколо сексу та проміскуїтету. У цьому вона протиставляє їх лесбійкам, чиї стосунки нібито відрізняються “більшою глибиною й емоційністю”.

Що каже Степанова: стосунки в гей-середовищі «надзвичайно поверхневі», на відміну від стосунків між лесбійками.

Це подвійний стереотип: водночас принижує геїв і романтизує лесбійок.

Довгострокові дослідження стосунків у геїв показують значно складнішу картину. Поздовжнє дослідження, опубліковане в PMC (2023, університети Піттсбурга і Північно-Західного), яке вивчало геїв і бісексуальних чоловіків середнього та старшого віку в кількох часових точках, показало: якість партнерських стосунків — їхній підтримувальний або, навпаки, напружений характер — прямо пов’язана з психічним здоров’ям, причому цей зв’язок зберігається протягом усього життя. Це не поверховість — це глибока взаємозалежність.

Дослідження показують, що пари геїв, які практикують відкриті стосунки, часто демонструють високий рівень комунікації та взаємної довіри — саме тому, що їм доводиться ці правила обговорювати й домовлятися про них відкрито.

Теза 4. «Соціопатичний дух» і нетерпимість до «жирних»

Психолог також вказує на специфічну нетерпимість: вимагаючи толерантності до себе, геї часто виявляються вкрай жорстокими до оточення. Зокрема, вона стверджує, що в цій тусовці «терпіти не можуть жирних».

Що каже Степанова: все оточення Синяка пронизане «соціопатським духом», а геї жорстоко нетерпимі до людей із зайвою вагою.

Проблема культу тіла й бодішеймінгу в гей-спільноті — реальна. Її не потрібно применшувати. Але Степанова робить із цим явищем рівно те саме, що й з іншими: видає часткове за загальне і знімає контекст.

Дослідники, які вивчають гей-спільноти, пояснюють цю проблему через теорію міноритарного стресу (Minority Stress Theory, І. Мейєр, 1995/2003). Геї зростають у суспільстві, яке регулярно повідомляє їм: їхні тіла, бажання й ідентичності «неправильні». Частина з них у відповідь розвиває гіперконтроль над зовнішністю як компенсаційний механізм. Це травматична реакція на стигму, а не вроджена риса характеру. Докладніше про це в нашому матеріалі тут.

Крім того, нетерпимість до тілесних невідповідностей — загальнокультурна проблема, однаково присутня в гетеросексуальних середовищах: у модельному бізнесі, спорті, корпоративній культурі. Виокремлювати геїв як особливо «жорстоких» у цьому відношенні — означає застосовувати подвійний стандарт.

Слово «соціопат» має клінічне значення (антисоціальний розлад особистості). Його застосування до цілої соціальної групи — грубе зловживання психологічною термінологією.

Теза 5. «Гіпертрофований догляд за собою» при ігноруванні здоров’я

Що каже Степанова: геї витрачають сили на манікюр і «відбілювання ануса», але ігнорують реальні проблеми зі здоров’ям — «дивний перфекціонізм».

Це найвідвертіше образливий фрагмент — і водночас найпоказовіший з точки зору того, чим цей «розбір» насправді є.

Увага до тіла й естетики сама по собі не є патологією. Висміювати догляд за собою як «дивний» — означає транслювати традиціоналістські норми маскулінності, згідно з якими чоловік не повинен стежити за зовнішністю.

Водночас реальна картина здоров’я геїв — предмет серйозних академічних досліджень. Систематичний огляд, що охопив 28 досліджень за участі 199 082 осіб із 10 країн (PMC, 2023), підтверджує: геї справді мають вищі показники депресії, тривожності та вживання психоактивних речовин. Але причина — не «дивний перфекціонізм», а хронічний вплив дискримінації, гомофобії та соціального відторгнення. Це називається стресом меншини, і це медична концепція з широкою доказовою базою.

Іншими словами: якщо геї недостатньо дбають про своє здоров’я — це трагедія, спричинена зокрема такими відео, як те, яке розбирає Степанова.

Теза 6. «Раніше моя позиція була об’ємною, але тепер мені заборонили говорити про позитивне»

Що каже Степанова: вона визнає, що змушена говорити лише про негативне через російське законодавство про «ЛГБТ-пропаганду».

Це єдиний момент, у якому Степанова говорить прямо — і саме він нівелює все інше.

Психолог, який заздалегідь знає, що його аналіз буде однобоким, і публічно заявляє про це, — перестає бути психологом у професійному сенсі слова. Він стає пропагандистом із професійним бекграундом.

Психологічний аналіз без можливості згадати позитивні сторони явища — це не аналіз. Це обвинувачувальний висновок, замаскований під експертизу.

Важливо: російський закон про «міжнародний ЛГБТ-рух» не просто обмежує мовлення — він створює середовище, у якому стигматизувальний контент виробляється на замовлення і в межах дозволеного наративу. Степанова це сама визнала. Аудиторія Doberman.media має право зробити з цього власні висновки.

Підсумок

Аналіз, заснований на «статистиці стереотипів» і законодавчо закріпленій однобокості, не є психологічним дослідженням. Це оформлений в експертну мову суспільний вирок — саме те, проти чого існує наукова психологія як дисципліна.

Список джерел

[1] Meyer, I. H. (1995). Minority stress and mental health in gay men. Journal of Health and Social Behavior, 36(1), 38–56. https://doi.org/10.2307/2137286

[2] Meyer, I. H. (2003). Prejudice, social stress, and mental health in lesbian, gay, and bisexual populations: Conceptual issues and research evidence. Psychological Bulletin, 129(5), 674–697. https://doi.org/10.1037/0033-2909.129.5.674

[3] Malik, M. H., Iqbal, S., Noman, M., Sarfraz, Z., Sarfraz, A., & Mustafa, S. (2023). Mental health disparities among homosexual men and minorities: A systematic review. American Journal of Men’s Health, 17(3), 15579883231176646. https://doi.org/10.1177/15579883231176646 — PMC: https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC10214070/

[4] Fingerhut, A. W. (2018). Роль соціальної підтримки та гей-ідентичності в процесах стресу у вибірці білих гей-чоловіків. Psychology of Sexual Orientation and Gender Diversity, 5(3), 294–302. https://doi.org/10.1037/sgd0000271 — PMC: https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC6133256/

[5] Starks, T. J., Rendina, H. J., Breslow, A. S., Parsons, J. T., & Golub, S. A. (2023). Поздовжні зв’язки підтримки та напруженості у стосунках і внутрішньої гомофобії з психічним здоров’ям серед гей- та бісексуальних чоловіків середнього й старшого віку. Psychology of Sexual Orientation and Gender Diversity. https://doi.org/10.1037/sgd0000612 — PMC: https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC10200824/

[6] Petruzzella, A. (2021). Сучасний зв’язок із гей-спільнотою та психологічне благополуччя (Докторська дисертація, Університет Джорджії). https://openscholar.uga.edu/record/4827

[7] Kwon, P. (2013). Стійкість у лесбійських, гей- та бісексуальних осіб. Personality and Social Psychology Review, 17(4), 371–383. https://doi.org/10.1177/1088868313490248

[8] Taggart, T. C., Barber, J., & Loughnan, S. (2024). “Де моє місце?” Якісне дослідження досвіду геїв щодо соціальної підтримки, стосунків і спільноти у зв’язку з психологічним благополуччям і дистресом. Journal of Homosexuality. https://doi.org/10.1080/00918369.2024.2354408

[9] Anonymous Author (2019). Gay male consumers seeking identity in luxury consumption: The self-concept. International Journal of Business Marketing and Management (IJBMM), 4(2), 1–9. https://www.ijbmm.com/paper/Fab2019/1759890604.pdf

[10] Eisend, M., & Hermann, E. (2020). Consumer responses to homosexual imagery in advertising: A meta-analysis. Journal of Marketing, 84(1), 1–15. https://doi.org/10.1080/00913367.2019.1628676