«Наші життя були щасливими, бо ми належали одне одному». Історія таємного шлюбу трьох підлітків у християнській школі 1920-х років

Професор релігієзнавства Університету Елон (Elon University) Ендрю Монтейт опублікував дослідження, засноване на унікальній знахідці в архівах Чиказького історичного товариства. Спочатку вчений шукав матеріали, пов’язані з євгенікою, але в папках Інституту юнацької психопатії виявив майже 150 сторінок автобіографічного тексту, написаного близько 1930 року ув’язненим в’язниці Понтіак на ім’я «Генрі».

У цих записах Генрі докладно описує своє життя і, зокрема, досвід поліаморного шлюбу з двома іншими хлопцями в елітній християнській школі-інтернаті в 1920-х роках.

Ким був автор цих записів?

Генрі був звичайним молодим чоловіком із Чикаго, чиї суворі релігійні батьки, помітивши його схильності, відправили його в семінарії Тодда для хлопців у Вудстоці, штат Іллінойс. Вони сподівалися, що заклад закритого типу для чоловіків допоможе «виправити» його орієнтацію.

Наприкінці 1920-х років, коли гомосексуальність у США була поза законом, поліція Чикаго проводила масштабні рейди проти геїв. Генрі став жертвою одного з таких облав, після чого опинився у в'язниці, де й написав свою сповідь.

Яким був квір-шлюб у 1920-х?

Згідно з дослідженням Монтеїта, опублікованим у журналі QTR: Trans and Queer Studies in Religion, в інтернаті Генрі вступив у романтичний союз із двома учнями — «Віллом» і «Джуніором».

Це був серйозний ритуал. Попри юний вік учасників, вони ставилися до союзу максимально відповідально. Підлітки створили саморобне шлюбне свідоцтво, в яке були вписані імена всіх трьох. Дослідник зазначає, що це була повноцінна поліаморна «тріада», хоча роль Джуніора в цих стосунках була радше асексуальною.

Чому це відкриття важливе для істориків?

Ендрю Монтеїт підкреслює кілька парадоксальних моментів у цій історії. Хоча батьки Генрі вважали школу місцем перевиховання, одностатева середа (як і у випадку з тюрмами) часто ставала місцем формування глибоких квір-відносин.

Як не дивно, для Генрі жорстко структуроване середовище християнської школи виявилося більш підхожим місцем для кохання, ніж «вільний», але небезпечний і хаотичний світ підпільної квір-спільноти Чикаго тих років.

Трагічний фінал

Історія Генрі не закінчилася хепі-ендом. Шлюб розпався одразу після випуску зі школи, оскільки випускники роз’їхалися в різні боки. У своїх записах Генрі зізнавався, що так і не зміг знайти нічого подібного в подальшому житті.

Тюремне ув’язнення завдало йому тяжкої психологічної травми. В автобіографії Генрі розривається між захистом свого шлюбу як «прекрасного» досвіду і бажанням пройти «конверсійну терапію» в психіатричній лікарні. Після звільнення з в’язниці Генрі вів гетеронормативний спосіб життя: він одружився з жінкою і виховав кількох дітей.