Тяжке минуле – особлива валюта!

✦ Матеріал опубліковано в авторській редакції. Думки, оцінки та висновки, викладені в тексті, належать автору й можуть не збігатися з позицією редакції Doberman.media. Редакція не несе відповідальності за інтерпретації, заяви та висновки автора.

У геїв є особлива валюта – тяжке минуле. Якщо в тебе не було хоча б одного потужного удару долі, ти ніби порожній. Немає глибини. Немає історії. Просто симпатичний хлопець без цікавого сюжету.

Минулого тижня для розширення соціальних зв’язків познайомився з хлопцем. Хлопець уже через 30 хвилин видає монолог: аб’юзивний батько, потім важка депресія у 19 років, вигоряння на OnlyFans («снимался, чтобы платить за терапию»), і як він тепер «зцілює свою внутрішню дитину». Очі блищать, голос тремтить у потрібних місцях. Це вже не розмова — це виступ.

Батьки? Ну були, звісно, заєби, але камінг-аут прийняли спокійно. Депресія? Було пару раз сумно, але не до лікарні. Вигорання? Устаю, як усі, але не до краю. Батька в помині не було. Найбільші розлади — звичайні розриви й пара невдалих робіт. Але там навіть розповідати нічого, з колишніми дружу, а невдалі роботи – просто досвід.

У мене, до речі, теж є свої травми. Просто якщо я почну їх перераховувати, це одразу перетвориться на конкурс «хто більше постраждав». А я в такі змагання не граю.

І ось у чому сіль: зараз у спільноті всі змагаються, у кого історія тяжча. Реддіт розривається на історії про «батьківську рану», «зцілення» і «темний період». Чим страшніша історія, тим ти «справжніший», тим цікавіше. А якщо в тебе було відносно спокійно, почуваюся якось неповноцінно.

Реальні травми є у багатьох. І вони важливі. Але коли біль стає модним аксесуаром, приводом заповнити мовчання в діалозі, це вже занадто. Точніше людина перетворюється на вільні вуха для вічного ниття іншого.

Може, пора зробити новий тренд — бути людиною, якій не обов’язково мати трагедію, щоб тебе вважали гідним уваги.

Просто нормальний хлопець із звичайним життям, який може поговорити про що завгодно, не починаючи з дитячих образ. У кожного з нас є свої шрами, і кожен переживав їх по-своєму; для різних людей одна й та сама ситуація відчувається по-різному.