На екрани виходить «Pillion» — провокаційна гей-мелодрама з Александром Скарсгардом і Гаррі Меллінгом

У світовий прокат виходить один із найбільш обговорюваних фільмів минулого року — «Pillion» (у перекладі — «Заднє сидіння»). Дебютна робота британського режисера Гаррі Лайтона, яка отримала 100% рейтинг кінокритиків на Rotten Tomatoes, розповідає історію кохання і підкорення в декораціях лондонського передмістя. Розповідаємо, чому цей фільм називають «дом-комом» і чому він викликав запеклі суперечки серед експертів із БДСМ.

Про що цей фільм?

У центрі сюжету — Колін (Гаррі Меллінг), сором’язливий інспектор із паркування, який живе з батьками і співає в барбершоп-квартеті. Його життя докорінно змінюється після зустрічі в пабі з Реєм (Александр Скарсгард) — маскулінним байкером у шкіряному костюмі, який здається Коліну «нордичним богом».

Їхні стосунки починаються із записки в барі та різдвяного побачення біля магазину Primark, де Рей змушує Коліна лизати свої чоботи. Відтоді Колін приміряє на себе роль сабмісивного («саба»), відкриваючи в собі те, що Рей називає «схильністю до відданості». Поступово Колін повністю підпорядковує своє життя правилам партнера: голить голову, носить на шиї сталевий ланцюг із замком, спить на підлозі біля ліжка Рея і готує йому їжу, посідаючи в ієрархії дому місце десь нижче за собаку й улюблений мотоцикл Рея.

«Дім-ком» із британським гумором

Довідка. У контексті фільму «Pillion» і тематики БДСМ, «дом» (скор. від «домінант») — це партнер, який займає провідну, контролюючу позицію у стосунках.

Критики вже встигли охрестити картину «дом-комом» (від «домінантна комедія») і «БДСМ-версією Уоллеса і Громіта». У фільмі мало діалогів, а суворі побутові сцени сусідять із типово британським невмирущим гумором. Наприклад, батьки Коліна не тільки не заперечують проти його нових захоплень, а й радо віддають йому стару шкіряну куртку батька для першого побачення.

Однією з найпам’ятніших сцен фільму стала сцена еротичної боротьби героїв під поп-хіт Тіффані «I Think We’re Alone Now». Попри експліцитність і жорсткість деяких сцен, багато критиків називають «Pillion» однією з найніжніших і зворушливих історій кохання року.

Чому фільм викликав суперечки?

Попри захоплені відгуки (фільм уже здобув нагороди на Gotham Awards і British Independent Film Awards), «Pillion» зазнав критики з боку частини глядачів і фахівців. Основні претензії стосуються зображення БДСМ-практик:

Експерти зазначають, що у фільмі повністю відсутня сцена обговорення меж і згоди, яка є обов’язковою в реальних БДСМ-відносинах. Через це динаміка героїв виглядає не як усвідомлена гра, а як використання вразливої людини в стані депресії або соціальної тривожності.

Дехто вважає позиціонування фільму як «романтичної комедії» оманливим, називаючи стосунки героїв «депресивними» та «аб’юзивними».

Лунають думки, що Рей поводиться не як «типовий дом», а як людина, яка маніпулює партнером.

Що кажуть творці?

Режисер Гаррі Лайтон стверджує, що не прагнув створити «еталонне» кіно про БДСМ-спільноту. Його цікавили «заплутані історії», які можуть виглядати водночас і як рожева мрія, і як повна її протилежність.

Актор Гаррі Меллінг, відомий за роллю Дадлі Дурсля в «Гаррі Поттері», наголошує, що моральна «сіра зона» була закладена у фільм навмисно. За його словами, глядач має сам вирішити, чи є поведінка Рея недоречною, чи за нею криється дещо більше.

Чому це важливо для кіно?

«Pillion», спродюсований A24, BBC Film і BFI, став помітною подією для квір-кіно. Ще кілька років тому такий радикальний проєкт навряд чи покинув би нішеві фестивалі, але в 2025–2026 роках він отримав широку рекламну кампанію і номінації на премію BAFTA. Фільм не тільки досліджує тему сексуальної ідентичності через біль і підкорення, а й змушує аудиторію замислитися над тим, як насправді виглядають «здорові стосунки».