Робочий час і особисте життя: право на відключення стає нормою

Контекст. Тепер роботодавців в Австралії можуть оштрафувати на суму до $63 000, якщо вони писатимуть або телефонуватимуть працівникам у неробочий час «з неістотних причин». Тепер австралійці можуть за законом ігнорувати дзвінки та електронні листи від колег і начальників після закінчення робочого дня. Відповідний закон набув чинності 26 серпня 2024 року. Австралійський бізнес уже висловив із цього приводу занепокоєння. Подібні закони вже діють у Франції, Іспанії та Бельгії. [подробнее]

В епоху, коли технології міцно увійшли в наше повсякденне життя, робота перестала бути чимось, що залишається в офісі після закінчення робочого дня. Електронні листи, месенджери й мобільні телефони зробили нас доступними 24/7, стерши межі між робочим часом і особистим життям. Однак, як виявилося, цей безперервний контакт із роботою несе не лише можливості, а й серйозні ризики. У відповідь на ці виклики сучасні суспільства починають формувати новий тип права — право на відключення.

Що таке “закон про право на відключення”?

Право на відключення — це законодавча ініціатива, яка надає працівникам можливість законно ігнорувати робочі комунікації поза робочим часом. Мета цього закону — захистити працівників від вигорання та зберегти баланс між роботою і особистим життям. Уперше такі закони почали з'являтися в Європі, і сьогодні вони вже діють у Франції, Іспанії та Бельгії.

Чому це важливо?

Протягом останніх десятиліть межі між роботою та відпочинком дедалі більше розмивалися. Якщо раніше робочий день закінчувався виходом з офісу, то тепер із появою смартфонів та інтернету робота може супроводжувати нас будь-куди. Багато працівників почуваються зобов’язаними відповідати на дзвінки й листи будь-якої пори дня та ночі, побоюючись, що відмова може негативно вплинути на їхню кар’єру.

Однак постійна доступність і тиск бути завжди на зв’язку призвели до нових викликів. Дослідження показують, що це сприяє підвищенню рівня стресу й тривожності, а також зниженню продуктивності та якості життя. Працівники все частіше стикаються з професійним вигоранням, коли межа між роботою й відпочинком стає занадто тонкою.

За словами Джона Л. Гопкінса, доцента Технологічного університету Суїнберна, зростання кількості цифрових пристроїв, зокрема смартфонів, ноутбуків, планшетів і розумних годинників, стало каталізатором масштабної промислової реформи. Завдяки більшій кількості цифрових точок дотику, ніж будь-коли раніше, австралійські робітники працюють далеко за межами своїх робочих годин.

«Дослідження Австралійського інституту 2023 року показало, що австралійські працівники в середньому виконували додаткові 5,4 години неоплачуваної роботи на тиждень» – сказав професор Гопкінс. “Неофіційне посягання на робочі обов’язки в особистий час працівників — також так звані “повзуча доступність” або “крадіжка часу” — прирівнюється до додаткових 281 години неоплачуваної роботи на рік”.

За оцінками доцента з менеджменту та інновацій, ця «крадіжка часу» обходиться працівникам у середньому в 11 055 австралійських доларів на рік, що призводить до серйозних проблем зі здоров’ям і благополуччям працівників.

Як це реалізується?

Франція стала першою країною, яка офіційно визнала право на відключення. У 2017 році було ухвалено закон, який зобов’язує компанії з 50 і більше працівниками встановити правила, що обмежують робочу доступність співробітників у неробочий час. Цей крок став справжньою революцією в трудовому праві й відкрив шлях для інших країн.

Іспанія пішла слідом за Францією і 2018 року ухвалила аналогічний закон. Іспанські компанії тепер зобов’язані поважати особистий час своїх працівників, надаючи їм право відключатися від роботи поза встановленим робочим часом.

У 2022 році Бельгія зробила ще один крок уперед, запровадивши право на відключення для державних службовців. Цей закон став важливим сигналом для всієї країни, підкресливши важливість захисту працівників від надмірного навантаження.

Право на відключення в Австралії

В Австралії зміни до Закону про справедливу роботу надали працівникам право відмовлятися від моніторингу, читання або відповіді на повідомлення від роботодавця в неробочий час, якщо така відмова не є необґрунтованим. Це означає, що роботодавці все ще можуть зв’язуватися зі співробітниками поза робочим часом, але працівники можуть ігнорувати ці запити без ризику отримати дисциплінарне стягнення.

Згідно з новим законодавством, із понеділка, 26 серпня 2024 року, працівники компаній із чисельністю понад 15 осіб матимуть право на відключення. Однак, як визнає Комісія з справедливої роботи, цей механізм поки що недостатньо опрацьований і потребує доопрацювання. Трудовий трибунал має надати керівні принципи щодо застосування цього права, але поки утримується від їхнього оприлюднення. За даними ABC, омбудсмен вважає, що краще розробити такі керівні принципи після того, як будуть розглянуті перші спори, пов’язані з новим правом.

Професор Гопкінс зазначає, що ці закони мають спонукати менеджерів створювати робочу культуру, в якій співробітники почуваються комфортно, відключаючись від роботи. У разі виникнення спорів їх розглядатиме Комісія із справедливої праці.

“В Австралії право на відключення буде захищатися в межах загального законодавства про захист прав працівників,” — зазначив професор Гопкінс. “Спори з цього приводу мають вирішуватися на рівні компанії, але якщо домовленості не буде досягнуто, справу можна буде передати до Комісії з питань справедливої праці.”

Що таке “Необґрунтований” Контакт?

Як пояснює професор Гопкінс, новий австралійський закон не повністю забороняє спілкування між роботодавцями і співробітниками в неробочий час. Коли керівні принципи права на відключення будуть офіційно сформульовані, вони не обмежуватимуть менеджерів у можливості зв’язуватися зі співробітниками будь-коли, але нададуть працівникам законне право відмовитися від участі в таких контактах.

“Якщо працівник вирішує не відповідати, це не повинно вести до дисциплінарних заходів або зміни ставлення до нього, наприклад, через зниження оцінок продуктивності або зміни в робочому розкладі,” — пояснює професор Хопкінс. “Це має сприяти обговоренню того, що є розумним контактом. Комісія зі справедливої праці вказує, що це залежить від причини контакту, особистих обставин працівника, характеру його роботи й обов’язків, а також від того, чи отримує працівник компенсацію за роботу в неробочий час.”

Згідно з офіційним сайтом Fair Work Ombudsman, під час оцінки того, чи є відмова працівника від відповіді необґрунтованою, необхідно враховувати такі фактори:

• Особисті обставини працівника, зокрема сімейні обов’язки або обов’язки з догляду за кимось.
• Причина контакту.
• Наскільки контакт порушує особистий час працівника і чи пов’язаний він із його роботою.
• Чи отримує працівник компенсацію або додаткову оплату за:
• Бути доступним для виконання роботи в неробочий час.
• Роботу в додаткові години поза звичайним робочим часом.
• Роль співробітника в компанії та рівень його відповідальності.

Переваги й виклики

Право на відключення несе в собі безліч переваг як для працівників, так і для роботодавців. Воно допомагає зберегти психічне здоров'я працівників, поліпшити їхнє благополуччя і мотивацію. У довгостроковій перспективі це також може підвищити продуктивність і знизити плинність кадрів, оскільки задоволені і здорові працівники рідше покидають свої робочі місця.

Однак упровадження цих законів не обходиться без труднощів. Питання виникають як у роботодавців, так і в працівників: як точно визначити межі робочого часу? Як забезпечити, щоб відключення не впливало на виконання важливих завдань? Як гарантувати, що дотримання цього права буде справедливим для всіх?

Право на відключення — це не просто новий закон, це визнання того, що баланс між роботою і особистим життям важливий для всіх. Воно символізує перехід до більш гуманного і відповідального підходу до трудових відносин, де повага до особистого часу і благополуччя працівників стає пріоритетом.