Чому звіт Pornhub несподівано зачепив нерв сучасної політики та суспільства

Контекст. Pornhub опублікував щорічний звіт, проаналізувавши мільярди пошукових запитів і переглядів з усього світу. У 2025 році звіт фіксує перебудову індустрії: вибух інтересу до ЛГБТК+-тем, стійкість фетишів до зрілого віку та неочікуваний бум «безпечного для роботи» (SFW) контенту. Головний парадокс: чим суворіші правила, тим винахідливішим стає споживання. З одного боку, бажання стають мейнстримом і піддаються вимірюванню. З іншого — усе це відбувається на тлі глобальних спроб регулювання і цензури.

Свіжий звіт Pornhub за 2025 рік спрацював як прожектор: підсвітив те, що багато хто волів не помічати. Чим сильніше диктатори й консервативні лідери на кшталт Путіна або Трампа тиснуть на ЛГБТ-тему, тим вищим стає інтерес до неї. Заборонений плід завжди солодший, але в нашу цифрову добу це перетворюється на потік пошуків, кліків і переглядів.

У далекому 2003 році Барбра Стрейзанд подала до суду на фотографа, який опублікував знімок каліфорнійського узбережжя на великому стоковому сайті. На фото було також видно й дім Стрейзанд. До позову цю фотографію завантажили лише кілька людей, не розуміючи її цінності для папараці. Після позову — завантажень уже були десятки тисяч, а фото дому Барбри опублікували майже всі світові ЗМІ. З ЛГБТ-темою вийшло так само «ефект Стрейзанд» – коли влада (або знаменитість) намагається приховати інформацію, заборонити або видалити щось, це дає зворотний ефект — люди прагнуть дізнатися про це ще більше.

Коли влада робить тему табу, суспільство починає нею цікавитися. Росія — головний приклад. Російська пропаганда роками розповідає, що трансгендери — це загроза, що квір-люди — «екстремісти», але при цьому запити на трансгендерну тематику злітають у топи. Зростання запитів за «lesbians», «transgender», «femboy», різке зростання запитів за «queer» і «bisexual» вказує на перехід від маргінальної репрезентації в бік масового споживання, інтересу й допитливості. Схожа історія в США: Трамп вибудовував свою риторику на анти-транс-рішеннях, але фактично лише розпалив інтерес до теми, особливо серед молоді.

Те, що намагаються приховати, зазвичай стає вірусним — класична механіка. І в цьому сенсі і Путін, і Трамп самі зробили ЛГБТ-тему куди помітнішою, ніж будь-яке квір-ЗМІ чи активістська кампанія.

Диктатори створили ґрунт, на якому можна копати й виростити райдужне майбутнє

Парадоксально, але тиск диктаторів створив платформу для майбутнього ЛГБТ-френдлі зсуву. Бо масовий інтерес — це фундамент. Коли тема з’являється на вустах, коли про неї сперечаються, коли люди самі йдуть шукати інформацію — це вже стає важливим сигналом для ЛГБТ-спільноти.

Навіть якщо офіційна лінія жорстка, люди продовжують копати. Хтось із цікавості. Хтось тому, що його власні відчуття нарешті отримали слово й образ. Інтернет стає тією точкою, де людина вперше стикається з тим, що описує її саму.

Але є й зворотний бік

Те, що працює як тригер і двигун інтересу, водночас стає гальмом. Консервативна влада тримає суспільство в напрузі: нові покоління можуть вирости вже в парадигмі, де «так було завжди». Якщо ця риторика триватиме ще 10–15 років, частина молоді в тій самій Росії чи Угорщині може просто не пам’ятати іншої норми.

Сьогоднішня пропаганда ще не стерла пам’ять — старші покоління пам’ятають інші часи, бачили 90-ті, коли все було значно вільніше. Пам’ятають інтернет-платформи, журнали, передачі, в яких ЛГБТ-теми обговорювали відкрито й спокійно. Але час робить своє: якщо репресії тривають надто довго, нормою стає те, що раніше здавалося неможливим.

Історія 90-х натякає, що після диктаторів буде сплеск свободи

Після розпаду СРСР цензурний бетон тріснув, і суспільство буквально викинуло назовні все, що було заборонено. Газети, журнали, ТБ — там раптово з’явилася величезна кількість тем, які в радянський час були під забороною, зокрема ЛГБТ. Цей різкий поворот став можливим саме тому, що декорації миттєво обвалилися.

Точнісінько така сама історія можлива і зараз. Якщо Росія, США, Угорщина та інші країни, захоплені консервативним маятником, вийдуть на демократичну траєкторію, то весь сьогоднішній «заборонений інтерес» може перетворитися на потужний культурний поворот. Іронія в тому, що саме тиск консерваторів стане його паливом.

Чому це важливо прямо зараз

Поки диктатори й праві популісти розповідають, що «геї — загроза», вони самі роблять так, що мільйони людей дізнаються слова «фембой», «бісексуал», «трансгендер». Вони ж підштовхують людей шукати інформацію, дивитися, вивчати. Для одних це просто цікавість. Для інших — момент упізнання себе.

І в цьому сенсі вони роблять для видимості та обговорюваності ЛГБТ-тем більше, ніж десятки слабких і хронічно недофінансованих квір-ЗМІ.

Виходить дивна й цинічна картина: консервативні лідери хочуть стерти квір-видимість, але саме вони й перетворюють її на головний нерв сучасної культури. Чим сильніше вони тиснуть, тим голосніше суспільство шепоче — а іноді й кричить — про те, що намагалися сховати.

І якщо колись політична ситуація розвернеться в бік демократії, саме ці роки репресій стануть точкою зростання. Тому що інтерес уже зародився. Його не вбити. Його можна тільки накопичувати.