За останні 10 років кількість справ за статтями, пов’язаними з «пропагандою ЛГБТ», зросла у 18 (!) разів

У 2013 році в Росії ухвалили закон про заборону «пропаганди нетрадиційних сексуальних відносин» серед неповнолітніх — і в Кодексі про адміністративних правопорушеннях з’явилася стаття 6.21. У грудні 2022 року російська влада заборонила «гей-пропаганду» вже серед людей будь-якого віку — статтю 6.21 КОАП розширили й перейменували, у кодекс також додали заборону на пропаганду педофілії» і поширення інформації, «здатної викликати у неповнолітніх бажання змінити стать» (статті 6.21¹ і 6.21²КоАП). Восени 2023-го «міжнародний громадський рух ЛГБТ» опинився в Росії поза законом — Верховний суд РФ об’явив його «екстремістською організацією».

До 2022 року закон про заборону «ЛГБТ-пропаганди» застосовували рідко, розповідає керівниця юридичної служби фонду «Сфера» Катя Діковська. І переважно він був спрямований проти тих, хто відкрито з ним не погоджувався. Перший штраф за статтею 6.21 КоАП винесли в грудні 2013-го — астраханських активістів Миколу Алексєєва і Ярослава Євтушенка визнали винними в «пропаганді» через одиночні пікети й плакат із написом: «Гей-пропаганди не існує. Геями не стають, геями народжуються». Однак після розширення закону, продовжує Діковська, кількість адміністративних справ різко збільшилася.

Згідно зі статистикою Судового департаменту при Верховному суді РФ, у 2024 році російські суди розглянули 221 адміністративну справу за статтями, що передбачають заборону «нетрадиційних сексуальних стосунків» і «зміни статі», «пропаганду педофілії» та поширення інформації, «здатної викликати в неповнолітніх бажання змінити стать». У 2023 році суди винесли рішення у 186 таких справах. Для порівняння: у 2014 і 2015 роках за статтею 6.21 КоАП розглянули загалом 12 справ.

Раніше стаття 6.21 передбачала штраф до 100 тисяч рублів для фізичних осіб і до мільйона рублів для юридичних осіб, а також призупинення діяльності компанії та видворення з країни іноземців, які вчинили правопорушення. У 2022 році покарання вже посилили. Суму штрафу за «пропаганду нетрадиційних стосунків і зміни статі» для фізичних осіб збільшили до 400 тисяч рублів. При цьому «пропаганда» серед неповнолітніх стала обтяжуючою обставиною, як і використання ЗМІ чи інтернету. У такому разі максимальне покарання може становити 800 тисяч рублів — це рекордний штраф для фізичних осіб у КоАП. Покарання для юридичних осіб також стало жорсткішим — від 800 тисяч до 10 мільйонів рублів.

У 2024 році, згідно з даними Судового департаменту при Верховному суді РФ, російські суди призначили 146 штрафів за статтями, пов’язаними з «гей-пропагандою», на суму понад 37 мільйонів рублів. Роком раніше — 101 штраф на загальну суму майже 26 мільйонів рублів.

Найчастіше покаранню за «ЛГБТ-пропаганду» піддаються фізичні особи. Наприклад, у 2024 році винними у правопорушенні визнали 108 фізичних, 18 юридичних і 25 посадових осіб. «Від цього страждають звичайні люди, які можуть бути ніяк не пов’язані з активізмом, навіть не відносити себе до ЛГБТ, — говорить про правопорушників керівниця юридичної служби “Сфери” Катя Діковська. — Але вони можуть бути небайдужими й висловлюватися на захист або зробити репост». У тому ж 2024 році, крім 146 штрафів, російські суди призначили п’ять адміністративних арештів, чотирьох людей — усі вони іноземні громадяни або особи без громадянства — видворили з країни.

Більшість справ про «пропаганду» пов’язані з публікаціями в інтернеті, кажуть «Медузі» Катя Діковська і юрист ЛГБТК+ групи «Вихід», який попросив про анонімність. «Це може стосуватися будь-яких матеріалів, які містять візуальне зображення негетеросексуальних стосунків: відеозаписи, фільми, фотографії. Також такі матеріали можуть містити будь-які тексти, які стосуються ЛГБТ, на суспільно-політичну тематику, — пояснює юрист «Виходу». — Зустрічаються рідкісні випадки притягнення до адміністративної відповідальності за розміщення геями або трансгендерними людьми оголошень про знайомства. При цьому приводом для притягнення до відповідальності може стати як саме оголошення, так і, частіше, подальша комунікація з особою, яка відгукнулася».

Підставою для протоколу можуть стати не лише пости, опубліковані після ухвалення закону про повну заборону «ЛГБТ-пропаганди», а й більш ранні публікації. Такі правопорушення вважаються тривалими. «Після ухвалення закону людина не вжила жодних заходів для усунення [правопорушення], тому її можуть притягнути до відповідальності», — пояснює правову логіку Катя Діковська. «Сама по собі концепція триваючого правопорушення в адміністративному праві не є якимось конструктом, спрямованим саме на переслідування з політичних мотивів, — говорить юрист “Виходу”. — Вона спрямована на те, щоб виключити неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності за одну й ту саму дію, що вчиняється протягом тривалого часу. Уявний елемент зворотної сили закону — зворотний бік цієї концепції».

Попри помітну кількість протоколів щодо громадян, зазначає юрист, який говорив із «Медузою» на умовах анонімності, у поле зору «Виходу» часто потрапляють випадки, коли за «пропаганду» карають організації — наприклад, стримінгові сервіси. У спільному дослідженні «Сфери» та правозахисної організації «Громадянський контроль»,опублікованому в 2024 році, переслідування за «пропаганду» у фільмах або відео також виділено в окрему велику групу.

Один із яскравих прикладів — онлайн-кінотеатр «Кінопошук». Минулої осені Таганський районний суд Москви оштрафував «Кінопошук» на сім мільйонів рублів, порахувавши, що розміщений на сайті фільм Гаспара Ное «Любов» пропагує педофілію. Тоді ж онлайн-кінотеатру присудили штраф у три мільйони рублів за «пропаганду нетрадиційних сексуальних стосунків». Всього в 2024 році «Кінопошик» притягували до відповідальності шість разів. Ще три штрафи призначили керівнику групи відеоконтенту Ніколаю Буцу і один — генеральному директору Олександру Дунаєвському. 

Юрист ЛГБТК+ групи «Вихід» припускає, що більшість адміністративних справ про «пропаганду» пов’язана з інтернетом тому, що «офлайн-активності» правоохоронцям виявити складніше. «Вони сидять і моніторять соцмережі», — каже про силовиків керівниця юридичної служби «Сфери» Катя Діковська. Буває й так, зазначає юрист «Виходу», що приводом для адміністративної справи стає донос. За даними авторів спільного дослідження «Сфери» і «Громадянського контролю», з грудня 2022 року по березень 2024-го МВС порушило щонайменше сім справ за скаргами «Ліги безпечного інтернету», руху «Ветерани Росії» та голів Комітету Держдуми з інформаційної політики, інформаційних технологій і зв’язку.

Хоча кількість адміністративних справ про «пропаганду» стрімко зростає, зрозуміти, що саме закон вважає правопорушенням, складно. «Формулювання в законі дуже розмиті, — каже Катя Діковська зі “Сфери”. — У них немає конкретної вказівки, що таке пропаганда. Тому під неї може підпадати все, що завгодно».

Такому розумінню не сприяють і експертні висновки — наприклад, лінгвістичні, — які проводять у межах адміністративних справ. «Дивіться, як це працює: слідчий залучає експерта, щоб обґрунтувати своє застосування [закону], — каже Катя Діковська. — Не хочу звинувачувати всіх, але у слідчих є свої експерти, які пишуть те, що [обвинувачі] хочуть побачити». Суди, продовжує Діковська, схильні брати до уваги саме такі висновки, а не ті, що були зроблені з ініціативи захисту незалежними фахівцями.

У багатьох випадках, каже юрист ЛГБТК+ групи «Вихід», експертиза взагалі не проводиться — і рішення про наявність ознак «пропаганди» спочатку ухвалюють поліцейські, а потім суддя. «Вимог щодо обов'язкового проведення дослідження із залученням спеціаліста немає ні на рівні закону, ні на рівні судової практики, — говорить юрист. — “Що взагалі таке пропаганда” — питання на мільйон».

Відсутність чітких формулювань у законі призводить до плутанини. Наприклад, коли йдеться про «пропаганду нетрадиційних сексуальних стосунків», а коли — лише про «демонстрацію» таких стосунків? Керівниця юридичної служби «Сфери» Діковська розповідає, що залежно від регіону людину, яка вийшла на одиночний пікет, можуть притягнути або за статтею про «несанкціоновану публічну акцію», або за статтею про «пропаганду».

Ситуацію ускладнює й визнання «міжнародного громадського руху ЛГБТ» «екстремістською організацією». «Існує стійка практика притягнення до адміністративної відповідальності за розміщення ЛГБТ-символіки одночасно як за статтею про “пропаганду”, так і за статтею 20.3 КпАП “екстремістська символіка”», — каже юрист «Виходу».

Де закінчується «пропаганда» і починається «екстремізм», продовжує юрист, іноді зрозуміти «досить складно». Катя Діковська зі «Сфери» переконана, що різницю «абсолютно не розуміють» ні слідчі органи, ні прокурори, ні суди, ні експерти. «Раніше, коли справу передавали до суду і прокуратура запитувала експертизу, експерт казав, що так, це пропаганда, — розповідає Діковська. — Тепер в експертизі написано все те саме, але висновок — “екстремізм”».

На відміну від «ЛГБТ-пропаганди», за «екстремізм» російське законодавство дозволяє переслідувати не лише в адміністративному порядку, а й у кримінальному (стаття282.2 УК; максимальне покарання — 12 років позбавлення волі). Перше кримінальне провадження щодо організації «екстремістської спільноти» через причетність до ЛГБТК+ порушили в березні 2024 року: власника клубу Pose в Оренбурзі В'ячеслава Хасанова заарештували, ще двох співробітників — Олександра Клімова і Діану Камільянову — відправили під домашній арешт. Крім того, їх внесли до списку «терористів і екстремістів». 

В «організації діяльності екстремістської організації» обвинувачують і фігурантів так званої «справи книговидавців». За версією Слідчого комітету, діючі й колишні співробітники найбільшого російського видавництва «Ексмо» — керівник редакцій Individuum і Popcorn Books Дмитро Протопопов, керівник відділу продажів цих редакцій Артем Вахляєв і колишній директор із продажів Павло Іванов — «з корисливих мотивів видавали і продавали книги, що пропагують діяльність руху ЛГБТ, визнаного екстремістською організацією на території Росії».

У кримінальних справах про «ЛГБТ-екстремізм» є спільні риси, каже юрист «Виходу». Як правило, «пропаганда» в них сусідить з організацією заходів для квір-людей. «Також кримінальні справи порушують щодо ЛГБТ-активістів, і там сама причетність до суспільно-політичної діяльності, пов’язаної з просуванням ідей недискримінації ЛГБТ, утворює склад злочину», — каже юрист. Однак під цю канву, зауважує співрозмовник «Медузи», потрапляють не всі кримінальні справи. «Незрозуміло, якими критеріями керуються співробітники правоохоронних органів, коли за одні дії притягують до адміністративної відповідальності, а за точно такі ж — до кримінальної», — додає юрист. 

Ще одним наслідком заборони «пропаганди нетрадиційних сексуальних стосунків» стало зниження шансів квір-людей на правовий захист у Росії. «Якщо ЛГБТК+ особа звертається до поліції як потерпіла, нерідко трапляються випадки, коли від особи, яка вчинила протиправні дії щодо ЛГБТК+ персони, надходить зустрічна заява про те, що потерпілий нібито здійснював «пропаганду» (часом самим фактом свого існування) або навіть брав участь в екстремістській діяльності, — каже юрист «Вихода». — Ці «зустрічні» заяви інколи розглядаються працівниками поліції не менше, а іноді й з більшою увагою, ніж початкова заява».