“Нам так ніхто і не пояснив, як це — бути чоловіком”

Я пам’ятаю, у дитинстві я мріяв стати космонавтом. Або богатирем. Хлопчаки вони такі — тягнуться до мужності. Погодьтеся, це чудова робота! Стоячи у скафандрі відважно кричати “поїхали!”, коли під тобою вибухають тонни пального, долаючи земне тяжіння, щоб рубати з плеча міфічним ящерам. Дуже мужні заняття.

Але ми виросли й стали тими, ким стали.

Давайте по-чесному. Підніміть руки ті, хто мріяв, що він буде банківським клерком? Менеджером з логістики? Фахівцем з управлінського обліку? Програмістом?

Що мужнього в тому, щоб сплатити за світло, пропилососити, взяти машину в кредит? Пральну.

Стоїш собі посеред модного гіпермаркету, мляво наповнюючи кошик памперсами, ковбасою і ще чимось там (зазирнемо в список), і думаєш: а хіба заради цього я мав з’явитися?

Навколо миготять знамена емансипації та фемінізму. Ми, виховані жінками, дивимося на це з великою повагою. Так і правильно – підтримувати слабку стать і прощати їм їхні маленькі слабкості та захоплення, так?

Але не полишає відчуття, що “щось не так”.

Мені нещодавно поставили запитання. Що в сучасному світі означає бути справжнім чоловіком? Ні, навіть не так. Що означає бути Справжнім Чоловіком? Лицарем! І де для Справжнього Чоловіка місце Подвигу?

Каюся, я не вигадав нічого розумнішого, ніж відповідь у дусі софістики. Мовляв, бути чоловіком для сучасного чоловіка — вже подвиг… Так собі рецепт!

Сама логіка розвитку соціуму передбачає зниження допустимого рівня тестостерону. Коли народ став збиратися у великі поселення, альфа-самці, здатні з однаковою легкістю валити мамонтів і ламати голови одноплемінникам, стали якось непопулярними. Тому що небезпечні. Це люди, не здатні підкорятися. Вони надто хороші. Надто активні. Надто агресивні. Що робити альфі в розвиненому суспільстві? У кращому разі — бути поліцейським або військовим. У гіршому — злочинцем.

І так, жінкам вони подобаються. Інстинкти ніхто не скасовував. “Жінки люблять поганців, лиш вони залишають здорових нащадків”.

Але з ними зазвичай не заводять сімей. А отже, вони не розмножуються. А отже, їх дедалі менше й менше.

Залишаємось ми, домашні й затишні, як стоптані капці. Передбачувані, зрозумілі, ті, що люблять дітей і котів.

Якщо й можна чекати від нас серенад під вікном і легких таких, соціально прийнятних, акуратних божевіль, то лише в цукерково-букетний період. Спочатку. Ну, завоювати якось.

А потім — зарплата, аванс, полицю прибити… Як проявлятися? Як показати своїй другій половинці й самому собі, що ти мужик, а не ганчірка?

Орієнтирів практично немає.

Багато вже написано про спадщину Другої світової війни, яка, здається, вже давно закінчилася, а генетична пам’ять залишилася. Чоловік — рідкісна цінність, його треба берегти, оберігати. Навіть кривого й хромого. Звідси й беруть початок чудовий анекдот про «раптом війна, а я втомився».

Недавнє минуле як ідеали мужності пропонувало хіба що варіанти на кшталт солдата, героя-звільнителя. Або будівника комунізму, героя, відповідно, соціалістичної праці. Ну, або як альтернативу строю, — дисидента, політично активного інтелігента, апогеєм діяльності якого було виїхати з країни.

Із давніших часів — шляхтич із чітким кодексом честі, що страждає через “долю країни” (переважно пасивно), або кремезний мужик, фізично сильний, роботящий.

Загалом, із ідеалами складно. А раз немає орієнтирів, починаються перекоси.

Намагаючись довести собі й людям, що ми носії Y-хромосоми, ми займаємося дуже дивними речами.

Наприклад, купуємо великі червоні машини, дорогі телефони, стильні костюми та інші фалічні символи.

Ми домагаємося успіху в жінок. У багатьох жінок. Адже Ловелас, Дон Жуан і Артур Пиріжков — ті ще мачо, правда?

Ми багато п’ємо. Мій друг, приємний інтелігент, якось ділився своїми успіхами в реалізації своєї маскулінності. “Раніше я не міг випити пляшку коньяку за вечір. А тепер уже можу”.

Ми поводимося навмисне брутально. Лаємося, куримо, смачно плюємося, вульгарно жартуємо й рідко голимося.

Ми вбиваємо себе, займаючись спортом. Рвемо жили під штангою або натхненно ламаємо суглоби на футбольному полі.

І, звісно ж, щоніч їздимо на війну. На танках у World of Tanks. І стар, і млад.

Так, до речі, воїн — найяскравіший прояв мужності.

Мисливець — теж непогане амплуа. У мене є знайомий, який цим захоплюється. І нещодавно вперше в житті він когось убив. На щастя, зайця. До цього два роки пив гірку на капоті уазика. Складна це справа!

Культура лицарства передбачала, крім уміння скакати на коні в консервній банці та гри в шахи, ще й даму серця, чиє ім’я належало прославляти подвигами. Звідси — образ романтичного героя. Гарний образ, симпатичний. Але вже страшенно нежиттєздатний. Крім віршів, пісень і квіточок ще ж і їсти хочеться. Отже, не страждати треба, а гроші заробляти.

А мужик від сохи, хлібороб — по великому рахунку не зовсім те. Якщо ти заробляєш гроші для сім’ї, це зовсім не означає, що до тебе ще й ставляться як до чоловіка. Часто ти потрібен приблизно так само, як хороша корова з підвищеними удоями.

У цій усій чехарді та незрозумілості поки що проглядаються лише два яскраві образи.

По-перше, людина багата і тому незалежна. Звідси стільки любові до дорогих іграшок та посиленого споживання.

По-друге, чоловік із міцним здоров’ям, який за цим самим здоров’ям дуже стежить. Починаючи від спортзалу та правильного харчування і закінчуючи солярієм і манікюром. «Бути можна дельным человеком…»

І той, і той образи — зовнішні, як яскраві обладунки середньовічного лицаря з пір’ям на блискучому шоломі.

Всередині — хлопчики, яким так ніхто і не пояснив, як це — бути чоловіком. Бо батьки цього не вміли. А матері, виховательки й учительки, через стать не могли.

Але ми стараємося.

Ми вчимося.

Два моменти важливі.

Професіоналізм і своя територія.

І те, і інше насправді в наших руках.

Майстер своєї справи завжди сильний, незалежний і успішний. Як у матеріальному, так і в ментальному плані. Справжні професіонали завжди затребувані. Ліпиш ти зубні протези чи плитку у ванній — не суттєво. Залишається лише вдосконалюватися у своїй справі.

Своя територія — це власність. Відокремлена й недоторканна. Своя квартира, своя земля, свій дім, свій бізнес, свій відділ у фірмі, зрештою. Положення Господаря дуже важливе для чоловіка.

А ще доброта. Не будемо про неї забувати. Справжня внутрішня сила проявляється саме так. У поблажливості, прощенні, турботі, захисті й теплі.

Тож, мужики, будьте мужніми!