Думка. Шлях ЛГБТК+ спільноти в Латвії: від протестів до толерантності

Переїжджаючи до Латвії, я, чесно кажучи, в останню чергу думав про сексуальне життя місцевих жителів.

Але ось я тут, можна сказати, в Європі. Починаю життя з чистого аркуша, і переді мною, можна сказати, відкриваються абсолютно нові можливості.

Ось, припустімо (заради мисленого експерименту), що я гей і вирішив здійснити камінг-аут. Тут же можна, правда?

З одного боку, звісно, так. 

Геї в Ризі єсть.

Якщо побродити по богемних закладах, можна знайти навіть таких, знаєте, яскравих, демонстративних гомосексуалів. Із косметикою на обличчі, манікюром і в білому костюмі, який на тлі брудної снігової каші під ногами виділяється особливо яскраво.

Улітку в нас був прайд.

І я на ньому був.

Було дуже мило й весело. Геї та негеї вдягалися яскраво, танцювали, співали й веселилися. Було кілька маршових оркестрів, барабанщики. Хтось навіть приїхав на власному рожевому пікапі з величезними колонками.

Стояв, щоправда, на узбіччі один серйозний мужик із плакатом, що всі учасники ходи горітимуть у пеклі.

Тож хлопці в пір’ях і райдужних кольорах робили селфі з ним!

Заради справедливості, так у Ризі було не завжди.

Старожили кажуть, що перший прайд у 2005 році ледве-ледве відбувся.

Прем’єр-міністр країни був проти. Заступник мера подав у відставку на знак протесту.

Сучасний президент Латвії — цікава людина. Хто не знає, Едгар Рінкевич — відкритий гей із 2014 року.

До того ж він такий, що тепер виборцям стало набагато зручніше лаяти президента. Мінус у тому, що він не ображається.

Що ще тут гейського…

Так! Найкрутіша дискотека в місті — це та, що для сексуальних меншин. У клубі грає дуже класна музика.  І крім цільової аудиторії туди із задоволенням ходять дівчата, коли хочуть просто потанцювати, без цих п’яних принців, що жадають кудись відвезти їх на своїх білих конях.

Коротше кажучи, щось райдужне є, але не так уже й багато.

Мені здається, це саме та історія, коли, вписавшись у європейську сім'ю, люди зобов'язалися підтримувати ліберальні цінності. Але десь глибоко всередині все-таки трохи проти (хоча навряд чи хтось у цьому зізнається вголос). 

Батьки ці з номерами замість тата й мами, манірність, шлюби ці одностатеві… Усе це трохи не по-християнськи та взагалі не схоже на традиційні сімейні цінності.

Як вони в такому разі обрали собі такого президента, запитайте у них. А я відповім.

У Латвії люди обирають партії, партії формують парламент, а парламент обирає президента.

Я добре пам’ятаю день цих виборів. Ні водометів, ні космонавтів, ні протестувальників. Скукотища!

Але як би там не було, у плані толерантності країна точно розвивається і рухається в правильному напрямку. 

Попри те, що ризькі не славляться розгульністю, у людей тут набагато більше свободи. 

На цих вулицях зустрічаються найрізноманітніші люди. 

У чорних пуховиках і в розпачливо рожевих шубах. У в’язаних шапочках і розкішних капелюхах, немов із Парижа дев’ятнадцятого століття. У комбінезонах у вигляді панди, корови (з вим’ям) або пікачу. З волоссям різних кольорів, пірсингом і татуюваннями.

І це дуже класно.

Адже повага до сексуальних меншин — це частина поваги до меншин будь-якого роду. Окремий випадок поваги до людини, до будь-якого члена суспільства.

І мені здається, тут із цим усе ж таки непогано.

Загалом, якщо шукаєте місце, де на старості років здійснити камінг-аут, то Рига цілком підходить.

Та річ же в рішучості й у тій енергії, яка витрачається на якусь проблему.

Якщо, скажімо, вживання свинини чи яловичини з питання смакових уподобань перетворити на релігійне питання?

І все. І на цій простій підставі почнуться суперечки, конфлікти, бійки і, можливо, навіть ціла священна війна.

Люди в цьому великі майстри — вигадувати відмінності там, де їх немає. А потім роздувати важливість цих відмінностей. Саме так наш примітивний мозок ділить людей на «своїх» і «чужих».

І, звісно, чужих можна й бити, і обзивати різними поганими словами, знищувати міста, де вони живуть, запускати в них дрони, ракети та інші шкідливі штуки.

Абсурд у тому, що приводом для такого поділу може бути що завгодно. 

Відмінність між племенами тутсі й хуту для європейця незрозуміла. А в Руанді через це мільйон людей перебили.

Хто тут знає, чим відрізняються суніти від шиїтів? 

Чому католики і протестанти Ірландії стріляли один в одного?