Ми живемо в епоху нісенітниці, і ніхто не знає, що з цим робити

Колумніст і головний редактор Current Affairs Натан Дж. Робінсон написав повний болю матеріал про очевидні, здавалося б, речі — найвідоміші й найуспішніші люди постійно несуть нісенітницю (bullshit), і їм усі вірять, тому що вони відомі й успішні.

• Ілон Маск постійно вигадує особливості автомобілів Tesla, яких не існує, а його The Boring Company не виконала й десятої частини обіцянок — тих самих поїздів Hyperloop як не було, так і не видно на горизонті;
• Засновник криптобіржі FTX Сем Бенкман-Фрід обманув мільйони, вдаючи, ніби він мало не святий;
• Популярний американський політик Джордж Сантос вигадав, що він наполовину єврей, наполовину чорний,  що його мати була вбита під час терактів 11 вересня, що в нього пухлина мозку (усе це — брехня) і був обраний до Палати представників США;
• Джо Рогана радили неефективні ліки від COVID-19 і стверджували, що Атлантида була реальною;
• Страхова програма Обами — bullshit;
• Дональд Трамп просто був Дональдом Трампом (і продовжує бути популярним);

Відповідів, що з цим робити, немає. Робінсон пропонує фінансувати популяризаторів раціонального мислення й поступово створювати «культуру вдумливості» — але, схоже, це такий самий bullshit.

Найвиразніший філософський виклад теорії нісенітниці був запропонований Гаррі Франкфуртом у його короткій книжці “Нісенітниця собача».Франкфурт стверджував, що дурниці відрізняються від блуд, а в деяких відношеннях і гірше. Брехун знає, що те, що вони говорять, неправда. Базіків не волнує, правда це чи ні. Брехуни не відмовилися від усякого розуміння істини, але вони навмисно намагаються маніпулювати людьми, змушуючи їх думати інакше, ніж вони є насправді, тоді як базіки просто перестали перевіряти, чи мають заяви, які вони роблять, якесь схожість із реальністю:

“Коли говорить чесна людина, вона говорить лише те, що вважає правдою; а для брехуна, відповідно, необхідно, щоб він вважав свої заяви неправдивими. Однак для базік усі ці ставки скасовуються: він не на боці істини й не на боці брехні. Він узагалі не звертає уваги на факти, як чесна людина і брехун, за винятком того, що вони можуть мати стосунок до його зацікавленості в тому, щоб те, що він говорить, зійшло йому з рук. Його не хвилює, чи правильно те, що він говорить, описує реальність. Він просто вибирає їх або вигадує відповідно до своїх цілей”.

За словами Франкфурта, одна з причин, чому в нас так багато лайна, полягає в тому, що в суспільному житті люди опиняються в обставинах, коли їх закликають висловлювати думки на теми, яких вони не розуміють, і відчувають потребу заплутатися, просто вигадавши якусь нісенітницю:

“Нісенітниця неминуча, коли обставини вимагають, щоб хтось говорив, не знаючи, про що він говорить. Таким чином виробництво нісенітниці щоразу стимулюється, коли обов’язки або можливості людини говорити на якусь тему перевищують її знання фактів, пов’язаних із цією темою. Така невідповідність часто трапляється в суспільному житті, де людей часто спонукають — чи то їхні власні схильності, чи вимоги інших — багато говорити про питання, про які вони певною мірою не обізнані. Тісно пов’язані випадки виникають із поширеного переконання, що громадянин в умовах демократії зобов’язаний мати думку про все або, принаймні, про все, що стосується ведення справ у його країні”

Робота Франкфурта кумедна й корисна. Я дійшов висновку, що загалом люди справді вірять у власну нісенітницю. Тобто, вони справді турбуються про “реальність”; вони просто думають, що їхні особисті переконання є точним описом цього. Сповідувати розсудливість і насправді бути розсудливими – зовсім різні речі, але багато людей, яких я б відніс до категорії “базік”, переконані, що кожне їхнє слово – Божа правда.

У нас просто не вистачає публічних ловців лайна. Twitter, колосальна яма лайна, тепер управляється самим королем балаканини.(Вскоре после приобретения Twitter Маск продвигал безумную теорию заговора о том, что на мужа Нэнси Пелоси напал любовник-гей.) Нам потрібно більше людей, які допомагають іншим бачити крізь упевнені хибні твердження гучних і успішних.

Чепуха часто буває небезпечною — під час пандемії безліч людей дослухалися до жахливих медичних порад людей, які не знають, про що говорять, а ті, хто уникав вакцинації або думав, що часник кращий за маски, зрештою померли.

Кількість “фейкових новин” у соціальних мережах нескінченно обговорюється. Але проблема значно глибша, ніж алгоритми каналів Twitter і Facebook. У нас також є культура, в якій самовпевненість винагороджується, а не стримується, і люди можуть бачити, що з достатньою кількістю безсоромного вихваляння ви можете стати найбагатшою людиною у світі або президентом Сполучених Штатів. Швидкого вирішення проблеми не існує, але нам, принаймні, потрібно зрозуміти, що саме ми намагаємося змінити…