Чоловіки в еміграції: адаптація крізь призму алкоголю, ігр і трудоголізму

Почнімо цей подкаст із жарту: інколи не стільки страшні тривога, депресія та адаптація, скільки ті способи, якими ми намагаємося з ними впоратися. Але як мовиться, у кожному жарті є частка жарту. Досліджуючи адаптацію чоловіків у міграції, мимоволі стикаєшся з питанням: усі начебто якось упоралися, ніхто не повернувся назад. Та, тим не менш, залишається велика кількість психологічних проблем.

Тому, посилаючись на дослідження, проведене за підтримки Free Russian Foundation, ми розглянемо, як чоловіки в міграції справляються і які стратегії виявляються неефективними.

Спробуйте послухати цей та інші наші подкасти на своїх улюблених платформах у дорозі, у спортзалі, на роботі або під час відпочинку:

У межах дослідження респондентам поставили запитання: “Як ви справляєтеся з проблемами в міграції?” Виявилися певні тенденції. Важливо розуміти, що кожен чоловік і кожна жінка адаптуються по-своєму, і стверджувати, що в усіх чоловіків так, а в усіх жінок інакше — не зовсім коректно. Наприклад, Вася і Петя можуть адаптуватися зовсім по-різному. Не можна говорити про якісь універсальні “чоловічі стратегії”.

Перша поширена стратегія — це алкоголь. На жаль, багато людей використовують його як спосіб впоратися зі стресом. Ідеться не завжди про крайні форми алкоголізму, коли людина буквально валяється під парканом. Це може бути так званий “побутовий алкоголізм”: келих вина щовечора, трохи більше пива. Хоча деякі люди в глибинних інтерв’ю зазначали протилежне — що еміграція стала для них способом відмовитися від шкідливих звичок. Наприклад, один чоловік поділився, що з початком політичних проблем у його країні він перестав уживати алкоголь, щоб не сплачувати акцизи.

Наступний копінг — соціальна ізоляція. Це може здаватися логічним кроком, особливо якщо потрібно інтегруватися в нове суспільство. Але цей спосіб працює проти: здається, що соромно знайомитися з новими людьми, починати нові стосунки. Особливо це актуально для чоловіків, у яких після переїзду могла розпастися пара або спочатку не було стосунків. Соціальні стереотипи відіграють роль: чоловіки вважають, що для побудови стосунків їм потрібно спочатку забезпечити себе фінансово, що в міграції робити складніше. Це може посилити ізоляцію.

Тим, хто відчуває бажання замкнутися, я б порадив згадати історію про барона Мюнхгаузена, який “витягнув себе за волосся”. Можливо, варто почати з малого — спочатку познайомитися з однією людиною, потім з іншою, поступово розширюючи коло спілкування.

Інша стратегія — залежності, зокрема ігрові. Деякі чоловіки замикаються в собі й починають грати в комп'ютерні ігри, наприклад, “Танки”. Гра стає єдиним джерелом позитивних емоцій, що може призвести до ігрової залежності. В глибинних інтерв'ю згадувалися випадки, коли емігранти починали захоплюватися казино, оскільки в їхніх рідних країнах азартні ігри були заборонені.

Наступний копінг, який може здатися не копінгом, — трудоголізм. Багато чоловіків у міграції відчувають, що земля йде з-під ніг, і хапаються за роботу, що призводить до залежності. При цьому страждають інші сфери життя — особисті стосунки, хобі, дружба. Це створює замкнене коло: з одного боку, робота допомагає справлятися з реальністю, з іншого — крім роботи нічого не залишається. Трудоголізм небезпечний тим, що якщо людина втратить роботу, їй не буде на що спертися.

Ще один важливий момент — уникання емоцій. Багато чоловіків вважають, що треба триматися, ігноруючи свої почуття. Але придушені емоції все одно рано чи пізно «вилазять». Один із моїх клієнтів розповідав, що не хоче сумувати через своє втрачене життя, хоча це його дуже непокоїть. Я запропонував йому виділяти 15-20 хвилин на день на сум. Це дає змогу керувати своїми емоціями, а не навпаки. Можна навіть завести «пледик для страждань» — це допомагає свідомо проживати негативні почуття.

Перекладання вини на інших — ще одна поширена стратегія, особливо в тих сім’ях, де чоловік має труднощі з адаптацією. Це руйнує стосунки, оскільки жінка не бачить у своєму партнері опори. Важливо визнати свою відповідальність за ухвалені рішення, наприклад, за переїзд до іншої країни.

У дослідженні також з’ясувалося, що найвищий рівень тривоги й депресії спостерігається в тих, хто живе в еміграції два роки й довше. У перший рік люди часто відкладають розв’язання проблем, сподіваючись, що все саме собою владнається. Однак через два роки приходить усвідомлення, що час було втрачено, що призводить до зниження самооцінки.

І насамкінець, про що хотілося б сказати: головний копінг у чоловіків — не звертатися по допомогу. Багато чоловіків вважають, що визнавати проблеми — це проявляти слабкість. Однак пошук підтримки, чи то розмова з друзями, чи запис на мовні курси, може значно допомогти.

Пам’ятайте, що всі проблеми розв’язувані. Важливо визнати їхню наявність, подивитися на досвід інших і обрати способи розв’язання, які не створять нових проблем. Бажаю вам успішної адаптації й до нових зустрічей у наших подкастах.