Актив чи пасив? Чому геї часто соромляться бути ботомами й брешуть у Grindr про свою бажану роль у ліжку

У квір-спільноті й поза її межами тема сексу часто оточена міфами про нескінченне й безтурботне задоволення. Але реальність набагато складніша й делікатніша. Боттомінг (роль партнера, який приймає, під час анального сексу) досі супроводжується величезною кількістю сорому та психологічного напруження. Для багатьох геїв цей досвід асоціюється зі зниженням маскулінності, втратою контролю та внутрішньою гомофобією. Тоді як про «топів» говорять із гордістю, бути «боттомом» часто вважається приводом для жартів або навіть образою.

Психотерапевт, тренер і модель Дарреном Дозі Смітом (Darren Dosy Smith) розібрався в цьому питанні.

Але ж ми живемо в епоху сексуальної свободи. Звідки взагалі береться сором навколо боттомінгу?

Цей сором глибоко вкорінений у гетеронормативності та патріархальних настановах, які ми мимоволі засвоюємо із самого дитинства. Суспільство століттями транслювало модель, у якій чоловік — це завжди активний, домінантний «альфа-самець», а жінка — пасивна, підлегла сторона, яка приймає.

Коли гей бере на себе роль боттома, він стикається зі страхом здатися жіночним, «слабким» або посісти підлегле становище. Виникає глибокий внутрішній конфлікт: тобі здається, що, погоджуючись на цю роль, ти зраджуєш власну маскулінність. Психотерапевти називають це інтерналізованою гомофобією та мізогінією — коли суспільні упередження перетворюються на твій власний жорстокий внутрішній голос, який звинувачує тебе в «неправильності».

А як на це впливають раса, культура та закони? Чи однаковий сором для всіх?

Ні, сором накопичується шарами — це явище дослідники називають інтерсекційністю. Для кожної людини цей коктейль індивідуальний і залежить від багатьох чинників.

Наприклад, якщо ти виріс у культурі із сильним впливом релігії або колоніального минулого (психотерапевт Даррен Дозі Сміт згадує наслідки британського колоніалізму в колишніх колоніях, таких як країни Карибського басейну чи Африки), гомофобні закони накладають надзвичайно тяжкий відбиток. Навіть переїхавши до ліберальної Великої Британії, людина продовжує нести в собі цей страх і почуття провини, адже в її рідній країні за гей-секс або анальний секс може загрожувати не просто ув’язнення, а смертна кара.

Крім того, спільнота проєктує расові стереотипи: від темношкірих чоловіків часто вимагають бути винятково «альфа-топами», тоді як азійських чоловіків стереотипно сприймають як покірних ботомів. Усе це створює колосальний тиск і заважає зрозуміти, чого насправді хочеш саме ти.

Чи правда, що історична пам’ять теж відіграє роль? До чого тут епідемія ВІЛ?

Це надзвичайно важливий чинник для старших поколінь, але його відлуння долинає й до молодих. Люди, які застали кризу СНІДу, несуть у собі глибоку колективну травму та скорботу за втраченими близькими. У ті часи в суспільній свідомості закріпився руйнівний зв’язок: «гей-секс убиває».

І хоча сьогодні ми живемо в епоху ДКП (доконтактної профілактики, PrEP) і секс став безпечнішим, цей підсвідомий страх («якщо я буду ботомом, я помру?») досі може заважати розслабитися й викликати тривогу в тих, хто пережив ті часи. Ба більше, молоді люди, які виросли у вільнішому середовищі, часто не розуміють цієї травми, що може призводити до стигматизації старшого покоління.

Поговорімо про практичний бік. Чому підготовка до сексу перетворюється на муку?

«Гігієнічна тривога» — величезна проблема для ботомів, про яку часто замовчують. Оскільки анальний секс фізіологічно пов’язаний з органом виділення, у суспільстві за ним закріпився ярлик «брудного» й «табуйованого». Це породжує панічний страх «не бути ідеально чистим».

Даррен Дозі Сміт розповідає, що деякі його клієнти взагалі нічого не їдять у день, коли планують бути ботомами. Вони готові годинами голодувати, аби уникнути незручності перед партнером. Але секс — це живий фізіологічний процес, і «аварії» іноді трапляються. Сором і відраза, виявлені партнером у разі такої неприємності, можуть завдати глибокої психологічної травми й повністю заблокувати твоє бажання займатися сексом у майбутньому.

Цікавий факт: індустрія намагається розв’язати цю проблему технологічно. Наприклад, компанія Polar Labs розробила спеціальну бар’єрну кульку, яку вводять усередину перед сексом і яка усуває потребу робити клізму. Розробники навіть тестували його на спеціальній «трах-машині» зі штучними фекаліями різного рівня, щоб довести його надійність.

Як ця тривога впливає на тіло фізично? Боттомінг — це завжди боляче?

Анальний секс не має бути болісним, але тривога перетворює його на тортури. Секс — це глибокий зв’язок розуму й тіла (mind-body connection). Якщо твоя голова забита думками про чистоту, про те, як тебе оцінює топ, чи гладко виголене або відбілене твоє тіло, ти просто не зможеш розслабитися.

У відповідь на психологічний дискомфорт м’язи живота й тазового дна рефлекторно стискаються. Намагатися проникнути в напружене тіло боляче й травматично, це може призвести до тріщин і кровотеч. Через це виникає замкнене коло: страх болю спричиняє напруження -> напруження спричиняє біль -> біль підсилює страх сексу. Зрештою ти почуваєшся «бракованим» і неспроможним, адже «всі навколо займаються класним сексом, а я не можу».

Але ж в інстаграмі та застосунках усе виглядає ідеально! Невже всі брешуть?

Нас оточує створений культурою та медіа міф про те, що геї займаються карколомним сексом, який змінює життя, 24/7 за будь-яких умов. Соцмережі забиті ідеальними «адонісами» (наприклад, із круїзів Atlantis), через що виникає відчуття тотального FOMO (страху втраченої вигоди). До того ж порноіндустрія нав’язує нереалістичні стандарти: величезні члени, багатогодинний секс без болю та підготовки.

Насправді ж люди втомлюються на роботі, хворіють, переживають через свою зовнішність. Для когось нескінченний секс — це не суцільне задоволення, а спосіб заглушити психологічну травму, насильство, відторгнення чи самотність.

«Хто зверху — той і головний». Чи справді топи мають усю владу?

Це головна хибна думка, нав’язана гетеронормативною ієрархією. Суспільство вважає, що активний партнер («альфа-топ») домінує й тримає у своїх руках усі ниточки. Але в психологічному плані все якраз навпаки: саме боттом (субмісивний партнер) має реальну владу в ліжку.

Топ лише виконує роль, яку ботом дозволяє йому грати. Ботом у будь-який момент може сказати «стоп», забрати свою силу назад і зупинити процес. Ба більше, саме ботом найчастіше визначає, що відбуватиметься: секс стається тоді, коли він фізично й психологічно до цього готовий. Ботомінг вимагає колосальної довіри, адже ти впускаєш людину всередину свого тіла — і це позиція величезної сили, а не слабкості.

А що, як моя роль у ліжку суперечить моїй роботі або способу життя?

Це класичний приклад токсичного сорому. Уяви ситуацію: ти працюєш керівником у сфері фінансів, проводиш важливі зустрічі, ухвалюєш жорсткі рішення й маєш виглядати авторитетно. Але в ліжку твоя фантазія — бути абсолютно покірним ботомом. Багато людей не наважуються втілити свої бажання, бо бояться, що партнер побачить їх «слабкими» або це якось вплине на їхній реальний статус.

Але психотерапевти нагадують: автентичність не означає, що ти маєш бути однаковим у всіх сферах життя. Цілком нормально носити різні «маски» на роботі, у компанії друзів і в спальні. Головне — знайти безпечний простір і партнера, якому ти довіряєш, щоб на певний час відпустити контроль і насолодитися своєю вразливістю. Як сказав один зі співрозмовників ведучого подкасту Джона Діна: «Немає нічого маскуліннішого за секс двох чоловіків, сповнений тестостерону».

Застосунки вимагають швидких відповідей: «Що ти любиш?». А що, як я не знаю або хочу різного?

Секс-культура в застосунках для знайомств привчила нас до транзакційного сексу, де партнери мають миттєво визначити свої ролі («топ» або «ботом»). Але сексуальність плинна. Ти можеш проходити через різні етапи в житті: в один період тобі подобається одне, в інший — інше, а іноді ти взагалі не хочеш проникнення.

Вимога жорсткої категоризації позбавляє нас можливості досліджувати себе. У транзакційному середовищі дуже складно проявити вразливість і сказати: «Слухай, я пробував ботомити лише кілька разів, мені було боляче, я боюся. Спробуймо повільно, з поцілунками й пестощами». Для такого зізнання потрібні сміливість, довіра й партнер, який не виявиться егоїстом.

А чи обов’язково взагалі проникати одне в одного, щоб це вважалося «справжнім сексом»?

Абсолютно ні. Ми звикли визначати секс дуже вузько — суто як пенетрацію. Але секс — це значно ширше поняття. Поцілунки, взаємна мастурбація, оральні пестощі, обійми на дивані — усе це повноцінний, легітимний секс, який може приносити неймовірне задоволення та емоційне наповнення.

Якщо сьогодні в тебе немає настрою або сил для ботомінгу, це не означає, що секс скасовується або що ти «не впорався». І якщо тобі взагалі не хочеться, щоб у твоєму анусі щось було, — це теж цілком нормально. Твої межі й твій комфорт завжди важливіші за чужі очікування.

Що робити, якщо після сексу залишається дивне відчуття провини?

Це поширене явище, особливо під час швидкого сексу без зобов’язань. Коли партнер одразу після оргазму одягається й іде у своїх справах, партнер, який приймає, може залишитися з гнітючим відчуттям спустошеності та провини.

З фізіологічного погляду ботомінг — це глибоко інвазивний процес, після якого тілесні відчуття можуть зберігатися протягом кількох годин або навіть днів. Якщо секс супроводжувався психологічним напруженням, це відчуття «вторгнення» може перетворитися на сором.

У таких випадках критично важливою є турбота після сексу (aftercare). Це можуть бути обійми з партнером, спільний відпочинок або — якщо ти наодинці — тепла ванна, читання книжки, музика й турбота про себе. Це допомагає стабілізувати гормональний фон і повернути відчуття безпеки.

Як подолати психологічний блок і повернути собі задоволення?

Психотерапевт Даррен Дозі Сміт пропонує кілька конкретних технік:

1. Усвідом і прийми свої думки. Твій сором і тривога не виникли нізвідки — їх нав’язало суспільство. Дозволь цим думкам бути, але пам’ятай, що вони не відображають реальність і не визначають твою цінність.
2. Досліджуй себе самостійно (Body mapping). Перш ніж практикувати секс із партнером, досліди своє тіло в безпечній обстановці без жодного тиску. Використовуй пальці, дилдо, якісний лубрикант. Навчися розуміти, які відчуття тобі приємні, а які — ні.
3. Вчися розслаблятися. Використовуй психосексуальні техніки дихання. Не намагайся терпіти біль. Якщо щось іде не так, не звинувачуй себе й зроби паузу.
4. Обирай безпеку й довіру. Намагайся досліджувати нові ролі з людьми, яким ти довіряєш. Заздалегідь обговорюйте домовленості та межі.
5. Не бійся просити про допомогу. Якщо ти пережив травматичний досвід, не соромся звернутися до дружньо налаштованого психотерапевта або скористатися ресурсами профільних організацій (наприклад, LGBT Hero).

Статтю підготовлено на основі матеріалів Oakpath Therapy (oakpath.co.uk).