Більше, ніж секс: співробітник гей-сауни розповів, чому обожнює свою роботу

Видання Queerty опублікувало матеріал про співробітника однієї з американських гей-саун, який розповів, за що він любить свою роботу. Текст заслуговує на увагу не лише сам по собі, а й через контекст: він вийшов у момент, коли тема гей-саун у США раптово знову опинилася в центрі політичного порядку денного — причому без жодної іронії, на рівні законодавчих ініціатив.

Що написав співробітник сауни

Історія, яку переповідає Queerty, почалася в сабреддіті AskGayBros, де анонімний працівник однієї із саун (без зазначення закладу і міста) розповів, за що він насправді любить свою роботу. За його словами, сауна — це не лише простір для сексу, а й місце розслаблення та відкритості, де люди можуть не тільки отримувати задоволення, а й спілкуватися, захоплюватися одне одним і розбиратися в собі. Він згадував, як на його очах в одному й тому ж приміщенні зустрічалися пари, а колишні партнери не влаштовували одне одному сцен, і як туди приходили літні чоловіки, які щойно зробили камінг-аут, разом із молодшими, що проходять той самий шлях. Окремо він зазначив: з боку сауни часто судять поверхово, не розуміючи, що для багатьох постійних гостей це далеко не тільки про секс.

Пост підхопили одразу кілька квір-медіа та агрегаторів і перетворили особисте зізнання на міні-жанр: «працівник сауни руйнує стереотипи». Це не перший такий текст: в останні роки регулярно виходять схожі матеріали — від TikTok-роликів працівників, які скаржаться на те, що реальна робота складається переважно з прибирання і стійки реєстрації, а зовсім не з безконечного сексу, до есе колишніх працівників саун про те, чому їх навчила ця робота.

🇹🇭 Krab Bangkok: Путівник найбільшою гей-сауною столиці Таїланду

Чому це не просто ностальгічний жанр

Річ у тім, що сауни як інститут — це не тільки об’єкт медіа-курйозів, а й жива частина історії гей-спільноти, історія якої куди старша і драматичніша, ніж може видатися з мемів і репостів.

Гей-сауни в США сягають кінця XIX — початку XX століття: наприклад, знаменита нью-йоркська Everard Baths, спочатку турецька сауна, до 1920-х стала місцем зустрічей майже виключно квір-чоловіків, попри поліцейські рейди 1919–1920 років. До 1970-х сауни оформилися в цілу індустрію: наприклад, мережа Club Baths свого часу налічувала до 42 закладів по всій Північній Америці — від Атланти й Балтімора до Сан-Франциско та Маямі.

Розквіт припав на 1970-ті — час сексуальної революції та зростаючої видимості гей-руху. А потім стався злам: у середині 1980-х, на піку паніки навколо епідемії ВІЛ/СНІДу, власті кількох американських міст, включаючи Нью-Йорк, в екстреному порядку закрили сауни, вважаючи їх розсадниками інфекції. Нью-Йорк, наприклад, увів відповідні санітарні норми у 1985 році — і на їх підставі місто закрило місцеві гей-сауни вже наступного, 1986-го.

Проблема в тому, що «екстренні» заходи 1980-х так і лишилися чинними на десятиліття — попри те що медицина відтоді кардинально змінилася.

Секс, адреналін і історія: що таке гей-крузинг і чому він не зник в епоху додатків

Сауни повертаються. Буквально — через законодавців

Наразі в США відбувається помітний рух у зворотний бік — і це вже не окремі сміливі підприємці, а офіційна політика.

Міннеаполіс. На початку 2026 року місто скасувало власну заборону на сауни, що діяла 38 років.

Сан-Франциско. Місто давно пішло іншим шляхом: там сауни не були повністю заборонені, а натомість працюють під санітарним наглядом і регулюванням — по суті, легальна, але контрольована модель.

Нью-Йорк. Найпомітніша подія — саме цього тижня. Сенатор штату Ерік Боттчер і член асамблеї Тоні Саймон внесли до законодавчих зборів штату законопроєкт під назвою Public Health Modernization Act (Закон про модернізацію громадського здоров’я), який має скасувати чинну з 1985 року заборону на «дорослі сауни» і замінити її системою ліцензування та регулювання. Згідно з текстом законопроєкту, якщо його буде ухвалено, Департаменту охорони здоров’я штату дадуть пів року на розробку конкретних правил ліцензування і роботи таких закладів.

Аргументація авторів законопроєкту ґрунтується на тому, що медичний ландшафт навколо ВІЛ радикально змінився: з’явилися доконтактна (PrEP) і постконтактна (PEP) профілактика, рутинне тестування і ефективне лікування — тобто весь той арсенал, якого не існувало в 1985 році, коли рішення про закриття саун ухвалювалося в умовах паніки й майже повної відсутності знань про вірус. Боттчер прямо заявив, що екстрені заходи зразка епідемії не повинні були на десятиліття перетворитися на постійну політику.

Ініціативу підтримали, зокрема, представники медичної спільноти: головний медичний спеціаліст нью-йоркської клініки Callen-Lorde заявив, що регульовані заклади створюють можливість вибудовувати довіру й надавати послуги, які реально покращують показники здоров’я спільноти, — по суті, легальні сауни простіше охопити просвітницькими й профілактичними програмами, ніж підпільні точки. Ветеран ЛГБТ-руху Аллен Роскофф у своєму заявленні підкреслив, що нью-йоркські сауни були не просто місцем для сексу незнайомців, а символом спільноти, її культури й боротьби за громадянські права.

Подібна логіка лягла в основу рішення про легалізацію саун у Міннеаполісі: міська влада прямо називала такі заклади інструментом охоплення аудиторії, яка інакше залишається поза полем зору служб профілактики ВІЛ.

А як щодо критиків

Не всі сприйняли ініціативу з ентузіазмом. Консервативні медіа вже розкритикували нью-йоркський законопроєкт, назвавши його спробою повернути «секс-сауни епохи СНІДу» під виглядом турботи про гей-культуру і нагадавши, що саме сауни в 1980-х пов’язували з прискореним поширенням вірусу, який забрав понад 100 тисяч життів лише в Нью-Йорку.

Думка. «Ти просто один із…». Як гей-сауни допомагають пережити самотність — і чому це не завжди працює

Прихильники законопроєкту відповідають на це тим самим аргументом, що й у разі легалізації в інших містах: заборона не зупинила попит, а лише витіснила зустрічі в менш безпечні й ніким не регульовані умови, що якраз і підриває ті цілі громадського здоров’я, заради яких заборону колись запровадили.

Джерела та подальше читання:

– State Senator Erik Bottcher, Assemblymember Tony Simone — прес-реліз про законопроєкт Public Health Modernization Act, NYSenate.gov
– «New York lawmakers propose lifting 1985 ban on LGBTQ+ bathhouses» — Gothamist
– «Чи можуть у Нью-Йорку з’явитися сауни? Новий законопроєкт каже: так» — The Advocate (згадує скасування заборони в Міннеаполісі та модель Сан-Франциско)
– «Гей-законодавці вносять законопроєкт, щоб легалізувати сауни в штаті Нью-Йорк» — LGBTQ Nation
– «Міська рада схвалює легалізацію саун, що, за словами прихильників, є критично важливим для громадського здоров’я» — LGBTQ Nation, про рішення Міннеаполіса
– «“Жахливо”: законодавці Нью-Йорка намагаються повернути сауни епохи СНІДу…» — RedState, критична точка зору
– «Жива історія гей-саун: від скандалу XV століття до сучасного елемента» — PinkNews, історія інституту
– «Is this the Wildest Queer Address in NYC?» — Queer Happened Here, історія мережі Club Baths