«Квір-Вірменія»: Розповідаємо, як єреванська драг-сцена вийшла з тіні і чому це лякає консерваторів

Єреван завжди вважався містом суворих традицій, але в останні роки тут сталося дещо несподіване: драг-культура, що тривалий час ховалася в таємних офісах НУО, почала заповнювати клуби й ставати частиною міського порядку денного. На це вплинули і «оксамитова революція», і масова міграція росіян після початку війни в Україні. «Doberman media» розповідає, як вірменські дрег-квін борються за право на самовираження в одній із найбільш гомофобних країн Європи, чому оренда житла стала для них питанням безпеки і як образи «королев» використовують у політичній боротьбі.

«Мати вірменського дрегу» і підбори на скотчі

Історія сучасного вірменського дрегу почалася не з блиску софітів, а з імпровізації в закритих просторах. Лео, яку сьогодні називають «матір’ю вірменського дрегу», згадує свій перший виступ як суцільний хаос: у неї не було ні костюмів, ні професійного гриму, а підбори довелося примотувати до ніг скотчем. Тоді, приблизно 2017 року, дрег-артистів вважали «фріками» навіть усередині ЛГБТ-спільноти. Виступи здебільшого відбувалися на заходах, спонсорованих правозахисними організаціями, такими як Pink Armenia, і часто піддавалися цензурі з боку самих організаторів.

Довгий час головною точкою відліку для квір-спільноти був 2012 рік, коли в Єревані радикали підірвали DIY-бар. Ця подія на десятиліття загнала культуру в тінь. Однак після «оксамитової революції» 2018 року в суспільстві з’явилися надії на демократизацію. Хоча прем’єр-міністр Нікол Пашинян публічно визнавав роль жінок у протестах, реальних змін у гендерній політиці було небагато: в кабінеті жінки залишилися в явній меншості, а питання прав ЛГБТ і досі ігноруються владою.

Ефект релокації: Як росіяни змінили єреванські клуби

Справжній тектонічний зсув стався 2022 року. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну та подальшої мобілізації в Вірменію хлинули десятки тисяч росіян. Серед них було багато квір-біженців, які рятувалися від репресивного російського законодавства.

Це змінило єреванську сцену двома способами: з’явилася нова аудиторія і професіонали і змінилося сприйняття «чужого».

Якщо раніше драг-шоу збирали кілька десятків людей у підвалах НПО, то тепер на «Драг-бал» приходять сотні глядачів, а в клубах на кшталт Poligraf виступають артисти нової хвилі: Lady Die, Gigi Aries, Frigid Bardo.

В Єревані навіть з’явився своєрідний міжнародний наступництво: російська драг-артистка Моллі, яка втекла з РФ після рейдів і звинувачень в «екстремізмі», заснувала в Арменії свій драг-хаус, ставши «матір’ю» для нового покоління місцевих виконавців.

Подвійні стандарти і «смішні жінки»

Вірменське суспільство демонструє разючий дуалізм. На місцевому телебаченні десятиліттями популярні коміки-чоловіки (наприклад, колишній мер Єревана Айк Марутян або Гарік Папоян), які переодягаються в жінок заради сміху. Це вважається нормальним і кумедним. Але щойно переодягання стає частиною квір-ідентичності або політичного висловлювання, реакція змінюється на агресію.

Драг-квін Гарік (відомий як Карабіна), який став героєм документального фільму «Красуня і адвокат», розповідає, як складно поєднувати життя в патріархальному суспільстві з мистецтвом драґу. Попри ворожість (93% населення налаштовані до ЛГБТ негативно), він намагається «будувати мости», створюючи традиційну сім’ю з жінкою-адвокаткою, водночас продовжуючи виступати.

Економіка виживання: Оренда як вирок

Зростання популярності драґу має і зворотний, трагічний бік. Через наплив мігрантів вартість оренди житла в Єревані злетіла в рази — однокімнатні квартири подорожчали з 150 до 500 доларів. Для молодих квір-вірмен, які часто працюють на низькооплачуваних роботах, це стало катастрофою.

Багатьох змусили повернутися в сім’ї, де їх не приймають. За даними Pink Armenia, це призвело до різкого зростання випадків домашнього насильства: якщо у 2023 році було зафіксовано 22 випадки, то у 2024-му — вже 38. Квір-людей замикають удома, піддають тортурам і позбавляють засобів зв’язку.

Політична зброя і страх перед поліцією

Драг-культура в Вірменії залишається глибоко політизованою не з власної волі. Під час передвиборчих кампаній опозиція використовувала нейромережі для створення фейкових зображень Нікола Пашиняна поруч із драг-квін, щоб дискредитувати його «проєвропейський» курс в очах консерваторів.

Ризик фізичного насильства також нікуди не зник. Одне з недавніх прайд-шоу в Єревані закінчилося терміновою евакуацією, коли після знепритомнення артистки на місце викликали швидку і поліцію. Після заходу за однією з королев гнався чоловік із ножем, вигукуючи гомофобні образи. Поліція, як зазначають активісти, часто виявляє нечутливість або агресію під час рейдів.

Що далі?

Попри загрози, єреванський драг продовжує еволюціонувати. Із «шоу фриків» він перетворюється на форму сучасного мистецтва, яка осмислює національну ідентичність, використовуючи образи з кіно Параджанова і вірменської літератури.

«Ми більше не можемо просто боятися і сидіти в шафі, — говорить Лео. — Ми повинні бути сміливими і жити своєю правдою».

Для Вірменії, що застрягла між радянським минулим і прагненням до ЄС, драг-культура стала лакмусовим папірцем: чи готова країна прийняти індивідуальну свободу як реальну цінність, а не лише як лозунг із площі Республіки.