Надіслав дикпік — поширив порнографію? Як стаття 242 втручається в особисті переписки росіян

Контекст. У Росії затримали онліфанщицю Соню Мармеладову за виготовлення і поширення порнографії. За даними ЗМІ, справжнє ім'я дівчини — Софія Вершиніна, на продажу інтимних відео вона заробила понад 336 000 євро (30 млн рос.рублів). Силовики отримали доступ до її приватного каналу, експертиза визнала матеріали порнографічними. Тепер їй загрожує до 6 років позбавлення волі.

Сьогодні я прочитав новину про те, що в Росії заарештували чергову порно-модель за виготовлення і поширення порнографії.

Так, вона жінка. Так, наш журнал усе-таки трохи про інше. Тому переповідати її біографію, заробітки і подробиці облаштування чергової «порноімперії» я не буду. Жовта преса чудово впорається без моєї допомоги.

Мене зацікавило інше.

В останні роки подібних новин наче стало більше. То затримували вебкам-моделей. То порушували справу проти людини, яка продавала контент через Telegram. То когось засудили за відверті фотографії на сайті знайомств.

Звісно, «мені здається» — не найнадійніший метод дослідження. Мені іноді здається, що я непогано говорю німецькою, а потім працівник відомства ставить уточнювальне запитання — і теорія розсипається.

Тож зазирнемо-но ми в статистику.

Ніщо не говорить про тенденції чесніше за статистику. Особливо якщо спершу перевірити, що саме вона рахує.

Суди справді стали частіше

Судовий департамент при Верховному суді публікує форму № 10.3 — «Звіт про види покарання за найтяжчим злочином». Там можна подивитися, скільки людей щороку засуджують за конкретними статтями Кримінального кодексу.

За статтею 242 КК РФ — незаконне виготовлення та обіг порнографічних матеріалів — кількість засуджених виглядала так:

Тобто з 2021 по 2024 рік кількість засуджених зросла майже вдвічі.

У першому півріччі 2025 року за статтею 242 засудили ще 219 людей. За аналогічний період 2024-го їх було 179.

Виходить, мені не здалося. Новин справді стало більше не лише тому, що журналісти раптом відкрили для себе слово OnlyFans. За цим стоїть цілком помітне зростання кількості вироків.

Подивитися дані можна в розділі судової статистики Судового департаменту. Потрібна форма № 10.3 за відповідний рік.

Важливе уточнення: за сексуальною орієнтацією і статевою ознакою така статистика не ведеться.

Ми не знаємо, скільки серед засуджених чоловіків, скільки жінок, скільки геїв, скільки гетеросексуалів і скільки людей просто один раз надто сильно довірилися співрозмовнику з гарною фотографією в профілі.

Статистика показує кількість вироків. Але не пояснює, як саме інтимний файл опинився в кримінальній справі.

Майже всі справи йдуть за тяжкою частиною

У 2024 році з 398 засуджених за статтею 242 одразу 394 людини були засуджені за частиною 3.

Вона застосовується, коли поширення відбувається через інтернет, групою осіб або приносить дохід понад 50 тисяч рублів. За це передбачено від двох до шести років позбавлення волі.

Статистика не розділяє ці підстави. Ми не можемо сказати, скільки саме людей засудили за інтернет, скільки — за роботу групою, а скільки — за зароблені 50 тисяч.

Але давайте не будемо загадувати загадку століття.

У 2026 році людина рідко поширює цифрову порнографію за допомогою голубиної пошти. Інтернет присутній майже всюди: Telegram, соціальні мережі, хмарні сховища, сайти знайомств і приватні повідомлення.

Найцікавіше починається саме тут.

Бо для звичайної людини «поширювати порнографію» означає приблизно таке: створити сайт, завантажити туди тисячу відео, продавати підписку, найняти бухгалтера і одного дня виявити, що податкова — не твоя головна проблема.

Але у Верховного суду уявлення про поширення значно ширше.

Одна людина — вже аудиторія

У грудні 2022 року Пленум Верховного суду пояснив, що поширенням порнографічного матеріалу може вважатися його надсилання навіть одній конкретній людині.

Не публікація в каналі.

Не масова розсилка.

Не продаж підписки.

Одне особисте повідомлення одному одержувачу.

До переліку також входять надсилання в груповий чат, розміщення на особистій сторінці, публікація в групі та передача посилання, за яким файл можна завантажити.

Повну постанову можна прочитати на сайті Верховного суду.

Тобто, надсилаючи черговий свій дикпік, людина може вважати, що бере участь у добровільному секстингу двох дорослих людей.

А російське право теоретично може подивитися на це інакше:

— Виготовили?

— Допустимо.

— Через інтернет передали?

— Виходить.

— Вітаємо. Громадську мораль знову врятовано.

Особливо приємно, що її зазвичай рятують уже після вилучення телефона і детального вивчення всієї переписки.

Це вже не теорія

В одній із опублікованих справ чоловік надіслав порнографічне зображення вісьмом користувачам у «ВКонтакте».

Жодного відкритого каналу він не створював. Файл передавався в особистих повідомленнях, а частина співрозмовників сама просила його надіслати.

Суд усе одно визнав кожне надсилання окремим епізодом поширення.

Вісім отримувачів — вісім закінчених злочинів.

За кожним епізодом чоловікові призначили штраф у розмірі 100 тисяч рублів. Від покарання його зрештою звільнили через сплив строку давності, але телефон конфіскували.

Вирок опубліковано в базі судових рішень.

Справу розглядали за попередньою редакцією закону. Сьогодні використання інтернету прямо переводить дії в частину 3 статті 242, де вже йдеться про можливе позбавлення волі на строк до шести років.

Дуже бадьорий законодавчий шлях: від «скинь ще одну фотку» до тяжкого злочину буквально за кілька кліків.

Але чи є дикпік порнографією?

Не обов'язково.

Оголене тіло саме по собі не автоматично вважається порнографічним матеріалом. Фотографія без одягу, художнє ню та порнографія — юридично не одне й те саме.

Проблема полягає в тому, що сама стаття 242 не містить чіткого й вичерпного визначення дорослої порнографії.

Близьке визначення є в законі «Про захист дітей від інформації». Там порнографічною називається інформація з натуралістичним зображенням або описом статевих органів, статевого акту чи порівнянних сексуальних дій.

Але де закінчується еротика і починається порнографія, наперед вам ніхто точно не пояснить.

Цю межу постфактум проведе експерт.

Зазвичай високий ризик створюють великі плани статевих органів, ерекція, мастурбація та сексуальні дії. Експерт оцінює, на чому зосереджена увага, наскільки натуралістично зображена фізіологія і чи є в зображення якийсь інший контекст, окрім сексуального збудження.

Тобто ви можете вважати знімок естетичним дослідженням людського тіла.

Експерт може вважати інакше.

І, будемо чесні, остання думка в кримінальній справі чомусь виявиться трохи важливішою за вашу.

Зробив фото самого себе — все одно винний

Є й ще більш показова справа.

Чоловік зробив власні інтимні фотографії та розмістив їх на сайті знайомств. Експертиза визнала їх порнографічними знімками, на яких демонструвалися його геніталії в стані ерекції.

Суд установив, що чоловік виготовив порнографічні матеріали й публічно продемонстрував їх через інтернет.

Йому призначили два роки і шість місяців позбавлення волі умовно.

Рішення також опубліковано в судовій базі.

У справі не було колишнього партнера, який поскаржився на публікацію. Не було прихованої зйомки. Не було постановки з акторами, операторами й людиною, яка ходить майданчиком із хлопавкою.

Чоловік сфотографував себе й розмістив фотографії там, де дорослі люди зазвичай знайомляться, зокрема для сексу.

Можливо, держава очікувала, що на сайті знайомств користувачі обмінюватимуться фотографіями улюблених книжок і обговорюватимуть Чехова.

А згода нічого не змінює?

Змінює, але не завжди так, як хотілося б.

Якщо людина поширює інтимні фотографії іншої людини без її згоди, може додатково виникнути стаття 137 КК РФ — порушення недоторканності приватного життя.

Але стаття 242 влаштована інакше. Вона охороняє не згоду конкретного учасника листування, а суспільну моральність.

Тому навіть якщо:

— обидві людини повнолітні;

— обидва згодні на спілкування;

— одержувач сам попросив фотографію;

— на знімку зображено лише відправника;

це ще не гарантує відсутності складу злочину.

Зрозуміло, з цього не випливає, що поліція масово створює анкети в дейтингових застосунках, просить надіслати нюдси й одразу ж викликає слідчу групу.

Принаймні опублікована статистика цього не доводить.

Ми також не можемо стверджувати, що зростання вироків пов’язане саме з добровільним секстингом. Більша частина справ може стосуватися комерційних каналів, масових розсилок, вебкаму і публічних публікацій.

Але правова конструкція вже створена.

Особисте повідомлення одній людині офіційно може вважатися поширенням.

Чому це стосується саме нас

Формально стаття 242 нейтральна. У ній немає окремих правил для гетеросексуальної й гомосексуальної порнографії.

Але наслідки такої практики для геїв можуть бути тяжчими.

Для багатьох чоловіків дейтингові додатки, анонімні акаунти та закриті чати залишаються єдиним простором, де вони можуть вільно говорити про свою сексуальність.

Особливо якщо людина живе в невеликому місті, приховує орієнтацію від сім'ї, працює в консервативному середовищі або просто не хоче колись обговорювати свої вподобання із працівником поліції під протокол.

Кримінальна справа — це не лише штраф або можливе ув'язнення.

Це вилучений телефон.

Доступ до листування.

Імена співрозмовників.

Фотографії.

Експертиза інтимних матеріалів.

І примусовий аутинг перед людьми, яким ви взагалі не збиралися нічого розповідати.

Держава отримує доступ не лише до файлу, який визнала порнографічним. Вона отримує карту вашого особистого життя.

То чи можна сідати за дикпік?

Юридично чесна відповідь звучить дратівливо: залежить від обставин.

Не кожен знімок оголеного тіла визнають порнографічним.

Не кожен вчинок призводить до кримінальної справи.

Для обвинувачення потрібно довести, що людина розуміла зміст матеріалу і навмисно його передала, показала або опублікувала.

Але якщо експертиза визнає зображення порнографією, то його свідома відправка навіть одній повнолітній особі дійсно може вважатися розповсюдженням.

І ось тут стаття 242 перестає бути законом про якусь далеку порноіндустрію.

Вона заходить у спальню.

Потім у телефон.

Потім у приватний чат.

А потім пояснює, що все це було зроблено заради захисту суспільної моралі.

Залишається лише одне запитання.

Якщо мораль настільки крихка, що її може зруйнувати один дикпік у закритому листуванні, — можливо, проблема все ж не в дикпіку?