Колишній прем’єр Франції Габріель Атталь видав мемуари, де чесно розповів про стосунки зі Стефаном Сежурне. У відповідь він отримав хвилю гомофобії — і, здається, розпочав свою президентську кампанію.
У Парижі вийшла книга, на яку чекали всі, хто стежить за долею «макронізму». Габріель Атталь, якого ще нещодавно називали «політичним вундеркіндом» і «міні-Макроном», представив працю під назвою «Бути вільною людиною» (Être un homme libre).
Та замість дискусій про державний обов’язок чи реформу освіти Франція обговорює новий спалах ненависті в соцмережах. Журналіст Денис Катаєв побував на презентації й зафіксував: французька «толерантність» закінчується там, де політик вирішує бути надто щирим.
Зміст
Про що ця книга?
Це не просто звіт про виконану роботу в уряді. Атталь спробував написати людський портрет влади. Найбільш обговорювана частина — його стосунки з колишнім міністром закордонних справ Стефаном Сежурне.
Попри те, що про їхній союз (і подальше розставання) у Франції знали майже все, Атталь уперше описав це «зсередини». Він розповів про те, як важко поєднувати статус другої особи в державі й право на приватне життя, коли за кожним твоїм кроком стежать таблоїди та політичні опоненти.
Що сталося після публікації?
Щойно уривки книжки потрапили в мережу, на Атталя обрушився шквал гомофобних образ. Переважно — з боку прихильників ультраправих сил і радикальних консерваторів.
Тег із прізвищем політика заповнився хейтом. Опоненти звинуватили його в «нарцисизмі» та спробі відвернути увагу від реальних проблем країни «особистими подробицями».
Сам Атталь, утім, до такого прийому був готовий. Як зазначає Денис Катаєв, на презентації політик виглядав упевнено. Для нього ця книжка — спосіб «нормалізувати» свою біографію перед можливим ривком до Єлисейського палацу.
Чому це важливо для майбутнього Франції?
Габріель Атталь — один із найпопулярніших політиків країни. Багато хто бачить у ньому природного наступника Еммануеля Макрона на виборах 2027 року.
Випускаючи таку книжку, Атталь грає на випередження. Він сам розповідає свою історію, не залишаючи місця для «сенсаційних викриттів» з боку компромат-груп.
Реакція на книжку показала, що Франція й досі глибоко розділена. Поки Париж обговорює право на свободу самовираження, провінція й праві окраїни демонструють жорстку нетерпимість.
Для Атталя цей скандал став своєрідним бойовим хрещенням. Якщо він зможе вистояти під цією хвилею хейту, зберігши рейтинги, це доведе, що Франція готова до першого відкритого президента-гея. Якщо ж цькування вдарить по його популярності, «макроністам» доведеться шукати іншого кандидата.
0 коментарів
Введіть email — ми надішлемо одноразовий код. Без паролів і акаунтів.
Код надіслано на
Якщо лист не з’явився у «Вхідних» протягом кількох хвилин, перевірте папку «Спам», «Небажана пошта» або «Промоакції», оскільки деякі поштові сервіси можуть помилково поміщати туди автоматичні повідомлення