Думка. Запасний варіант без майбутнього. Як працює роман із одруженим бісексуалом

✦ Матеріал опубліковано в авторській редакції. Думки, оцінки та висновки, викладені в тексті, належать автору й можуть не збігатися з позицією редакції Doberman.media. Редакція не несе відповідальності за інтерпретації, заяви та висновки автора.

В одній зі своїх статей я визнаю за бісексуалами майбутнє, але хочу поговорити про інших, які зраджують, дають хибні надії й ставлять свої егоїстичні бажання вище за чужі. 

У світі таємних інтриг і подвійного життя ці одружені бісексуали влаштувалися королями: вдома борщ, стабільність, сім’я, а на стороні — коханець. Та й немає в цьому нічого поганого. Різноманіття, адреналін або просто тому, що “може”. І ось він сидить такий, кільце в кишені сховав і наспівує стару пісню про «ти мій».

Але ми-то знаємо, ти для нього — десерт. Я б навіть сказав унітаз для зливу, але не буду тебе ображати, ти й так тут жертва, мій хлопчику. Розумієш, ти для нього — додаток до його нудного життя, смачний, але не обов’язковий. Усе йде гладко, доки ти не вирішуєш, що досить бути «запасним аеродромом».

Тобі варто сказати: «Я знайшов нормального хлопця, який не ховається по кутках, і ми будуємо щось справжнє, без секретів і брехні», – і все, піздець! У «короля» зриває дах, і починається цирк: істерики, звинувачення, підрахунок витрат на подарунки. Чому? Тому що їхнє его не витримує удару.

Уявіть типовогo “женіатика”: він клянеться в любові, обіцяє, що незабаром усе зміниться — розлучиться, переїде, зробить вас центром свого всесвіту. Але це все слова, димова завіса. Насправді він комфортно влаштований у своєму шлюбі, де є рутина, діти, спільний побут, іпотека і дружина, якій він бреше. Починається цирк із кіньми: спершу шок і заперечення. «Як ти можеш? Ми ж разом! Я думав, ти мене любиш!» – кричить він, нервово крутячи кільце на пальці і не збирався нічого міняти. Він дзвонить посеред ночі, пише нескінченні повідомлення: “Ти зрадник! Ти мене використав!”. Та про яке кохання може йтися, коли все, що далі, — це не кохання? Ти звинувачуєш мене в зраді, бо я хочу простої гарячої кави від свого хлопця вранці? Хочу засинати й прокидатися не сам? Іронія в тому, що саме він використав ситуацію, щоб отримати краще з двох світів. Істерика може набирати обертів: сльози, погрози, маніпуляції. “Я розлучуся просто зараз, дай мені шанс!” – але це, як правило, блеф труса. Він не розведеться. Він просто хоче й далі приїжджати, зливати й уїжджати.

Чому вони так реагують? Усе просто: жонаті не допускають або не розуміють, що «річ» із його таємної шафи раптом ожила й пішла до іншого. Він звик, що ти завжди під боком — доступна, лояльна, не відсвічуєш, не вимагаєш багато. Це його “запасний аеродром”. Коли цей аеродром закривається, він панікує, як трирічна дитина, у якої забрали соску. Раптом усвідомлює, що не такий уже й непереможний, що хтось інший може дати більше. Плюс, ревнощі: “Як це ти знайшла когось кращого за мене? Я ж твій ідеал!” Вони влаштовують сцени — від гнівних монологів до спроб саботажу нових стосунків. “Той хлопець — ідіот, він тебе не вартий!” — кажуть вони, ігноруючи, що самі не могли (або не хотіли) запропонувати нічого стабільного.

А для тебе це стає моментом просвітлення. Ти витрачав час на когось, хто ховався за обручкою на пальці, а тепер бачиш: їхня істерика — не кохання, а найзвичайніше власництво. Вони не хочуть тебе втрачати не тому, що ти унікальний, а тому, що без тебе їхнє таємне життя стає нуднішим. Моя вам порада: якщо «женатик» почав цей спектакль — закривайте завісу і посилайте на хуй без права переписки. Біжіть. Не будьте запасним варіантом, не будьте десертом. Будьте основною стравою, яка комусь не до смаку.