Фільм «Один»: історія людини, з якої почався ВІЛ у СРСР. Подивіться його просто зараз (або додайте в закладки)

Сьогодні, 1 грудня у День боротьби зі СНІДом вийшов фільм Ігоря Садреєва «Один» на «Медузі». Це документальне розслідування розповідає історію першого нульового пацієнта в СРСР. Простими словами, про людину, яка “привіз СНІД у СРСР”.

Перші випадки ВІЛ у СРСР офіційно виявили 1986 року. Їх знайшли в іноземців і радянських громадян, які повернулися з-за кордону. Це була епоха, коли про вірус узагалі мало що знали, а влада намагалася показати, що «в нас такого немає». Тому тема майже відразу пішла в режим тиші, секретних доповідей і закритої статистики.

Хто вважається «нульовим» пацієнтом ВІЛ

Формально — ніхто. В документах пізнього СРСР немає фігури на кшталт західного «Patient Zero». Частіше згадують першу зареєстровану групу інфікованих — моряків, студентів, людей, які працювали за кордоном. Реальний же перший інфікований напевно був раніше, просто медики ще не вміли це виявляти.

Влада вважала ВІЛ «хворобою гниючого Заходу», асоціювала його із секс-просвітою, гей-культурою і «девіантною поведінкою». Це суперечило офіційній ідеології, тому тему просто заминали. Через це СРСР упустив час — профілактики не було, тестів мало, люди заражалися й не розуміли, що відбувається.

Цікаві факти з тієї епохи

• Перші тести на ВІЛ закупали за кордоном, своїх не було.
• Слово ВІЧ у пресі з’явилося помітно пізніше, ніж у медицині. До цього використовували розпливчасті формулювання на кшталт «небезпечна інфекція».
• Проводили примусові перевірки у моряків, мігрантів, артистів — фактично «профілювання за професією».
• У 1988 році в СРСР створили Центр із профілактики СНІДу — один із останніх серед великих країн.
• Наприкінці 80-х у країні вже були програми інформування, але виглядали вони дуже по-радянськи: плакати в дусі «будь пильним».
• У закритих звітах визнавали, що інфекція могла з’явитися в СРСР ще в першій половині 80-х, але прямих підтверджень не було.