Чи потрібен сьогодні «Диявол носить Prada 2»?

Схоже, Голлівуд остаточно сів на голку ремейків і ребутів. Усе, що ми любили в нульових, тепер повертається з приставкою «ре-». «Секс у великому місті» (вибачте, «І просто так…») з почестями відправили в архів — і, чесно, ми зітхнули з полегшенням. Та не встигли ми відсвяткувати похорон одного франшизного динозавра, як у дверях уже маячить новий гість: «Диявол носить Prada 2».

Культова сага про те, як мода може пожерти твою особистість швидше, ніж шаурма на Арбаті, готується до реінкарнації. Інтернет уже кипить: костюми — повз, актуальність — нуль, а в творців, схоже, лише одна мета — натиснути на кнопку «ностальгія».

Але давайте чесно: а чи може це взагалі спрацювати сьогодні?

Оригінал: коли Prada ще різала, як ніж

У 2006-му фільм виглядав як одкровення. Молода Енді з її наївними мріями проти Міранди Прістлі, крижаної богині, яка могла знищити одним поглядом. Але справжня головна героїня картини — це сама мода: снобська, жорстока, елітарна. Тоді це було ефектно. Сьогодні? Трохи запилено.

Мода вже давно зійшла з вежі зі слонової кістки й намагається здаватися «інклюзивною». Ми живемо в часи, коли будь-який «Hermes-gate» із дешевою робочою силою миттєво вибухає в соцмережах. І тут виникає питання: чи варто знімати фільм, який знову продаватиме образ недосяжного світу, де твою цінність вимірюють цінником на сумці?

Костюми: déjà vu у Valentino

Судячи зі злитих кадрів, Енді прогулюється із сумкою Valentino за три тисячі доларів, а Міранда все так само командує армією моди в костюмах Tom Ford. Для кого це шоу? Для глядачів, які справді можуть дозволити собі такі шмотки? Чи для нас, щоб ми знову почувалися «не тими»?

Утім, «Білий лотос» показав: дивитися, як інші тонуть у люксі, все ще може бути шалено захопливо. Але там це було частиною соціальної сатири. А тут — поки що схоже на спробу «порівняти гаманці».

Художники по костюмах: déjà vu #2

За гардероб відповідає дует Моллі Роджерс і Денні Сантьяго — ті самі, що вже «одягали» «І просто так…». Інтернет не забув, і Twitter (ой, пробачте, X) уже розривається: хтось скаржиться, що улюблениць вдягнули «як пенсіонерок», хтось звинувачує дует у повному відриві від реальної моди. Питання: чи хочемо ми довірити їм ще одну культову історію?

Герої: чи можна скасувати Міранду?

І нарешті, найгостріший момент: персонажі. Енді ще якось вписується в нову етику, а от із Мірандою та Емілі — суцільне мінне поле. Чи може Міранда Прістлі сьогодні лишитися тією самою демонічною перфекціоністкою, не перетворившись на карикатуру «токсичного боса»? І як залишити Емілі відданою зброєносницею, не потрапивши під критику за «жінку, яка служить жінці»?

Питань більше, ніж відповідей.

Тож чи потрібна «Prada 2»?

Можливо, так — якщо творці наважаться зробити не просто ремейк, а чесний коментар про те, як змінилася мода і її влада над людьми за останні 20 років. Але якщо все зведеться до «дивіться, Меріл знову в окулярах Chanel» — боюся, це буде не диявол, а пародія в Prada.