14 лютого. Магія сердечок і таємних послань працює (?)

14 лютого – чудове свято. Воно ідеально підходить людям, які їдять олів’є на Новий рік, дарують тюльпани на 8 березня й пірнають в ополонку на Водохреще.

День Святого Валентина, відповідно, спеціально призначений для романтики.

Я справді знаю людину, яка щороку заводить нові стосунки саме цього дня. Отже, магія сердечок і таємних послань працює.

Хоча звідки там узятися магії, зрозуміло не зовсім.

Я маю на увазі, що досі неясно, звідки взагалі взялося це свято.

Популярна легенда про християнського священика, який таємно вінчав римських солдатів (не між собою, але все ж). А вінчав таємно, оскільки тодішній римський імператор Клавдій II вважав, що самотній солдат воює набагато хоробріше, ніж людина сімейна. До дотримання законів, які вигадували імператори, в Римі підходили серйозно, тому Валентина стратили.

Є й більш драматичний варіант. Якби Валентин був римським патрицієм. А вночі — таємним християнином. І укладав християнський шлюб своїх слуг. Хтось доніс на Валентина, і всіх заарештували. Оскільки Валентин був голубої крові, влада була готова пробачити йому цей проступок. А от слуг ніхто жаліти не збирався. 

Тоді шляхетний патрицій домовився обміняти життя підлеглих на своє власне і був страчений. Перед смертю він попросив сліпу дівчинку передати на волю записку (ефектно, але неефективно). Дівчинка зрештою прозріла й стала красунею.

Обидві легенди, звісно, дуже привабливі й сповнені любові та романтики (під стать святу). Правда, ніхто так і не зміг знайти їм підтвердження.

Ба більше, у 1969 році Католицька церква взагалі виключила Валентина зі списку святих. З тієї причини, що про нього самого і його долю достовірно не відомо нічого, окрім того, що він загинув від “усікновення голови мечем”. Та й хіба мало було в Стародавньому Римі обезголовлених — і з приводу, і без! 

Як ще можна пояснити 14 лютого?

Мені особисто подобається варіант, що це відгомін давньоримського свята на честь богині кохання і бога Фавна (покровителя стад), яке з розмахом відзначали 15 лютого.

Традиції святкування були присвячені жіночій плодючості. Спочатку приносили в жертву тварин (природно), а з їхніх шкур робили ремінці. А потім зовсім голі молоді люди бігали по всьому Риму й хльостали цими ремінцями всіх зустрічних дам. Дівчата охоче підставлялися під удари, оскільки вважали, що це підвищить їхню фертильність. 

Наприкінці свята жінки теж роздягалися. І на цьому закінчується опис традиції, хоча впевнений, що самі традиції тривали до ранку.

Хіба не день закоханих? Романтика!

Як би там не було, день Святого Валентина відзначають давно й постійно. Причому з однаковим успіхом і в країнах колективного Заходу, і в Білорусі, і в Росії (незважаючи на несхвалення РПЦ). І це не модне віяння останніх років. 

Навпаки, ще в 19 столітті молоді люди й дівчата писали на валентинках свої імена, а потім тягнули жереб. Так формувалися випадкові пари, які мали залишатися разом до кінця дня. Часто результатом цих “сліпих” побачень ставали пари вже подружні й навіть діти.

З розвитком капіталізму 14 лютого спіткала та сама доля, що Різдво і День Всіх Святих. Він комерціалізувався. 

Ринкова економіка дуже чутливо вловлює можливість заробити. І знайшовши нішу, не заспокоїться, поки не займе її повністю.

Тільки в США обсяг продажів товарів, пов’язаних із Днем Святого Валентина, очікують у 2024 році десь на рівні 26 мільярдів доларів, включно з 250 мільйонами троянд і 145 мільйонами листівок. 

Та все ж не дарма, адже в тих самих Штатах близько 6 мільйонів пар цього дня поєднуються шлюбом. Святому Валентину (якщо такий був) такий масштаб навіть і не снився!

Загалом, якщо для того, щоб зробити перший крок назустріч своїй любові, вам потрібен офіційний привід, то ось він. У цей день можна ризикнути. Але не поодинці, а разом із мільйонами інших таємно закоханих, які разом із вами ронятимуть квіти, заїкатимуться й м’ятимуть валентинку в спітнілих долонях.

Хоча що це я іронізую?

Гарне свято, правда. Про любов, про секс, про надію.

Весна вже скоро.