“Помічали, як мало приділяється уваги такій штуці, як дружба?”

У дорослих людей же й так вистачає інших турбот: де заробити грошей, яку купити машину, у який садочок віддати доньку, як не забути день народження дружини… 

А дружба — це щось несерйозне, дитяче таке. Це щоб м’яч у дворі поганяти, карасів половити або покурити за гаражами.

У чек-листі дорослого мужика багато чого є. Там і дім, і дерево, і син. 

І, звісно, дуже важливо одружитися. Або завести коханку. Або і те, і інше.

Про друзів — ні слова. 

Виявляється, зовсім даремно.

Психологи, соціологи та інші розумні люди з’ясували, що дружити, виявляється, дуже корисно. Згідно з їхніми дослідженнями, люди, які мають друзів, менш схильні до ризику розвитку депресії, нервових розладів, хронічних хвороб і навіть інфаркту. 

Крім того, вони просто значно більше задоволені своїм життям, ніж самотні. 

І виходить цікава річ. Проводити час із друзями — анітрохи не менш важливо, ніж робити кар'єру, зміцнювати сімейне вогнище або займатися спортом.

Оце вся ця, здавалося б, непродуктивна діяльність (сходити з друзями в боулінг, у баню, з’їздити на риболовлю або просто випити пива в п’ятницю) виявляється має сенс!

Ба більше, таке спілкування – запорука здоров’я і довголіття.

Дуже класно, коли є добрі друзі. Причому це якраз той випадок, коли якість важливіша за кількість. Хоча, мені здається, по-справжньому близьких друзів у принципі не може бути багато. Йдеться про людей, з якими можна ділитися найпотаємнішим, які підтримають у скрутну хвилину і порадіють за тебе, коли в тебе все гаразд. Глибокі, значущі стосунки. 

Але, виявляється, навіть якщо таких немає, згодяться й більш дрібні контакти. У слабких соціальних зв’язків теж багато сили. 

Підтримку можна знайти часом у найнесподіваніших місцях: продавець у місцевій крамничці, бариста, тренер у залі… Іноді, поговоривши з випадковою людиною по душах, стає легше.

Насправді вчені вже давно били на сполох. Люди перестали дружити.

Звісно, проблем додав ковід. Ну, у тих країнах, де його лікували не хоккеєм, а запроваджували справжні локдауни. Але навіть до пандемії кількість дружніх контактів постійно зменшувалася. 

У всьому винні ґаджети. 

Соціальні мережі, які створювалися начебто саме для того, щоб поєднувати людей, дали зворотний ефект. 

Спілкуватися одне з одним ми стали набагато рідше. А значить, і дружити стало складніше.

До того ж ми вже не діти. І для нової дружби недостатньо пісочниці.

Якщо ви зовсім забули, як заводити друзів — не біда.

Можна згадати старих знайомих, з якими чомусь перестали спілкуватися. Можна подумки пройтися по списку контактів і прикинути, з ким вам приємно проводити час. Хто здається цікавим. 

Зв’яжіться з людьми, яких хотіли б бачити друзями. Запросіть кудись: на матч, у паб, на барбекю, в гості. Глядиш, інтерес виявиться взаємним. 

Дружити можна із сусідами й колегами по роботі. З людьми, з якими ви перетиналися на якихось івентах і на спорті.

І навіть із членами сім’ї.

Законне запитання — чи може бути другом жінка. Відповідь — може! І справді, в цьому є лише плюси. Особливо в еміграції, коли коло спілкування так чи інакше змінюється і звужується. Дуже добре, коли ви з дружиною можете підтримати одна одну.

Дружити з іншими жінками складніше, бо такій дружбі часом заважає ерекція. Але це вже зовсім інша тема…

Соціологи наполегливо радять навіть розмовляти з незнайомцями.

Звісно, у наш час це звучить, як якась дикість.

Але це не так складно, як може здатися. Ви разом стоїте в черзі, опинилися на сусідніх кріслах у транспорті, зустрілися на заході. Завжди можна знайти щось спільне, за що зачепитися. А далі — як піде. Піде добре — чудово! Новий знайомий. Не піде — ну і Бог із ним! У цьому й принадність…

Люди — соціальні істоти. Нам важливо бути прийнятими й почутими, відчувати підтримку, допомагати іншим і щоб допомагали нам. 

І мені здається, особливо важливо дружити в ці лихі часи, коли війна, еміграція, репресії й телевізор постійно намагаються нас переконати, що дружити ми не вміємо.

Уміємо!

Обнімімося, браття!