«Я хочу твого сексу»: Піонер квір-панку Грегг Аракі повернувся з провокаційною комедією про «цілмудрість» покоління Z

Після 12-річної перерви режисер «Загадкової шкіри» і ідеолог New Queer Cinema представив свій 12-й повнометражний фільм. У центрі сюжету — сексуальна ініціація випускника коледжу, владна художниця і критика сучасного пуританства. Розповідаємо, чому цей фільм став найгучнішим незалежним релізом літа.

Стрічка з провокаційною назвою «Я хочу твого сексу» (I Want Your Sex) починається як детектив: 23-річний Елліот (Купер Гоффман), загальмований і закривавлений, натрапляє на труп у басейні. Подальша оповідь будується як серія флешбеків під час допиту в поліції, який ведуть іронічні детективи у виконанні Джонні Ноксвілла і Маргарет Чо.

Історія розгортається навколо стосунків Елліота і Еріки (Олівія Вайлд) — успішної й агресивної художниці, яка наймає юнака своїм асистентом. Еріка, чия творчість до комізму зациклена на темі сексу, бачить у «звичайному» Елліоті ідеальний об’єкт для домінування та деконструкції. У підсумку герої вступають у BDSM-стосунки, де Еріка бере на себе роль домінантки, поступово залучаючи помічника у світ своїх радикальних фантазій.

Грегг Аракі не випускав повнометражних фільмів від часу «Білої птиці в заметілі» (2014). Спершу сценарій «Я хочу твого сексу» задумувався як комедійна версія «50 відтінків сірого» зі зміною гендерних ролей, але проєкт було заморожено. Повернувшись до нього після руху #MeToo, режисер переглянув концепцію, зробивши героїню Олівії Вайлд ще більш складною й владною фігурою.

Головним поштовхом для завершення фільму стали дослідження про «сексуальну рецесію» покоління Z. Аракі, якому зараз 66 років, визнає, що його непокоїть страх молодих людей перед помилками й дискомфортом у особистих стосунках. У фільмі Еріка прямо звинувачує покоління Елліота в пуританстві та страху перед справжньою близькістю.

Фільм зібрав, можливо, найзірковіший склад у кар’єрі Аракі, що свідчить про визнання його анархічного бачення Голлівудом.

• Олівія Вайлд грає «заряджену» версію самого режисера — багато її реплік узяті з давніх інтерв’ю Аракі.
• Купер Хоффман втілює образ «крутого хлопця» із покоління зумерів.
• Charli XCX дебютує в ролі «занудної» дівчини головного героя, яка надає перевагу сексу читанню підручників із неврології.

Візуально фільм зберігає фірмовий «панк-стиль» Аракі: у ньому є і гумор, і відверті сцени (режисер описує їх як рівень «R на HBO»), і сатира на світ комерційного мистецтва.

Незважаючи на статус незалежного кіно, фільм вийшов у США на 700 екранах — це ширше, ніж недавні релізи таких ветеранів інді-сцени, як Джим Джармуш або Ніколас Віндінг Рефн. Для Аракі це не просто комедія, а акт опору.

Режисер пов’язує сучасну політичну кризу і утиски транс-людей у США з «сексуальною репресією».

«Усе жахливе лайно у світі відбувається через придушення сексуальності», — стверджує він.

Фільм закінчується треком Джессі Веєр Free Yourself, що підкреслює головний посил Аракі: квір-голос має звучати голосно й нефільтровано, особливо коли праві сили намагаються обмежити свободи.

Критики зазначають, що, попри певну поспішність фіналу, фільм є «ковтком свіжого повітря» і тріумфальним поверненням режисера до форми.

У США фільм уже вийшов у прокат; прем'єра в Європі запланована на кінець серпня.