«Небезпека перебування в Росії не доведена». Як європейські країни відмовляють у притулку квір-біженцям із РФ

Видання «Нова газета Європа» опублікувало масштабний матеріал про те, з якими труднощами стикаються російські ЛГБТК+ люди під час спроби отримати притулок у країнах Європейського Союзу. Попри реальні загрози, насильство й переслідування на батьківщині, міграційні служби дедалі частіше виносять відмови, мотивуючи їх тим, що «небезпека повернення до Росії не доведена».

На Doberman Media ми публікуємо короткий переказ великої публікації з дозволу автора Романа Полякова, дослідника квір-культури, автора проєкту «Queerorama». Це скорочена версія для нашого медіа — з основними ідеями та висновками. Повний текст з усіма історіями героїв і детальним розбором юридичних нюансів читайте на сайті Нової газети Європа за посиланням.

Що відбувається?

Ситуація з отриманням притулку для росіян у Європі значно ускладнилася. Статистика показує різке падіння кількості схвалених заявок.

Наприклад, у Німеччині У 2024 році Федеральне відомство у справах міграції та біженців (BAMF) ухвалило понад 8 тисяч рішень у справах російських біженців, але схвалення отримали лише 10% (415 осіб). Це майже на 20% нижче за показники попереднього року.

Історія сім’ї з Німеччини: розлука через бюрократію

Один із найгучніших випадків стосується гей-пари — Артура Максимова та його чоловіка Рудольфа, які виховують прийомного сина Віктора з тяжкою формою ДЦП.

У березні 2025 року обом батькам підтвердили статус біженців, але їх 26-річному синові в притулку відмовили. Міграційна служба дійшла висновку, що Віктор сам не є представником ЛГБТК+, а отже, в Росії йому нічого не загрожує.

Сім’я фактично опинилася під загрозою розлучення. Німецькі чиновники проігнорували той факт, що Віктор потребує постійного догляду й офіційно перебуває під опікою батьків. Нині сім’я живе в постійному страху перед можливою депортацією сина.

Фінляндія: помилки юристів і «недостатні докази»

Лесбійська пара Маша і Кристина намагаються отримати захист у Фінляндії вже понад три з половиною роки.

Дівчата відкрито вели активістську діяльність у Росії й отримували прямі погрози від гомофобних «борців за моральність», а до їхніх батьків у РФ приходила поліція.

Попри це, фінський суд став на бік чиновників, вважаючи небезпеку перебування в Росії недоведеною.

Однією з причин відмови стали помилки юридичного помічника, який неправильно оформив документи, через що ключові докази переслідування (наприклад, свідчення матері про візити поліції) не були взяті до уваги.

Балканський шлях і загрози в Вірменії

19-річний Марк Яковлєв, який утік із Дагестану після цькувань і погроз, зіткнувся з тим, що Франція змінила правила видачі гуманітарних віз, обмеживши їх лише волонтерами та відомими активістами.

Перебуваючи в Єревані, Марк продовжував отримувати погрози. У жовтні 2025 року там було вбито його подругу Айшат Баймурадову, яка втекла з Чечні; убивці надіслали Марку голосове повідомлення з обіцянкою знайти й його.

Спроба Марка потрапити до ЄС через Хорватію не увінчалася успіхом: хорватські прикордонники відмовилися його впускати, пославшись на «вихідний день». Нині молодий чоловік перебуває в розшуку в Росії за статтею про «дискредитацію» армії й змушений переховуватися в Вірменії, не маючи можливості легально влаштуватися на роботу через свою зовнішність.

Чому це важливо?

Правозахисники зазначають, що європейська міграційна система часто дробить сім’ї на окремі кейси, не враховуючи безпеку близьких квір-людей. У таборах для біженців ЛГБТК-персони часто стикаються з гомофобією з боку інших мігрантів, що робить їхнє перебування там небезпечним.

Повний текст статті з докладними історіями героїв і розбором юридичних тонкощів читайте на сайті «Нової газети Європа»: посилання