Анти-ЛГБТ-активісти та їхні темні секрети: чому «захисники моралі» так часто виявляються головними порушниками власних же принципів

✦ Матеріал опубліковано в авторській редакції. Думки, оцінки та висновки, викладені в тексті, належать автору й можуть не збігатися з позицією редакції Doberman.media. Редакція не несе відповідальності за інтерпретації, заяви та висновки автора.

Ми нещодавно всі чули про випадок Роберта Джона “RJ” Мея — колишнього депутата із Південної Кароліни, який роками вдавав із себе палкого анти-ЛГБТ ритора “заради захисту дітей”, а сам поширював матеріали сексуального насильства над дітьми й у підсумку отримав 17,5 року тюрми. Це не випадковість, а патерн. Чому світ влаштований так, що ті, хто самі винні в жахливих речах, часто стають найгучнішими “захисниками моралі”? Давайте розберемося — з психологією, політикою і прикладами. І так, торкнемося СНД: чи варто перевірити діяльність таких, як Мілонов, Мізуліна або тих, хто просуває “антипропаганду”?

Психологія: Реакційне формування і проєкція

У психології це називається reaction formation (за Фрейдом) — коли людина заперечує свої темні імпульси, перевертаючи їх у протилежне. Тобто, якщо всередині киплять заборонені бажання або вина, вони маскуються під агресивну “боротьбу” з тим самим. Анти-ЛГБТ крикуни часто проеціюють свої проблеми на нас: “Я не педофіл — це геї/транс/дрег загрожують дітям!”

Це дає їм відчуття контролю й моральної переваги. Дослідження показують, що такі люди можуть мати internalized homophobia або травми, але замість терапії обирають scapegoating — звинувачувати інших, щоб відвернути увагу від себе.  А коли правда спливає — бум, скандал. Це не про всіх консерваторів, але патерн помітний: найголосніше кричать ті, у кого рильце в пушку.

Політика: Відволікання уваги й влада 

У політиці це інструмент. Анти-ЛГБТ риторика — дешевий спосіб мобілізувати базу: “Дивіться, ворог там — у веселці, а не в корупції чи бідності!”

У США такі, як Мей, входили в ультраконсервативні групи на кшталт Freedom Caucus, де “захист дітей” — код для атак на транс-спорт, affirming care і драг. Але що за лаштунками? Скандали:

Stacie-Marie Laughton, перша транс-депутатка в Нью-Гемпширі (Демократична партія), засуджена за участь у створенні CSAM за участі дітей із дитсадка. 

Kendall Stephens, ЛГБТ-активіст із Філадельфії, обвинувачений у зґвалтуванні двох дітей.

Jared Woodfill, антигейський активіст із Техасу, знав про звинувачення у сексуальному насильстві над дітьми з боку свого колеги, але мовчав. 

І список довгий: від республіканців на кшталт Ed Schrock (обвинувачений у гей-сексі, попри анти-гейську позицію) до інших. 

Це не про партію — лицемірство є всюди. Але в країнах із сильною анти-ЛГБТ-агендою (США, Росія, Угорщина) це маскує реальні проблеми: справжні педофіли часто ховаються в “моральних” колах, а ЛГБТК+ демонізують як “грумерів”.

Підтримайте незалежну журналістику. Це не спливаюче вікно. Ви можете прокрутити далі або закрити це сповіщення

Doberman Media працює без інвесторів і грантів — лише завдяки вам. Ваша допомога, навіть невелика, дає нам змогу продовжувати роботу. Допоможіть нам вижити: оформіть підписку або підтримайте разово. Не маєте змоги задонатити? Просто перешліть цей текст другу.

Візьмімо приклади:

Віталій Мілонов (депутат Держдуми РФ, “Єдина Росія”): Автор петербурзького закону про “пропаганду гомосексуалізму” 2012 року, який став основою для федерального. Він порівнював ЛГБТК+ із зоофілією та педофілією, вимагав заборон на гей-шлюби й райдужні прапори, звинувачуючи нас у “образі сімей”. Скандали? Антисемітські заяви (2014), підтримка екстремістських гасел (“Православ’я або смерть”), які визнали екстремізмом, але він уникнув штрафу завдяки імунітету. Однак його риторика посилює стигму, яка б’є по queer-молоді.

Олена Мізуліна (екс-сенатор РФ, автор багатьох анти-ЛГБТ ініціатив): Просувала “антипропаганду” і декриміналізацію домашнього насильства (2017), що іронічно, з огляду на фокус на “захисті дітей”. Її закони призвели до переслідувань, включаючи штрафи підліткам за пости в соцмережах (як Максим Неверов, 16-річний активіст, оштрафований за фото). Hypocrisy? Вона позиціонує себе як “захисницю традицій”, але її політика послаблює реальний захист від насильства в сім’ях. До того ж, ходять чутки про її сина Миколу Мізуліна: нібито він гей і навіть “одружився на чоловікові” у США (чутки циркулюють із 2013–2015 років, повторювані в ЗМІ та блогах). Миколай живе у Бельгії, працює партнером у юридичній фірмі Mayer Brown, яка активно підтримує ЛГБТ-спільноту і вважається “найкращим місцем для ЛГБТ-юристів”.

Пропагандисти на кшталт Ольги Скабєєвої або Володимира Соловйова (телеведучі на госТВ РФ): Вони регулярно демонізують ЛГБТК+ як “західну загрозу дітям”, сіють ненависть. Скобєєва звинувачувала queer-спільноту в “розбещенні молоді”, а Соловйов — у “підриві демографії”. Їхня риторика підживлює насильство: після таких шоу зростають атаки на queer-людей.

Про сина Соловйова Данііла: чутки про те, що він гей, ходять з 2023 року — нібито він відвідував гей-клуби в Лондоні, працював моделлю і уникав мобілізації.