ВНЖ Греції зі знижкою: як російські мільйонери вступають у фіктивні гей-шлюби, щоб обійти санкції

Поки справжні одностатеві пари в Росії домагаються елементарного визнання своїх стосунків, частина заможних росіян знайшла в інституті цивільного партнерства куди більш прагматичне застосування — як спосіб удвічі скоротити витрати на європейський вид на проживання.

Що сталося

За даними телеграм-каналу «База», серед російських мільйонерів набирає популярності схема отримання грецької «золотої візи» через фіктивне одностатеве партнерство. Механіка проста: один росіянин купує нерухомість у Греції, другий укладає з ним угоду про спільне проживання — і обоє отримують ВНЖ, хоча інвестицію оплатив лише один. У результаті кожен учасник схеми платить приблизно вдвічі менше, ніж якби оформлював візу самостійно.

Ми не можемо незалежно підтвердити масштаб явища — «База» не розкриває джерела, а інші ЗМІ поки не публікували власних розслідувань на цю тему. Але сама юридична механіка, яка робить таку схему теоретично можливою, цілком реальна, і Doberman.media в ній розібрався.

Як це працює з точки зору закону

Грецька програма інвестиційного резидентства дійсно влаштована так, що чоловік або партнер інвестора отримує вид на проживання разом із ним — без окремого порога вкладень. Це правило розраховане на справжні сім'ї, але формально в законі не прописано, що партнерство має бути «справжнім» у якомусь доведеному сенсі.

Другий ключовий елемент — інститут цивільного партнерства, який з певного моменту в Греції доступний і одностатевим парам, зокрема іноземцям. Нотаріальне оформлення співжиття — процедура відносно легка: не потрібно підтверджувати відсутність шлюбу на батьківщині, не треба проходити через складну процедуру, як під час реєстрації офіційного шлюбу в РАЦСі. Саме ця легкість і створює лазівку.

Третя умова, про яку повідомляє «База» — необхідність другого громадянства хоча б в одного з «партнерів». З 2022 року Греція справді не видає золоті візи громадянам Росії без паспорта третьої країни. Варто уточнити, що актуальний поріг інвестицій до 2026 року зріс до €400 000–800 000 залежно від регіону, тож сума €250 000, яка фігурує в початковому повідомленні (і, відповідно, €125 000 на людину) — це, ймовірно, відлуння старіших умов програми.

Наскільки це реально і надійно як схема

Юридично лазівка правдоподібна, але не безризикова:

• Анулювання ВНЖ. Якщо міграційні органи запідозрять фіктивність — наприклад, у разі виявлення відсутності спільного проживання або невідповідних показань на співбесіді, — статус можна відкликати заднім числом. З огляду на зростання кількості подібних схем у різних країнах ЄС, міграційні служби дедалі уважніше ставляться до «партнерств за розрахунком», а одностатеві пари історично перевіряють особливо ретельно — саме тому, що фіктивні одностатеві шлюби/партнерства вже використовувалися мігрантами як спосіб легалізації.
• Шахрайство перед державою. У більшості юрисдикцій ЄС укладення партнерства виключно заради статусу резидента кваліфікується як обман міграційних органів і може спричинити не лише анулювання візи, а й кримінальне переслідування.
• Прихований статус у Росії. Справжні подружжя учасників схеми залишаються в РФ, а довідка про відсутність шлюбу в Греції не потрібна — тобто з формальної точки зору людина може офіційно перебувати в шлюбі вдома й одночасно оформити партнерство за кордоном. Це не вирішує проблему для самої людини — під час подальшої перевірки (наприклад, при подачі на громадянство через 5+ років) невідповідність легко спливає.
• Санкційний рахунок спрацював. Отримання ВНЖ не скасовує банківський комплаєнс: європейські банки все одно перевіряють походження коштів і громадянство клієнта окремо від статусу резидентства. Тобто ВНЖ полегшує пересування по Шенгену, але не «обнуляє» санкційні ризики автоматично.

А тепер про етику

Ось де розмова стає по-справжньому незручною саме для читачів нашого квір-журналу.

Аргумент на користь схеми зазвичай звучить так: це віктимлес-преступление, ніхто не постраждав, учасники — дорослі люди, які користуються легальним правовим механізмом не за «духом» закону, але й не порушуючи його буквально.

Контраргумент серйозніший. Інститут цивільного партнерства в Греції існує тому, що реальним одностатевим парам історично відмовляли в базових правах — на спадкування, спільну власність, легалізацію стосунків. Кожен випадок доведеної фіктивності такого партнерства дає привід консервативним політикам і медіа говорити: «ось бачите, ці ваші партнерства — просто лазівка для шахраїв», підриваючи довіру до інституту в цілому та створюючи підґрунтя для посилення перевірок, які зрештою б'ють по справжніх парам — тим, кому й так уже доводиться доводити справжність своїх стосунків чиновникам частіше, ніж гетеросексуальним сім'ям.

Іншими словами: привілей, який заможні люди використовують як зручну лазівку, для багатьох ЛГБТК+ людей — це єдиний доступний шлях до елементарного правового захисту. Використання її як фінансової лазівки — навіть без злого наміру — знецінює саму категорію, до якої вдаються задля економії.

Що в підсумку

Схема, про яку пише «База», технічно правдоподібна і спирається на реальні особливості грецького міграційного законодавства. Але вона балансує на межі шахрайства з погляду права і виглядає відверто паразитичною з погляду етики — використання інструмента, створеного для захисту вразливої групи, задля економії на інвестиціях заможними людьми, чию реальну сексуальну орієнтацію ніхто й не перевіряє.