Многие мои коллеги громко заявляют о любви к геям, а потом делают публичные аутинги или дают советы, после которых люди чувствуют себя эмоциональными инвалидами. Назвать себя ЛГБТ-специалистом легко, но за этим часто скрывается полное непонимание реального опыта, с которым живут гомосексуальные люди. Я сам супертерапевт и сексолог-консультант, и за годы практики насмотрелся на то, как эта тема стала удобным инструментом для хайпа и набора просмотров.

Почему гея может понять только гей

Скажу прямо: гея поймёт только гей. Когда ко мне обращаются коллеги — талантливые, умные психологи, которые искренне хотят помочь, — они часто задают наивные вопросы о страхе преследования или сложностях каминг-аута. І це ті фахівці, які жили в Європі, ходили на гей-паради й мають куди більший формальний ресурс, ніж я, який ніколи не бачив парадів наживо. Але вони все одно не розуміють це життя зсередини.

Гетеросексуальный специалист проходит совсем другую эмоциональную тренировку в рамках своей культуры. Он никогда не испытывал тот уровень страха, когда за отправленную валентинку однокласснику тебе грозит не просто социальное осуждение, а реальная угроза физической безопасности.

Он не знает, каково это — сталкиваться с херовой тучей ограничений со стороны социума просто за то, что ты являешься естественным проявлением биологии. Точно так же, как мужчина никогда полностью не поймет физиологию женских месячных, гетеросексуальный терапевт не способен до конца прочувствовать глубину фрустрации гомосексуального человека.

Главные ошибки помогающих практикующих

Из этого фундаментального непонимания вырастает целый ряд профессиональных ошибок. Первая и самая частая — банальное обесценивание. Клиент приходит с тревогой перед началом отношений, а специалист отмахивается: «Та чого ти боїшся, дерзай, усе вийде!». Він просто не бачить масштабу внутрішнього напруження і травми відкидання, через які людина проходить усе життя.

Друга помилка — недоречні жарти й підколки з боку терапевта. Не розуміючи устрою чужого життя, фахівець починає жартувати на своєму рівні, тим часом травмуючи клієнта.

Окрема біда — це дипломовані фахівці, які чотири роки навчалися у вишах на клінічній психології, де чорним по білому вчили, що гомосексуальність — це норма, але лишилися запеклими гомофобами.

Вони сидять із дипломами напереваги й далі лікують людей через «карму роду» та езотеричний нісенітницю. Якщо ти пішов у психотерапію, спирайся на науку і факти, а не на власні упередження.

Скутість у кабінеті й псевдопідтримка

Ще один бар’єр — страх говорити про секс. Гей-культура досить відкрита, у ній можна і треба обговорювати анатомію, змазки, особливості анального сексу та особисті вподобання без сорому. Але коли в кабінеті зустрічаються сором’язливий гетеросексуальний терапевт і тривожний клієнт, нормального діалогу не виходить. Люди сидять і мнуться, бо фахівець сам боїться вимовити вголос елементарні речі.

Коли популярний психолог публічно розкриває чиюсь орієнтацію без дозволу, це чистої води аутинґ і деструктивна агресія. Виникає закономірне запитання: що це за любов така, якщо фахівець калічить людей заради переглядів? Я хочу закликати всіх бути уважнішими й не вірити на слово кожному, хто заявляє про свою толерантність. Спирайтеся на реальні факти, бережіть себе і обирайте тих, хто справді поділяє ваш досвід.