Квір-обличчя війни: Як ЛГБТ-спільнота України перетворила видимість на зброю опору

У 2026 році на полях «Євробачення» у Відні було представлено виставку й фотокнигу американського дослідника Дж. Лестера Федера «Квір-обличчя війни» (The Queer Face of War). Цей проєкт — не просто збірка портретів, а документальне свідчення того, як українська ЛГБТ-спільнота за роки повномасштабного вторгнення пройшла шлях від маргіналізованої групи до одного з найпомітніших символів демократичного спротиву. Розповідаємо, як війна змінила ставлення суспільства до квір-людей і чому в Москві гомофобію перетворили на геополітичний інструмент.

Зовсім інший фронт

Коли фотограф і дослідник благодійної організації OutRight Дж. Лестер Федера починав свою роботу в Україні, він не планував робити фотопроєкт. Його основним завданням було документування досвіду квір-людей в умовах війни. Федера мав досвід роботи в інших зонах конфліктів, де на запит: «Можна вас сфотографувати?» люди найчастіше відповідали категоричною відмовою з міркувань безпеки.

Однак в Україні він зіткнувся з протилежним явищем: майже всі герої його інтерв’ю погоджувалися на зйомку. Бажання бути побаченим стало формою громадянського обов’язку. Як пояснює сам автор, для українських квір-персон захист власної видимості — це спосіб захистити своє право на існування в майбутній демократичній державі.

«Барабанна дроб» камінг-аутів

Одним із ключових факторів тектонічного зсуву в українській суспільній свідомості стала діяльність організації «ЛГБТ-військові і ветерани за рівні права».

Як це працює: Інстаграм-акаунти організації перетворилися на безперервну стрічку фотографій та історій квір-солдатів на передовій.
Результат: Ця «постійна барабанна дробь» портретів людей у формі зруйнувала стереотипи про те, що ЛГБТ-спільнота нібито не бере участі в захисті країни.

За словами Федера, така публічність спричинила «морську зміну» (sea-change) у ставленні суспільства: соцопитування показують різке зростання толерантності, а на низовому рівні активно просуваються ініціативи щодо запровадження партнерських прав для ЛГБТ-військових. Участь у національному спротиві стала для спільноти інструментом здобуття повноцінного громадянства.

Гомофобія як експортний товар Москви

Дослідження Федера підкреслює важливий політичний контекст: Кремль використовує гомофобію не просто як внутрішню повістку, а як інструмент боротьби проти демократії та прав людини в глобальному масштабі.

На окупованих територіях це набуває найжорстокіших форм. Так, у Херсоні в період російської окупації (з березня по листопад 2022 року) було зафіксовано численні випадки переслідування, тортур і насильства щодо квір-людей з боку російських сил. Федер зазначає, що Херсон, імовірно, був місцем із найбільшою ЛГБТ-спільнотою, що опинилася під окупацією, і квір-люди ставали там прямими мішенями для репресій.

Контраст: Росія та «залізна завіса» моралі

Тим часом як Україна йде шляхом «європеїзації» та розширення прав, у Росії ситуація за роки війни радикально погіршилася.

Від цензури до репресій: Якщо десятирічний закон про «гей-пропаганду» спочатку використовувався точково для тиску на активістів, то після початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року репресивна машина запрацювала на повну потужність.

Заборона на слова: Держдума заборонила будь-яке згадування квір-тематики для всіх вікових груп, що призвело до фактичного закриття таких майданчиків, як кінофестиваль «Бок о бок» у Санкт-Петербурзі.

Екстремізм: Рішення Верховного суду РФ від 2023 року про визнання «міжнародного руху ЛГБТ» екстремістською організацією остаточно перевело квір-людей у статус злочинців. Тепер навіть мінімальна участь у підтримці прав спільноти може обернутися тривалим тюремним строком.

Як зазначає Федер, якщо раніше у великих містах на кшталт Москви чи Санкт-Петербурга можна було жити «поза політикою» й залишатися в відносній безпеці, то тепер ця можливість зникла — на зміну крихкій толерантності прийшла пряма загроза переслідування.

Держдепартамент США припинив фінансування подібних проєктів після повернення Дональда Трампа в Білий дім, і Федеру довелося доробляти книгу за власні кошти.

«Я б хотів продовжувати працювати над цими темами, але зараз це просто недоцільно», — визнає дослідник.

Та все ж зафіксовані ним історії вже стали частиною історії. Вони показують, що в умовах екзистенційної кризи маргіналізовані групи можуть не просто виживати, а й ставати авангардом боротьби за громадянські права, доводячи: обличчя спротиву може бути різним, але воно завжди вимагає, щоб на нього дивилися прямо.

Підготовлено за матеріалом PinkNews